Як фермери ЄС утискають прагнення України та чому Кремлю важливо звинуватити українців у різанині в "Крокус Сіті". Акценти світових ЗМІ 9 квітня

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 9 квітня.

Якщо Україна хоче приєднатися до ЄС, їй, можливо, доведеться залишити свій аграрний сектор

Фото: Румунські фермери блокують український кордон з вимогами до свого уряду. Фото: agroportal.ua

У POLITICO вийшла стаття під заголовком "Розрив у торгівлі сільськогосподарськими підприємствами ставить прагнення України в ЄС у підвішеному стані".

Так, журналісти пишуть, що, поки Україна готується до відновлення російського військового наступу зі сходу, її сусіди з ЄС — і військові союзники — на заході знову пригнічують її масовий експорт сільськогосподарської продукції, як-от кукурудза, птиця та цукор.

Очікується, що депутати комітету з міжнародної торгівлі Європарламенту ухвалять посилення обмежень на українські сільськогосподарські товари в рамках тимчасової лібералізації торгівлі. Такі ж обмеження погодили після тижнів суперечок парламент і 27 країн-членів ЄС.

"Факти, здається, свідчать на користь позиції України. Її продукція має великий попит у харчовій промисловості ЄС, тоді як європейські фермери, які становлять незначну частку економіки блоку, фактично єдина група, яка їх не хоче. Крім того, немає жодних доказів того, що фермери ЄС страждають від конкуренції з боку України", - зазначають у виданні.

Алекс Ліссітса, голова аграрного лобі Українського клубу агробізнесу, сказав, що обмеження підкреслюють іронію того, що країни ЄС перешкоджають українському експорту, водночас закликаючи країну узгодити з правилами ЄС.

"З одного боку, від нас просять адаптувати наше виробництво до стандартів ЄС, а з іншого... країни ЄС блокують наш експорт і намагаються знову запровадити квоти", - каже він.

Заходи з лібералізації торгівлі, які тимчасово скасовують усі наявні обмеження на український імпорт до ЄС, щоб допомогти країні відбити загарбницьку війну Росії, мають закінчитися в червні 2025 року. Після цього обидві сторони повернуться до своїх вільних умов 2016 року - торговельна угода, яка передбачає поступове скасування всіх тарифів, що залишилися.

Голова аграрного лобі Українського клубу агробізнесу Алекс Ліссітса своєю чергою вважає, що протекціонізм не врятує сільськогосподарський сектор ЄС. 
 
"Польські фермери надто малі, щоб бути реальними гравцями на світовому ринку зерна, де їм доводиться конкурувати з такими країнами, як Україна, Бразилія чи Росія. Їм краще було б спеціалізуватися на виробництві квітів, фруктів чи овочів", — сказав він.

Звинувачення і теракти: як Росія перетягує відповідальність на Україну за величезну втрату людей у "​​Крокус Сіті"

Фото: Reuters

Разом із тим BBC опублікувало текст про теракт у Московському концертному залі, де намагається пояснити чому Росії важливо "підставити" Україну.

Так журналісти пишуть, що російська влада агресивно наполягає на тому, що Україна та Захід стоять за різаниною в концертному залі "Крокус Сіті" під Москвою минулого місяця, внаслідок якої загинули 145 людей.

Попри те, що "Ісламська держава" швидко взяла на себе відповідальність за атаку, незабаром після затримання підозрюваних бойовиків президент Володимир Путін натякнув на зв'язок з Україною.

Російське державне телебачення показало відео допиту чотирьох підозрюваних, усі вони є громадянами Таджикистану. Один із чоловіків на камеру сказав, що план після обстрілу був "прямувати на Київ". 

"До їхніх слів потрібно ставитися вкрай обережно. Під час судового засідання після затримання у чоловіків були помітні сліди тортур", - зазначають у виданні та називають кілька причин, чому російське керівництво має намір підставити Україну та Захід за величезну втрату людей у ​​"Крокус Сіті".

• Після повномасштабного вторгнення Кремля до свого сусіда росіяни були змушені вважати, що їхні головні супротивники — це Україна та "колективний Захід".  Якщо російська громадськість дійде висновку, що радикальний іслам є більшою загрозою їхній безпеці, ніж український уряд чи західні лідери, вона може задатися питанням, чому Москва не зосередилася на цій конкретній загрозі, а замість цього вирішила воювати з Україною.
• Минулого місяця президент Путін публічно відхилив попередження посольства США про напад екстремістів. Згодом офіційні особи США дали зрозуміти, що розвіддані, якими вони поділилися з російською владою, були "конкретними, своєчасними та заслуговували на довіру". Звинувачення Києва й Заходу може бути спробою відвернути увагу від питання про те, яка інформація була передана і як на неї реагувала російська влада. 
• Твердження про причетність Києва та Заходу до атаки дає Москві привід для будь-якої майбутньої ескалації війни в Україні – якщо вона вирішить, що це їй потрібно.

Тримаючись за уламки своїх будинків: репортаж про людей зі східних та південних регіонів

• Фото: Еміль Дуке

The New York Times опублікували репортаж зі сходу та півдня України та розповіли про мешканців, які відмовились евакуюватися з дому.

"Тримаючись за уламки своїх будинків і рідних міст, мешканці відмовляються залишати їх. Підтримуючи волонтерів, які доставляють допомогу, і власний загартований у боях інстинкт виживання, вони продовжують своє життя в нескінченному випробуванні на витривалість. Причин, чому вони залишаються, багато: піклуватися про неповносправних членів сім’ї, доглядати за домашніми тваринами чи худобою або просто через любов до дому".

Автор розповідає, що у Херсоні й селах навколо нього мешканці пережили кілька місяців російської окупації, холодну зиму без електрики та шквал артилерійських снарядів. 
 
Деякі люди виїхали звідси після початкову російської окупації та повернулися в листопаді 2022 року, після того як українські військові повернули місто, але щотижнева евакуація триває. Зараз населення Херсона становить близько 60 тисяч осіб. До війни там проживало майже вп’ятеро більше людей.

Разом із тим на Донеччині вугільні шахти продовжують працювати, попри війну та обстріли. Глибоко в шахті поблизу міста Покровськ, за 21 милю від фронту, Володимир Кирилов думав про війну, хоча він уже не чув обстрілів на глибині 2000 футів під землею. 
 
"Як я міг забути про війну там, унизу, якщо в мене там, нагорі, моя сім’я, діти й мама сама по собі? Я намагаюся якнайшвидше закінчити свою роботу, а потім знову повертаюся на поверхню і телефоную, щоб зв’язатися з ними".

Українські військові називають деяких цивільних осіб, які залишилися, "тими, хто чекає". Цю фразу сприймають як обвинувачення в тому, що ці самотні мешканці справді чекають на прибуття російських військ.

На півдні України, де сподівання на український контрнаступ закінчилися провалом, лінія фронту знаходиться лише за чотири милі від міста Гуляйполе. Залишилося близько 1500 мешканців.

Коли війна в Україні триває вже третій рік, 79-річна Галина Люшанська знає, що повсякденне життя для неї та для інших мирних жителів, які залишаються в тіні лінії фронту, ставатиме ще більш відчайдушним. 
 
Але жителі сказали, що скільки б це не тривало, скільки б не було випущено снарядів, скільки холодних зим минуло, завжди будуть ті, хто залишиться прив’язаним до дому.