Тези Путіна про переговори - це кухня міжнародних відносин минулого тисячоліття, - Безсмертний

Як нам мудро вибудувати зараз внутрішню українську політику, тому що той чи інший народний депутат завжди може згенерувати таку ситуацію, яка може викликати обурення чи реакцію в суспільстві? Які сценарії зараз найбільш небезпечні і як їх можна було б зараз уникати?

Найважливіше у цій царині - те, щоб розуміли, особливо політичне керівництво, істеблішмент, що політика, демократія і війна - це речі, які супроводжують задля перемоги й мають цивілізовано супроводжувати завжди будь-яку державу. А причина оцих песимістичних настроїв, відсутності позитивного тонусу в інформаційному просторі, рефлексія на всякі декадентські заяви, використаймо цей термін, бо все одно це свого роду песимістичні речі, є наслідок того, що в певний момент за бажанням зробити краще, як мінімум, з моєї точки зору, у двох напрямках, були допущені помилки. Перше - коли спробували централізувати й багатьом засобам масової інформації урізати свободу слова. А тепер, коли ляпнули щось чорт знає яке, немає можливості моментально отримати рівноважний по інформаційній потужності сигнал позитивного плану.

Зверніть увагу, як тільки із цього середовища, яке тримає монополію чи майже монополію, іде такий сигнал, то він миттєво опановує весь інформаційний простір. Бо я ще раз на цьому наголошу, іншій частині намагалися заткнути рот. Власне тема демократії та діяльності влади, опозиції, наголошую, вона рівнозначна. От знаєте, як кажуть, не було щастя, так нещастя допомогло. Як на приклад я дивлюся на Ізраїль, які там засоби масової інформації закрили, кому заткнули рота, кого монополізували, і чому там журналіст може подати на прем'єр-міністра з вимогою, щоб він провів пресконференцію чи навпаки, щоб він подав суд, аби він не припиняв вогонь чи не здійснював певний обмін, і дискутувати це у суспільстві. А в нас вважається, що це недопустимі речі. Тому - це перша засаднича річ!

Хочеш перемоги, солідарності, єдності з народом, тоді ні в якому разі не обвалюй оці механізми демократії. Бо тоді кожен голос, який є негативний, буде отримувати свою компенсацію у вигляді позитивного сигналу. Це перше.

Друге - треба розуміти, що на цьому збудований не тільки цивілізований демократичний світ в кожній країні окремо, а на цьому збудовані стосунки між демократичними країнами. І це ще одна річ, де існує оцей урізаний сегмент свободи та демократії. Чим він сигналізує про це? Зверніть увагу, що замість того, щоби урівноважити, звернути увагу на позицію, а їх за на сьогодні як мінімум три, скажемо, в політикумі США чи Німеччини, обирається один з негативним змістом. Його кидають на вентилятор, і цей вентилятор розкручується з такою силою, що власне ті демократичні середовища, які б мали запропонувати контрпозицію, їх просто не чути.

А насправді, якщо давати всі три точки зору, то це навіть позитивно. Тому що, по-перше, є можливість обговорити технологічну складову. По-друге, суспільство не зациклюється на оцих негативних песимістичних сценаріях. По-третє, воно не бігає по заголовках і поверхах, особливо фахове середовище заглиблюється в аналіз цих позицій. І от зверніть увагу, як тільки завершили гру у цей лайнокидач навколо теми Шустер-Залужний, як з'явилася інша тема - тягнуть налигачі на переговори. Причому посилаються на аналітичні довідки в Німеччині й так далі.

Але, якщо подивитися на інформаційний простір сьогодні, особливо європейський та Сполучених Штатів Америки, то там на першому місці позиція, що аналіз ситуації й розвитку подій 2023 року показав, що в Україні конче необхідне постачання зброї далекого радіусу дії. І аналізується ситуація на прикладі Криму. Зверніть увагу, що Росія Крим робила одним із ключових форпостів. І це правда. Але завдяки тому, що Україна власними зусиллями змогла паралізувати там ворога, то на сьогодні фактично Крим перестав бути таким форпостом.

Невипадково ж лаштується залізницею дорога на крайньому сході України, тобто видно, як усталені до цього часу тези, які гуляли в багатьох повідомленнях, просто розбиваються аргументацією. І це ключова аргументація, яка зокрема була оформлена в праці під авторством Майкла Кіммеджа (американський історик та письменник - ред.). До речі, ця думка сьогодні панує серед більшості фахівців, які займаються аналітикою стратегії і тактики ведення війни.

Точнісінько така була реакція на оцю останню дискусію з приводу того, що от-от Росія піде на країни Балтії. Загроза існує. Але чому зосередилися так у цьому сигналі? Річ у тому, що на минулому тижні вийшла аналітична довідка RAND Corporation (американський аналітичний центр – ред.), де проаналізовані два ключові театри бойових дій - це Європа, на прикладі балтійських країн, і Тайвань, на прикладі азійських країн. І показано розклад сил, можливості реакції та їх результат. Там об'єктом російської атаки є балтійські країни. Це все в схемах та малюнках зображено. Замість того, щоб показати іншу позицію про те, що нині центр уваги сконцентровано на двох точках - це Європа, Україна, і друга - це Близький Схід, який не вписується в цю логіку. Чомусь вітер дме тільки в один парус. І от такі речі - це наслідок того, що допущено цілий ряд помилок, акцентую на цьому, політичного характеру.

