"Тварини вмирають не від голоду, а від розриву серця". Як волонтери рятують пухнастих друзів на лінії фронту

Оріхів — місто із довоєнним населенням близько 14 тисяч мешканців — опинився на лінії фронту. Ледь не щодня місто обстрілюють росіяни. Але якщо люди ще можуть про себе подбати, то тваринам доводиться тяжко.

Вивозити пухнастих з-під обстрілів допомагають волонтери, зокрема, з організації UAanimals. Мабуть, це найбільша серед подібних організацій — такий собі аналог фонду "Повернись живим", але з фокусом на порятунок тварин. Заснував організацію Олександр Тодорчук, який наразі служить у Збройних силах України.

Перед поїздкою в експедицію в Оріхів волонтери отримують заявки, де та коли треба буде забрати тварин. Першою адресою виявляється помешкання пані Олени. Раніше по сусідству жила її сусідка та подруга. Тому доглядати тварин було простіше, та і з ними веселіше, каже жінка. До двору пані Олени прибилися вже чотири собаки та декілька котів. Інші тварини жили в сусідніх, безлюдних, дворах. Весь час жінка ходила і годувала їх.

Але після чергової атаки росіян на Оріхів, помешкання сусідки розбомбили, сусідка виїхала. Тепер пані Олена одна на господарстві. Тварин вона переважно годувала консервами з гуманітарки, а коти віддячували — допомагали ловити мишей (до речі, гризунів дуже багато в руїнах будинків).

Оріхів Запорізької області, експедиція UAnimals. Фото: Дмитро Дідора / Еспресо

Прощатися з деякими тваринами, жінці було складно. Волонтери забирають усіх собак, а от своїх котів пані Олена залишила. Кішці 16 років, а "господаря двору", а саме так жінка називає свого рудого кота, віддати рука не підніметься. Собак та котів саджають у вольєри. У автівці волонтерів є корм та вода для тварин. Також жінка просить забрати маленьку собаку у своєї сусідки по вулиці — пані Катерини. Усі тварини у автівці, а пані Олена залишається в Оріхові. 

"Страшно, стріляють. У сусідів є хороший погріб, вони у Польщі, а хата зруйнована, то я у погребі їхньому живу сама", — розказує жителька Оріхова Олена.

Вирішив запитати у жінки доволі банальне питання: "У що вірите?"

"У що вірю? У Бога вірю. Не вірила раніше, тепер вірю. Бог є. І віримо в перемогу. Якщо не вірити, то треба тікати кудись. Наші у Францію, у Німеччину втекли, а я нікуди не поїду", — каже Олена

Оріхів Запорізької області, експедиція UAnimals. Фото: Дмитро Дідора / Еспресо

Наступна адреса — місцева поліклініка. Розбомблена росіянами ще торік. Вони скинули на медичний заклад КАБ (керований авіаційний боєприпас). Саме на ці снаряди найбільше скаржаться жителі Оріхова.

У підвалі медичного закладу живе Лариса. Жінка відмовляється фотографуватися для статті. До її помешкання в укритті постійно прибігають собаки. Лариса питає волонтерів: куди відвезуть тварин, чи буде там безпечно, чи знайдуть їм нові родини? Волонтери заспокоюють жінку. Ці тварини поїдуть в один з притулків Кропивницького. 

Оріхів Запорізької області, експедиція UAnimals. Фото: Дмитро Дідора / Еспресо

Орієнтуватися в Оріхові нам допомагають місцеві волонтери — Станіслав та Альона Франки, чоловік і дружина. Вони зооволонтери, годують бродячих тварин, яких не забрали місцеві. Альона каже, що зараз в Оріхові понад 300 тварин. 

"В Оріхові лишається десь 200-300 тварин. На день у нас виходить десять, а буває і дванадцять мішків корму — на один день. Ми публікуємо на сторінках у соцмережах звіти, у нас є організація, яка нам допомагає. А якщо корму немає — мій чоловік готує каші. Я не допомагаю, бо там дуже здорові каструлі по 350 літрів", — розповідає зооволонтерка Альона Франк. Вона додає, що "тварини вмирають не від голоду, а від розриву серця".

Волонтери Стас та Альона Франк, Оріхів, Запорізька область. Фото: Дмитро Дідора / Еспресо

На наступну адресу ми не їдемо. Станіслав каже, що це небезпечно, бо впритул до лінії фронту. Нас лишають у центрі Оріхова, і ми вирішуємо "прогулятися". Побиті усі будинки, місцевих немає, магазини теж не працюють. У центрі міста стоїть церква — купола понівечені. Не дивуюсь, адже у росіян немає нічого святого. Також в центрі стоїть найголовніший український символ — герб. Так, верхівка трошки побита, але герб стоїть та символізує незламність міста.

Оріхів Запорізької області. Фото: Дмитро Дідора / Еспресо

Вибухи лунають щохвилини, по інерції лякаєшся та пригинаєшся. Зараз в Оріхові залишилось приблизно 1000 місцевих жителів. До навали росіян у місті було понад 10 тисяч. Не встиг я роздивитися центр, як повертається Станіслав з новим рудим псом. У собаки немає ока. Такі тварини теж заслуговують порятунку, каже чоловік. 

За час повномасштабного вторгнення команда UAnimals евакуювала з прифронтових зон близько трьох тисяч тварин. Екіпажі організації щотижня виїздять у кілька рейсів дуже близько до фронту і до позицій ворога — в Авдіївку, Часів Яр, Торецьк, Оріхів, Херсон та прилеглі села. Іноді рейси зриваються через щільні обстріли.

"Ми вивозимо і собак, і котів, і коней, і корів — будь-яких тварин, про яких нам розповідають люди. Зараз більшість запитів надходить від військових — тварини прибиваються до них в надії на їжу і тепло, а військові, змінюючи позиції, не можуть покинути цих тварин напризволяще — тому звертаються до нас. Поки триватиме війна, евакуаційні рейси будуть потрібними, бо безпритульних і покинутих тварин у прифронтовій зоні безліч і з часом ставатиме тільки більше", — каже головна редакторка UAnimals Людмила Смоляр.

Фото: Дмитро Дідора / Еспресо

На останню адресу їдемо довго. Але там на нас чекає розчарування. Власник собаки каже, що не знає, хто подав заявку, а свого песика не віддасть, бо той його охороняє. Більше заявок не було, та й вільні клітки вже закінчились. Мікроавтобус, повний собак і котів, рушає далі — на Запоріжжя. Там теж треба врятувати песика.