Вперше за час війни Путін публічно відступив, - Піонтковський

Що відбулося, на вашу думку, за лаштунками так званої зернової угоди, з якої Путін спочатку істерично вийшов, потім заявив про те, що він нібито призупинив термін її дії. І отут – обана! – Росія нібито дала добро і не сміє чинити перешкод турецьким караванам. Що за лаштунками?

Вкотре президент Туреччини продемонстрував, хто в цій парі (Путін-Ердоган) є альфа-самцем. Це він продемонстрував раз і назавжди ще два роки тому, в час Карабахської війни. Тоді він дуже серйозно виступив на боці свого союзника Азербайджану, а Путін з'явитися на війну злякався. З тих пір їхні стосунки зупинились назавжди.

Ердоган дав майстер-клас західним політикам, як треба розмовляти з цим кремлівським виродком.

Лише так. Я думаю, Ердоган нагадав йому, що чорноморський флот Туреччини має абсолютну перевагу над чорноморським флотом Росії. Крім того, Туреччина ні в чому не поступається, якщо говорити про так звані повітряно-космічні війська. 

Поведінка Путіна була настільки демонстративно боягузливою, що, якщо ви глянете російську блогосферу їхні "патріотичні" канали, то всі зрозуміли, що відбулося. Залишається лише ще раз побажати, особливо зараз – коли Україна знищується з повітря, проводиться геноцид українського народу… а Сполучені Штати досі вагаються, чи передавати ракети ATACMS, які можуть діставати російські міста і бити по російській території, чи не передавати. А це ж єдиний засіб, що може зупинити атаки російських агресорів. Я звертаюся до західних політиків, учасників сьогоднішньої наради Великої сімки, що два дні триватиме в Німеччині, Блінкен уже приїхав. Вчіться в Ердогана, як спілкуватися з цим мерзотником.

Ми розуміємо, що Путін під час війни вчинив небачене – він дав задню, він спростував свої ж власні слова і фактично відкликав свої власні інтенції. Говорив з Ердоганом близько двох годин. І надійшли досить чіткі сигнали з боку офіційного Константинополя (чи то Стамбула) про те, що Росія мала би забрати свої війська з України.

Ердоган не вагається, коли потрібно використовувати військову силу, як він це показав в Карабахській війні. Допустімо, що Путін вирішив би стояти на своєму і вийти з зернової угоди. Що це означає – не дозволяти турецьким кораблям везти українське зерно?! Американці погрожують за пів години знищити чорноморський флот, якщо буде ядерний напад на Україну, і я їм вірю. А Ердоган знищив би чорноморський флот не за пів години, а за 15 хвилин, якби росіяни напали на турецький корабель. І Путін це розуміє. Готовність застосовувати силу і політичну волю – ось дуже простий рецепт.

З іншого боку ми бачимо, як небачено стрімко може вирости рівень ескалації на Близькому Сході. Іран буцімто готовий вдарити по Саудівській Аравії. А Саудівська Аравія – це не просто суверенна держава. Ми розуміємо, наскільки ключову значення вона грає як для американського порядку денного, так і загалом для нафтової стабільності у всьому світі.

Ми знаємо, що там над якоюсь святою ісламською мечеттю був піднятий прапор джихада. Всі світові канали подали інформацію про напад на Саудівську Аравію. Саудити в паніці.

Ще недавно вони розмовляли з президентом США, а зараз – звернулися за допомогою. І ось свіже повідомлення – Іран категорично спростував інформацію, що він має намір нападати на Саудівську Аравію.

Мабуть, поговорили з керівником Ірану…

З іншого боку, Іран заперечував те, що він дрони постачає Російській Федерації. А ці дрони літають, вбивають наше цивільне населення і нищать нашу енергетичну структуру.

