Північна Корея радо вітає Путіна, а прихильність Китаю до Росії сягнула нових горизонтів. Акценти світових ЗМІ 19 червня
У фокусі міжнародних видань поїздка Путіна до Північної Кореї, де його радо вітають натовпами й російськими прапорами, а також нові горизонти прихильності Китаю до Росії
Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 19 червня.
Північна Корея радо вітає Путіна
Володимир Путін прилетів до Пхеньяну, де його зустрічали величезні вітальні банери, радісний натовп і російські прапори, пише The Guardian і акцентує, що він прибув до Північної Кореї на саміт з Кім Чен Ином на тлі застережень США проти будь-яких угод, які можуть посилити військовий тиск на Україну і підвищити напруженість на Корейському півострові.
"Ми високо цінуємо Вашу послідовну і непохитну підтримку російської політики, зокрема й на українському напрямку", – цитує видання російського диктатора.
Кім Чен Ин є одним з небагатьох світових лідерів, які висловили однозначну підтримку війні Росії. Державне інформаційне агентство Північної Кореї заявило, що візит Путіна довів, що зв'язки між країнами "стають міцнішими з кожним днем", і він також додасть "нової життєвої сили розвитку добросусідських відносин співпраці між двома країнами".
Тим часом Путін пообіцяв, що вони будуть "розвивати альтернативні механізми торгівлі та взаєморозрахунків, які не контролюються Заходом, і спільно протистояти нелегітимним одностороннім обмеженням".
США висловили занепокоєння, що цей візит може мати наслідки для безпеки України та Корейського півострова, який останніми днями здригається від напруги вздовж добре озброєного кордону, що розділяє Північ і Південь з кінця Корейської війни 1950-53 років.
"Ми знаємо, що північнокорейські балістичні ракети все ще використовуються для ураження українських цілей, і тут може бути певна взаємність, яка може вплинути на безпеку на Корейському півострові", – заявив речник Ради національної безпеки США Джон Кірбі.
А генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що поїздка Путіна продемонструвала його "залежність" від авторитарних лідерів.
"Їхніми найближчими друзями і найбільшими прихильниками російської війни – агресивної війни – є Північна Корея, Іран і Китай", – додав він.
Як зазначає старший аналітик з питань оборони в корпорації RAND Брюс Беннетт, Північна Корея може пообіцяти "забезпечити Росію постійними поставками артилерії, керованих ракет для систем залпового вогню і ракет малої дальності для підтримки російських операцій в Україні. Натомість у відповідь захоче, щоб "Росія надала різноманітні передові технології" і "значний потік російської нафти і харчових продуктів, а також платежі у твердій валюті".
Фото: reuters
Прихильність Китаю до Росії сягнула нових горизонтів
Після відмови від участі у мирній конференції у Швейцарії прихильність Пекіна до Росії досягла нових висот, переконані експерти, чий погляд публікує на своїх шпальтах Politico.
Симпатії Китаю до Росії були очевидними для більшості спостерігачів ще на початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Менше обговорюється, однак, те, наскільки зросла підтримка Пекіном Москви з того часу.
Хоча деякі європейські лідери прагнуть залучити Китай до зусиль, спрямованих на припинення російського вторгнення в Україну, Пекін, на їхнє велике розчарування, відмовився брати участь у мирній конференції, пославшись на свою неготовність до участі і "невизнання як з боку Росії, так і з боку України".
Як підкреслюють експерти, після цієї заяви напередодні зустрічі президент України Володимир Зеленський висловив стурбованість відсутністю Китаю, а також тим, що Пекін активно тиснув на інші країни, щоб ті не брали участі. За словами Зеленського, Росія "використовує китайських дипломатів", щоб "зірвати мирний саміт". І хоча він не уточнив, про які саме країни йдеться, на початку травня призначений посол Китаю з питань конфлікту відвідав такі країни, як Туреччина, Єгипет, Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати, Бразилія, Індонезія, Південна Африка та Казахстан.
"Звичайно, було б перебільшенням стверджувати, що Китай і Росія повністю згодні щодо війни. Огляд нещодавніх заяв та аналітичних матеріалів з Пекіна та Москви дає зрозуміти, що Китай визнає Україну як суверенну державу і не поділяє російських наративів про те, що вона є нацистською маріонеткою Заходу. Китай також підтримує прямі контакти з Києвом, виступає проти російської ядерної загрози і публічно не підтримує вторгнення, – пояснюють фахівці. – Але на цьому розбіжності закінчуються, оскільки обидві країни, як правило, погоджуються щодо ключових питань".
Тут вони наводять приклад того, що Китай неодноразово висловлював підтримку "законним побоюванням" Росії щодо розширення НАТО на схід. На думку Пекіна, винуватцем конфлікту є США, які намагаються спровокувати конфронтацію в регіоні. Китайські офіційні особи розглядають стратегічну концепцію НАТО від червня 2022 року, в якій Китай вперше згадується як виклик безпеці, як підтвердження своїх підозр у тому, що організація має намір розширити свою географічну сферу діяльності, щоб спробувати стримати країну.
Тим часом Пекін також тяжіє до концепції "неподільної безпеки", яка стверджує, що країни не повинні посилювати свою безпеку коштом інших – доктрини, яку Москва просуває протягом десятиліть, і критики, спрямованої на діяльність НАТО.
Окрім того, вони поділяють зневагу до західних санкцій, зокрема й тих, що накладені на Росію. Китайські чиновники рішуче виступають проти американських "незаконних односторонніх санкцій" і заявляють, що не будуть їх дотримуватися.
"Сі не просто пасивно протистоїть спробам ізолювати Росію, надаючи країні економічний рятувальне коло, він також показав, що готовий нести як репутаційні, так і економічні витрати, щоб підтримати свого сусіда, – підкреслюють аналітики. – В той час, як Захід посилює свої вимоги до Китаю, його зв'язки з Росією, схоже, лише зміцнюються. Торгівля і оборонні обміни значно зросли, а російський народ, схоже, також почав позитивніше ставитися до Китаю".
Як підсумок, експерти відзначають, що це правда, що медіатор не повинен бути абсолютно неупередженим, щоб досягти успіху. Маючи вирішальні важелі впливу на одну або обидві сторони конфлікту, він може схилити їх до компромісів, які в іншому випадку були б неможливими. Однак для того, щоб такі зусилля були успішними, посередник повинен бути готовим тиснути на залежні сторони попри те, що це може суттєво ускладнити його відносини з ними.
"Поки що Сі не демонструє жодних ознак такої готовності – і шанси на це, схоже, зменшуються", – йдеться у матеріалі.
- Актуальне
- Важливе