І ще одне для того, щоб от такі речі не траплялися, політика має бути фахова. І політику не треба громить, політиків не треба нищить, якщо це люди підготовлені та фахові, тому що оце школярство, з чим ми зустрічаємося. Оці заяви, які насправді базуються лише на внутрішніх умовах і відсутності не тільки досвіду, а й елементарних знань, це називається школярство. Школярство, особливо в умовах війни, - річ дуже небезпечна, тому що за ним стоять не просто помилки, які приводять до фінансових втрат і так далі, а подібні речі проводять до втрат життя. І з цим треба бути дуже і дуже обережним, треба думати, що і коли говорити, як це подавати, які аргументи для того приводить.


Поява Путіна на G20 саме по собі вже є скандалом, він вкинув низку брехливих сигналів, що наче до чогось готовий. Наскільки Путін буде готовий продовжувати ескалацію з підняттям вогневого градуса чи він навпаки шукає можливостей відступати?

Я все-таки потратив майже 5 годин і послухав все це зібрання, з яких три четверті говорив Нарендра Моді, прем'єр-міністр Індії. А Індія власне була головуючою країною у 2023 році в рамках G20. Подібні саміти раніше проводилися дзвінками глави головуючої держави декільком главам держав, своїм колегам, і на цьому все це припинялося. Чи не вперше це набуло такого широкого розголосу, тим більше, що є можливість зробити це онлайн. Причина тут у тому, що, як відомо, навесні в Індії вибори, там уже фактично механізм запущений. Довіра і підтримка Нарендра Моді та партії націоналістів, виходячи з індійської програми, вона підтримується суспільством. І невипадково весь цей ефір фактично був зайнятий Нарендра Моді.

І, мені здається, 18 хвилин, якщо я не помиляюсь, було віддано московському фюреру. Але завчасно з дуже толковими виступами були підготовлені Джорджі Мелоні, прем'єр-міністр Італії, і канцлер Німеччини Олаф Шольц. Ці два виступи - це була така інтелектуальна клізма Путіну. Невипадково із цих 18 хвилин, Путін 5 хвилин щось там пояснював, причому він рефлекснув не на речі, які стосувалися російської агресії, характеру війни, трагедії, а чомусь почав рефлексувати, говорячи про вбивства дітей в Газі, про бомбардування лікарень в Газі. Він знаходився в брехливій інформаційній кожурі й не хотів знати про те, що госпіталь в Газі був підірваний самими хамасівцями. Ракета, яка піднялася в повітря, впала на цей же госпіталь. Річ у тому, що цей фрагмент знято катарськими журналістами, який вже демонстрували в ООН, в порядних та толкових урядах, все це давним-давно показано.

Цитата: Але завчасно з дуже толковими виступами були підготовлені Джорджі Мелоні, прем'єр-міністр Італії, і канцлер Німеччини Олаф Шольц. Ці два виступи - це була така інтелектуальна клізма Путіну

Не ізраїльські війська вбивали дітей, не ізраїльські війська брали дітей в заручники. 32 дітей віком до 14 років до цього часу ще знаходиться, я не знаю чи в ці дні кілька дітей повернулися, але вони знаходяться в руках ХАМАСу. Не брали ізраїльтяни в заручники дітей.

Коли Путін говорив, на екрані було обличчя Моді, його перекосило. Він не знав, як реагувати на цей ідіотизм московського фюрера.

А ті позиції, які висловили Джорджа Мелоні та Олаф Шольц, пізніше були надруковані в італійській пресі Corriere della Sera, в німецькій - Frankfurter Allgemeine Zeitung, тобто в Європі процес знають. Там цьому присвятили чимало матеріалів, аби показати, який ідіот стоїть на чолі того, що іменується Росія. Я вже не кажу те, як він далі розповідав про програми зеленої енергетики й так далі. Я б сам підтримав, щоб такі клізми цивілізований світ періодично робив, аби Путін розумів і усвідомлював, хоча я розумію, що він перейматися не буде, як змінюється відношення до фюрера у світі. Розумію прекрасно, що це в Росії буде показано як прорив блокади, але це хай вони показують для всього свого того піплу, як вони його іменують, який й так отруїли вже безмежно. А от те, що стосується інформаційного простору Європи, що пройшло абсолютно, з моєї з точки зору, в правильних тезах через європейську пресу - дуже доречно і важливо у цій ситуації.

Тому, на мою думку, правильна політика - ігнорування, але періодично такі речі в принципі потрібні для того, щоб поживлювати інформаційний простір з точки зору розуміння європейського обивателя, хто такий цей фюрер.