За Саудівську Аравію, мабуть, США заступилися. Перша реакція Заходу (ми говорили минулого разу про нову кампанію геноциду українського народу, оголошену 10 жовтня масованими бомбардуваннями) була цілком позитивною – це і рішення "вісімки", і нова політика Німеччини (візит Штайнмаєра та його заяви). Але ж атаки продовжуються! Атаки продовжуються і на цьому тлі вже комічно звучать вчорашні заяви Сполучених Штатів, що антидронові комплекси Vampire будуть поставлені в середині наступного року. В Америці, як на мене, ще не зрозуміли, що зараз уже зовсім інший ритм часу, що в протистоянні з російською агресією вже вирішують години та дні.

Потрібно подякувати нашим союзникам за те, що йдуть системи протиповітряної оборони – це німецький IRIS, американський NASAMS. Але це час, щоб їх розгорнути. Щоб створити справжню інтегровану систему української оборони потрібні місяці. А вирішувати питання потрібно сьогодні. Вирішити його може лише одна міра. Ще генерал Залужний писав у своїй статті 8 вересня – потрібно ліквідувати оцю безкарність російського дальнього вогневого впливу. 

Максимальна дальність українських артилерійських та ракетних атак – 80 кілометрів. Росіяни натомість хваляться, що вони стріляють звідкілясь із акваторії Каспійського моря.

Єдине рішення – термінова поставка в великій кількості ракет ATACMS, дальністю 300-500 кілометрів. А в контексті іранської загрози це питання потрібно вирішувати вже сьогодні.

Тому що стримати їх можна лише загрозами аналогічних по російських містах. Що у відповідь на будь-який удар по Харкову вони отримають по Курську, а на удар по Києву – удар по Москві. 

Сьогодні-завтра зустріч міністрів закордонних справ країн Великої сімки. Я впевнений, що перед ними виступатиме хтось із керівників України – чи то Кулеба, чи то сам Зеленський сам. Потрібно в найгострішій формі підняти це питання. Потрібно негайно припинити оці варварські російські атаки. Зупинити це можна лише загрозами аналогічних атак по російських містах, включно з Москвою.

Але ж ми розуміємо, що недарма вони регулярно випускають міського божевільного, коня в пальто, який грає роль Швондера. Йдеться про Медвєдєва, який постійно, з регулярністю до кількох днів, повторює мантру про можливе застовування тактичної ядерної зброї. І тут він розшифрував, "за яких умов". Буцімби тимчасово окуповані території України є вже територією Росії і, відповідно, далі за методичкою.

На це Захід відповів достатньо гідно. Крім Медвєдєва ніхто цього зараз не повторює. Їм сказали, що у випадку ядерного нападу на Україну американці не відповідатимуть ядерною зброєю, щоб не повторювати цей злочин. Вони покарають Росію ще більш жорстоко, але конвенційними засобами, знищивши чорноморський флот, знищивши російське угруповання. А передусім уб'ють Путіна. Це він розуміє.

Вони ж уже пішли під яким лозунгом? "А нам і не потрібна ядерна зброя. Це ми не хочемо, не будемо. Ми Україну в кам'яний вік вдовбемо і конвенційною зброєю". На цю загрозу (а пройшло вже три тижні з початку цієї кампанії) Захід адекватної відповіді не дав. Я не засуджую зараз американців, це наша спільна проблема. Але подивіться, як виходить… У кого союзник надійніший і могутніший? Виходить, що в Росії. Великий і технологічний Іран поставляє ракети, дальністю до 800 кілометрів, проти яких немає захисту. А Америка, союзник України, не надає нічого, дальністю більше 80 кілометрів, ще й не здатна захистити від ворожої зброї. Це справді так виглядає. Мені незручно казати ці слова, а я їх повторюю у Вашингтоні. Але виглядає так, що Росія знайшла для себе надійнішого та могутнішого союзника, ніж США для України. З цим потрібно щось вирішувати. Рішення потрібно ухвалювати негайно. Тому я сподіваюсь, що вони будуть ухвалювати в найближчі два дні, на зустрічі Великої сімки. Україна, мені здається, повинна дуже твердо та публічно це вимагати. 

