Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 18 грудня.

Північнокорейських солдатів у Росії не варто недооцінювати

Кім Чен Ин та Сергій Лавров (праворуч), фото: Getty Images

Журналісти CNN пишуть, що близько 11 000 північнокорейських солдатів опиняються в центрі найбільшої війни в Європі з часів Другої світової війни. Північна Корея зафіксувала кілька сотень втрат - як убитих, так і поранених, у Курській області після того, як у жовтні направила тисячі військ до Росії.

Попри те, деякі аналітики застерігають від недооцінювання північнокорейців.

Генерал-лейтенант у відставці Чун Ін Бум, ветеран південнокорейської армії, говорить, що лідер Північної Кореї Кім Чен Ин надіслав найкращих з елітних сил, відомих як Штормовий корпус, - добре навчених солдатів, які пройшли індоктринацію.

Деякі з них належать до спецпідрозділів, як-от "Морські котики", чи рейнджери ВМС США, чи британський SAS. За його словами, інші — легка піхота та снайпери.

У північнокорейському суспільстві член 11-го армійського корпусу, ймовірно, займає відносно привілейоване становище.

Ця дивізія має великий авторитет і стоїть не набагато нижче підрозділів, які забезпечують особистий ескорт північнокорейського лідера Кіма, а лояльність до режиму є ключовим критерієм для вступу до неї.

Спецпризначенці навчені проводити місії в глибині ворожої території, збирати розвідувальну інформацію і здійснювати прямі атаки. Деякі загони спецназівців навіть навчають покінчити життя самогубством, а не потрапити в полон.

Більшість північнокорейських солдатів, з якими він стикався під час своєї служби, зробили б цей фатальний вибір. Адже якщо ви вб'єте себе, про ваші сім'ї подбають.

За даними вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень, Росія імовірно оплачує всі витрати на розгортання, пов’язані з північнокорейцями, а також стипендію самим військам. Південнокорейська розвідка припускає, що північнокорейські солдати в Росії могли отримувати зарплату в розмірі 2000 доларів на місяць. Зокрема, аналітики вважають, що масова втеча малоймовірна.

"Одна річ, яку потрібно знати про північних корейців в інших країнах, - вони завжди в парі. Наприклад, у школярів є система приятелів... Тому північнокорейський солдат, який намагається дезертирувати в Україну, отримає кулю в голову від свого товариша, або навпаки", - каже Майкл Медден, непостійний співробітник програми 38 North у Центрі Стімсона.

Разом із тим журналісти The New York Times зазначають, що, за словами Олени Гусейнової, дослідниці Університету міжнародних відносин Ханкук у Сеулі, Північна Корея заробила до 5,5 мільярдів доларів на угодах з Росією щодо постачання озброєнь. У звіті, опублікованому в жовтні, вона також підрахувала, що Північна Корея може щорічно отримувати до 572 мільйонів доларів коштом розгортання військ, що є величезною сумою за північними мірками. Офіційний експорт країни лише минулого року склав 330 мільйонів доларів.

Ні Росія, ні Північна Корея не розкрили, як Москва платила Північній Кореї. Але згідно з аналізом супутникових знімків, опублікованим минулого місяця Центром відкритих джерел у Великій Британії та BBC, північнокорейські нафтові танкери привозили з Росії набагато більше нафти, ніж дозволено санкціями ООН.

Через три роки вторгнення Росії охопило десятки країн

У POLITICO вийшла стаття під заголовком "Третя світова війна вже йде. В Україні". Журналісти пишуть, що іноземні мови, якими розмовляють в окопах, є однією з ознак того, що конфлікт набуває дедалі більшого міжнародного масштабу. 

Сьогодні обидві країни покладаються на зовнішню допомогу: Україна, щоб вистояти, Росія - щоб зберегти своє панування в небі та на землі, зводячи до мінімуму вплив війни на власне населення.

У той час як вони лобіювали у світі більше ресурсів, обидві сторони висунули великі ідеологічні претензії. Україна каже, що бореться за демократію; Росія зазначає, що веде хрестовий похід проти того, що вона називає американською гегемонією та "колективним Заходом".

Найбільшим порятунком для Москви є Китай, який відіграв вирішальну роль у захисті російської економіки від західних санкцій, забезпечивши ринок для її нафти та добрив, а також надаючи їй доступ до вкрай необхідних технологій. 

Окремо Росія продовжила та розширила свою вікову практику гібридної війни, викликаючи проблеми та розширюючи існуючі розколи за кордоном.

Проблема інтернаціоналізованих конфліктів, як виявила Україна, полягає в тому, що зовнішні донори можуть бути примхливими, а їхні зобов'язання - лише на період наступної виборчої кампанії.

Ще до перемоги Трампа ідея стримування у формі угоди, яка б заморозила конфлікт і передбачала відмову України від частини території, схоже, перетворилася з табу на головну. 

Крім того, є той факт, що прихильники України, на відміну від Росії, повинні мати справу з громадською думкою. Опитування Pew Research Center у липні показало, що американці порівну розділилися щодо того, чи вважають вони свою країну відповідальною за допомогу Україні. 

Оскільки і Росія, і Україна намагаються мобілізувати достатню кількість власних людей, обидві сторони використовували тисячі іноземців, переважно з бідних країн, щоб приєднатися до їхньої боротьби.

На додаток до військ, наданих Пхеньяном, Москва залучила бійців із Куби, Індії, Непалу, Сирії, Сербії, Центральноафриканської Республіки та Лівії, пообіцявши щедру зарплату та російське громадянство. Тим часом Україна, окрім фінансових стимулів, пропонує іноземцям шанс опинитися на правильному боці історії.

Зрештою, на думку аналітиків, результат війни, імовірно, залежатиме від рішень головних спонсорів бойових дій: НАТО та Китаю. Інші фактори можуть схилити терези: у США непередбачуваний Трамп. На Близькому Сході - конфлікт Ірану з Ізраїлем. У Європі сплеск популярності ультраправих партій, деякі з яких скептично ставляться до допомоги Україні. 

Водночас ризик подальшої ескалації є завжди. 

"Поки триває війна, є небезпека, що до неї приєднається ще хтось", - підсумували у виданні.