Важливо, що тези, які були виголошені Путіним про переговори, про те, що це Зеленський видав указ про заборону переговорів - це кухня міжнародних відносин і зовнішньої політики минулого тисячоліття. Путін живе у тій системі координат, в якій жив КДБ і зараз реанімували у вигляді ФСБ. Я нагадаю, що це факти історії, коли рішеннями ізраїльського кнесету та уряду заборонялися переговори, а за спиною у парламенту і суспільства переговори такі велися, а потім це приводило до чергової трагедії. 

Ця московська тля оперує інструментами минулого століття, які у нинішній ситуації інформаційно абсолютно неможливо застосувати.

Я продемонструю це на прикладі Ізраїлю: припинили вогонь, іде обмін заручників на ув'язнених злочинців і терористів, відбувається мітинг, на якому люди кричать, щоб не допустити припинення вогню. Виступає спікер конгресу США в центрі Авраама Лінкольна, на площі зібралося понад 10 000 людей, які скандують проти зупинки вогню. Я, коли аналізую оці речі, чудово розумію, що сьогодні особам, подібним московській тлі, в голову не може прийти, що інструментарій, яким жило і живе КДБ, ФСБ, у нинішній ситуації не буде застосованим. У тому ж Ізраїлі ту особу, на яку у свій час поміняли на Шаліта (ізраїльський капрал Гілад Шаліт, був у полоні ХАМАСу з 2006 року по 2011 рік - ред.), сьогодні ненавидять, тому що власне ця особа була одним з тих, хто організовував терористичний похід. Люди звертаються в суди, щоб не допустити припинення вогню. Тобто насправді, якщо говорити про нинішню ситуацію, то вона конструктивно є зовсім іншою. 

І не треба забуватися про те, що було, але ні в якому разі не можна головою битися і використовувати оті старі механізми.

Свиню опустили й вона свої брудні ратиці вивалила на стіл. Коли вона їх вивалила в Москві на свій стіл, хай з тою Москвою творить все, що хоче. Але місця йому в нормальній, цивілізованій державі з нормальними демократичними урядами нема і не буде, нема йому місця там. Тебе можуть послухати по радіо, ти й так паскудиш світ через свої засоби масової інформації, тому, будь ласка, говори там в радіо, а як будеш говорити повну дурницю, тебе просто виключать. Тобто у нинішній ситуації при нинішніх технологіях тема поєдинку в інформаційному просторі дуже важлива і насправді десь співвимірна із тим, що відбувається на лінії фронту.

 

Розуміємо, ворог розраховує на те, що йому вдасться створити геноцидну катастрофу в Україні. Розуміємо, що він готується бити по енергетиці й загалом по об'єктах забезпечення життєдіяльності не просто цивільної інфраструктури, а життєдіяльності за зимових умов.

По-перше, ніхто не знає, якими ці зимові умови будуть, який буде температурний режим, які будуть інші кліматичні параметри. Однак, які б вони не були, їх можна використати лише на свою користь. Точнісінько так можна говорити про Крим та Сочі тільки у зворотному напрямку. Тому, у цьому відношенні я більш-менш спокійний. Тим більше, що за час, який пройшов за ці 10 років, енергетична система поступово адаптується. Так, у ній є дуже серйозні місця і дуже серйозні прогалини з точки зору її стійкості подібним обстрілам.

Але на сьогодні з точки зору навіть оцих останніх днів, коли енергосистему балансували за рахунок отриманих енергетичних ін'єкцій з Румунії, Польщі, то це свідчить про те, що насправді той потенціал, який може використати, скажімо, московський фюрер в момент певних ударів, це серйозно і може завдати шкоди.

Але не паралізувати, дивлячись на імовірність одномоментного добового удару і виходячи з тої реакції, як технологічно реагує на це енергосистема, у тому числі ремонтний потенціал, у тому числі й система ППО. Якщо ще буде зроблено те, про що каже Анналена Бербок (очільниця МЗС Німеччини – ред.), а останні її виступи абсолютно чітко говорять про те, що нарощування потужностей системи ППО буде обов'язковим, у тому числі й допомога, яка надходить від США, то я не бачу того паралічу, який своїми діями Росія може завдати Україні.

І ще одна річ. Я не поділяю песимістичних поглядів стосовно подій на лінії фронту. Знаєте, коли я чую розповіді про інші погодні умови, але вони діють для обох армій. Звідси для мене очевидно, знаючи нехлюйство того, що таке Радянський Союз і що таке Росія, і розуміючи те, наскільки в Україні змінюється відношення до людини, до солдата, до офіцера, то я переконаний, що у сфері дотримання певних технологічних вимог Україна на порядки сьогодні сильніша. І це в тому числі завдяки тому, що партнери України на це постійно акцентують увагу. Сподіваюся, що оці песимістичні прогнози не відбудуться. Щобільше, я переконаний в оптимістичних прогнозах, про які говорить більшість сьогодні аналітиків та фахівців і європейських, і Сполучених Штатів Америки. А критика, зауваження і песимізм завжди потрібні, бо як написано у Святому Письмі: всякого є, всякого і треба. Не потрібно це обмежувати, не треба це забороняти. Це має бути звернення уваги на імовірні варіанти.