Я думаю, що вже відповідні запити пішли відповідними каналами зв'язку. З іншого боку ми розуміємо, що Кремль перейшов до буквально нацистської тактики "випаленої землі". Розуміємо, що насувається зима і вони свідомо знищують основну енергетичну інфраструктуру. Тому що крім вогню буде застосований мороз. Ми розуміємо, що в Кремлі ставлять на це надзвичайно велику ставку. Але тут Путін знову почав бігати, почав бекати-мекати про свої так звані "миротворчі ініціативи". 

Всі в Москві , включно з Путіним розуміють, що на конвенційному рівні Україна виграє цю війну. Також вони зрозуміли, що ядерний шантаж не працює, що у відповідь на ядерний шантаж і Путіна вб'ють, і сили НАТО безпосередньо самі вступлять у військове зіткнення з Росією.

І вони знайшли зараз такий вузький коридор можливостей – конвенційної атаки на інфраструктуру України, з метою змусити її чи Захід укласти перемир'я, припинення війни, яке по суті закріпить всі територіальні загарбання. Але вони, звісно, припустилися помилки. Український народ ніколи на це не погодиться.

Та й Захід, потрібно віддати належне (не дивлячись на всю активність російської "п'ятої колони" в США, включно з двома колишніми президентами Обамою та Трампом), достатньо твердо відкидає будь-яку можливість перемовин. 

Велика сімка 12 вересня прийняла план України щодо закінчення війни – тобто повна перемога, гарантія безпеки, репарації Росії та покарання воєнних злочинців. Це – офіційний ультиматум Великої сімки путінському режиму. 

Та, ухваливши правильні політичні рішення, Захід якось розгубився в воєнному сенсі, не розуміючи необхідності негайної відповіді. Всі ці чудові розмови, що через два місяці буде система ППО з десятками "айрісів", а в середині наступного року (про це просто смішно говорити!) втілять якусь програму з Vampire. Це – нерозуміння терміновості процесів, що зараз відбуваються.

Ну і питання: наскільки за наявності тих далекобійних американських ракетних систем могла би змінитися атмосфера у Росії? Ми розуміємо, що Путін зараз розраховує на певну інерцію. Розуміємо, що абсолютної підтримки серед російського населення у питанні війни проти України він не має. Але розуміємо, що він готується до довгої війни, яка, радше всього, може й не завершитись навесні наступного року. Попри те, що він викидає оці брехливі сигнали про свою готовність про щось там говорити, розуміємо, що насправді він готується до великої поступової мобілізації. Хоча ми чули оцю його ахінею на тему, що він там порадиться з юристами щодо відкликання відповідного свого ж законопроєкту.

Атаки по російських містах як акти відплати за удари по українських містах – це єдиний засіб, який може привести і так званий "глубінний народ", і так звані "еліти" до розуміння того, що відбувається. 

Плюс, звісно, просування української армії на фронті, що продовжується, незважаючи ні на що. Всі ми чекаємо звільнення Херсона в цьому місяці. Виглядає, що й росіяни з цим змирились. Принаймні військові явно на цьому наполягають. Ми маємо класичну ситуацію кінця Другої світової війни, коли фюрер вимагає "ні кроку назад", захищати позиції, захистити які неможливо. 

Падіння Херсона і атаки у відповідь по російських містах ракетами ATACMS кардинально змінять політичну ситуацію в Росії.

Вона й зараз уже непроста. Ми ж бачимо ці атаки Кадирова та Пригожина спочатку на генералів. Почалося все, як атака на генералів. Путін спустив цих собак, щоб у суспільній свідомості вину за поразки під Києвом, під Харковом перекласти на військових. Повна аналогія з гітлерівськими часами! Хто винен – фюрер чи генерали? От він і спустив навмисне цих псів, щоб вони переконували народ у тому, що винны генерали. Та пси вже виросли у великих вовків, які показують ікла самому Путіну. У Росії вже почалась боротьба не за те, як нам краще перемогти Україну, а за те, як нам втримати владу та власність у країні, що зазнає поразки (це з боку тих, хто зараз наверху) чи як нам захопити владу у країні, що зазнає поразки. Про це думають вже, і не лише Пригожин з Кадировим. Тобто атмосфера громадянської війни, чи то пак війни між збройними загонами еліти, нагнітається вже зараз. А звільнення Херсона стане тригером конфлікту. 

