Вижити в блекаут. Чому треба палити соломою і берегти незалежність

Російські пропагандисти хизуються тим, що намацали слабке місце в українській обороні. І ні, це навіть не Бахмут, все більше схожий на картинки Пашендаля часів Першої світової війни. Не багатостраждальна ЗАЕС в Енергодарі, яку багато місяців поспіль окупанти використовують як щит. Їхня ціль — наша критична інфраструктура. Нове Ковентрі та нова Варшава. Витискання цивільного населення із міст, які стали фортецями та цілодобово підставляють плече фронту. 

З 10 жовтня, коли російські убивці взяли курс на знищення критичної інфраструктури — було вже шість масованих ракетних обстрілів. І немає жодної ознаки, згідно з офіційними повідомленнями Білого дому, що РФ планує припинити цей терор цивільних. Мало того — у рашистів цілком навіть із відкритих даних — вистачить ракет на 5-6 обстрілів. "Вони проводять дорозвідку для влучніших ударів і проводять залагодження ракет, бо не все те, що довго лежало на складах в ідеальному стані", — пояснює Вадим Скібіцький із ГУР МО. А ще рашисти чекають морозів. 

Програма мінімум, яка б влаштувала ворогів тут і зараз — повторити картинку Алчевська-2006, коли 60-тисячне місце стало непридатним для життя. Розірвані труби, аварії та багаття, щоб зварити каву у київських та львівських дворах — це те, що на думку Путіна, має зламати український опір. 

А якщо обстріли будуть максимально влучні та занурять країну у темряву і холод на кілька тижнів — ідеально для Росії бачити нові потоки біженців. Щоби сотні тисяч українців стали тягарем для стагнуючої Європи. І можна було витягти такий самий козир, який Путін вдало використав із попередньою штучною міграційною кризою із сирійськими біженцями у 2015, мовляв, досить уже допомагати Україну, забудьмо все і заморозимо конфлікт. 

Сім років тому Путіну вдалося змістити увагу Німеччини та Франції з анексії Криму, Іловайська, Дебальцевого і пошуку альтернативи "мінських домовленостей" на проблему біженців. І нині цими новими сирійцями так зручно виставити українців, яких так уже хочеться якщо не вбити з неба, то заморозити у власному домі. 

Як би російські ліберали не хайпували на тому, що Путін з’їхав з глузду чи у дєдушки так і залишилось йому недовго — це цинічна і холоднокровна тварина, яка діє з чіткого розрахунку. Він надто добре вивчив почерк Гітлера і повторює все достоту. Київ дуже подібний на Варшаву 1939 року. Але нашій столиці пощастило трохи більше. Бо українці добре прорідили елітну десантуру росіян під Гостомелем. 

Як же оригінальні нацисти знищували Варшаву? 25 вересня 1939 року польську столицю атакують одразу 400 літаків: на місто скинуто 562 тонни фугасних і 72 тонни запалювальних бомб. Через порушене водопостачання під час пожеж безліч вулиць згоряють повністю, по всій протяжності. Коли німецькі війська входять до столиці, забудову зруйновано вже на 12%. Було знищено королівський замок і визначні собори. Далі за чіткими списками підривали музеї, бібліотеки та архіви — достоту все те саме, що знищують рашисти на окупованих територіях. І далі основне — щоби мешканці Варшави покинули своє місто — нацисти знищували водопровід, електричні мережі й парки. Якщо ми проведемо аналогію до наших днів — росіян на 100% влаштував би Київ без жодного натяку на киян і тисячолітню історію. Якщо ми говоримо про Львів — купи щебеню і каміння замість культурного центру нашого народу — всі ці правнуки освободітєлєй 1939 року — були б щасливіші ніж, коли носом в новорічний олів’є. 

Варшава після бомбардування, фото gettyimages

Нас ніхто не вчив екстремальному виживанню, але така наука пізнього прозріння. І усвідомлення, що національно-визвольна війна це не про сварки ефемерних політиків. Це про спільну справу. Рашисти до самого дня нашої перемоги катуватимуть нас обстрілами, холодом, спрагою. І тут висновок один — ставайте плюшкіними, як ваша бабця. Майте кілька кілограмів крупи, кілька пакунків швидкорозчинної їжі. Бутлі для технічної води й обов’язково запас питної води. Зайвий павербанк і зайвий акумулятор. Ліхтарик в нічний час і маленьку туристичну плитку в електрифіковану квартиру. У разі великої скрути — номер доброго знайомого на селі, де груба порятує від холоду, а шмат землі від голоду. Краще хай з нас сміятимуться правнуки, що ми тягли додому різні зайві гаджети, але у кожного українця буде шанс на появу цих самих нащадків. 

Ми чітко розуміємо тепер лондонців 1940 року, які спали, прали й готували в метро. Звідки ці фотографії городів на кожному вільному клаптику землі у місті, і до чого там було масштабне вирощування моркви — це був чи не єдиний продукт, який нормально ріс і був замінником цукру. Того самого, який британці не бачили в районі ще років 8. 

Лондон, серпень 1940, фото: gettyimages

А головне, що українці мають зрозуміти під час блекаутів — істинну ціну незалежності. Щоби більше не було інфантильності й байдужості. 

Я хочу процитувати старе інтерв’ю Віктора Ющенка одразу після харківських угод 2010 року, коли на заміну дешевого газу Росія уперше отримала право на окупацію півострова Крим. Саме ця зрада дозволила Кремлю перекидати тисячі військових у Севастополь. 

"Соломою треба палити, але бути незалежними. Розуміти, що це святість", - наголосив лідер "Нашої України". - Тому, коли з великим апломбом сповіщають про досягнення щодо низької газової ціни в обмін на військову окупацію, я не можу вітати таких домовленостей ні як громадянин, ні як політик", — сказав тоді колишній президент в інтерв’ю 5 каналу. 

Країна у 2010 не була готова зрозуміти, про що каже смішний президент-пасічник. Але він мав рацію на 100%. І сьогодні, лягаючи спати в термобілизні, готуючи їжу на газовій лампі, вивішуючи пакет із їжею на холодний балкон, бо з холодильника мало сенсу — варто зрозуміти. Бо краще солома, аніж новий геноцид.