Дивіться, спочатку Пригожин критикував генералів суто через воєнні питання – тактика, стратегія. Потім він почав вимагати звільняти губернаторів. А в останній своїй заяві, як би ми до нього не відносились, він ставить під питання вже всю путінську філософію війни. Доволі цікава його заява про те, що Зеленський є достойним противником. Це – серйозний удар по Путіну. Це опосередковано говорить про те, що Путін є недостойним противником у цій війні. 

Я не ідеалізую нікого з них. Для нас вони всі – однакові воєнні злочинці. Та вони починають знищувати один одного, поки в блогах і виступах. А от якщо вони почнуть вбивати один одного в збройних сутичках в Москві – це буде прекрасний розвиток цієї тенденції

Я з вами погоджуюся. Справді відбувається певний процес, ми будемо сподіватися, що він буде протікати в найбільш агресивній формі. І певним побічним проявом його стала істерична втеча путінської похресниці з Росії. Якщо путінська похресниця тікає, боячись помсти з боку його опричнини, це означає, що він втрачає контроль над ситуацією. Але якщо, наприклад, повертатись до Пригожина, то ми розуміємо, що Пригожин не має якогось золотого міністерського чи гебешного мандату. 

Післявоєнна ситуація в Росії – це буде ситуація 1917-18 років. Ви ж пам'ятаєте громадянську війну? Там були банди Махно, Мамонтових, Міронових, Будьонних… Кадиров і Пригожин задали новий тон російської політики – визначальними будуть не якісь фінансові зв'язки з олігархами. Сила політика визначається кількістю озброєних людей, які йому підкоряються. Це – картина абсолютно нової Росії. Сила Пригожина та сила Кадирова в тому, що в них є по 30 тисяч озброєних солдатів, що підкоряються лише їм. Ви ж бачите, що й на фронті виникає маса ситуацій та зіткнень цих структур із російськими збройними силами. А поставте себе на місце генералів, яких щодня якісь польові командири закликають позбавити звань, розстріляти, відправити рядовими на фронт тощо. 

Путінська держава втратила монополію на насильство. Насильство стає аргументом тих польових командирів, які зуміли згуртувати в себе найбільш кваліфіковані, енергійні та чисельні збройні підрозділи. Це – блискавиці нової тривалої громадянської війни, що сколихне всю Росію. Просто по товаришу Леніну – імперіалістична війна в Україні переросте в громадянську війну всередині Росії. Поки що це боротьба елітна. А ось боротьба масова, народна почнеться, коли половина мобіків, які виживуть (а половина з них за статистикою мабуть виживуть), після поразки Росії повернуться зі своїми автоматами в столицю, як у 1917-му році повернулись селянські мобіки з гвинтівками. От приблизно така перспектива зараз у Росії.

Тобто де-факто не буде "патрушевського транзиту". Йдеться про спроби пропхати на крісло правонаступника Путіна молодшого Патрушева. Наскільки я розумію, активність Пригожина з Кадирова також свідчать, що вони готові йти проти Патрушева?

Ті часи, коли шанс, вагу того чи іншого претендента на крісло визначався його зв'язками, його батьками, вже пішли. Зараз усе вирішує кількість озброєних людей у підпорядкуванні. Це – часи воєнного феодалізму, якщо хочете.

Є багато розмов про потенційний розпад Росії, що Росія розпадатиметься за етнічними ознаками чи якось по-іншому. А йде найстрашніший розпад Росії – розпад центральної влади та збройних сил Росії на ворогуючі табори.