Я знаю з інтимного спілкування з кацапами, що крім пі***юлини вони нічого не розуміють, - Лесь Подерв'янський

Ми довго йшли до цієї зустрічі. Взагалі пан Подерв'янський не любить давати інтерв'ю, і завжди казав, що може тобі дам, а так не дам. Скажу, що зазвичай щорічно перед Новим роком люди дивилися фільм "Іронія долі, або З легкою парою!". Нарешті ми відкараскались від СРСР і замість цієї кінострічки ви побачите Подерв'янського і Вересня в етері Еспресо 31 грудня.

Всі питання будуть філософські. Лесь Подерв'янський означив російську філософію, ідеологію як сцикливий нацизм. Це тому, що росіяни бояться сказати, що вони нацисти? Чи вони сцикливі просто як факт? Чи їм просто соромно сказати, що вони нацисти? Чи вони взагалі всі, як нація, такі боягузливі?

Я думаю, що для кацапа нормально весь час брехати. Кацап нечесний, він не може існувати й щиро признатися собі, навіть собі, що він є нацистом. Я не знаю, соромно йому чи ні, він вимушений брехати. Він повинен брехати, що він когось там освобождаєт і вся інша така х**ня. От, він не може сказати, як чесний, наприклад, член СС, що ви всі нелюди, а ми - вища раса, і ми вас вб'ємо. Йому чомусь соромно, хоча він це робить.

Я додам, є роздуми, здається Джером Клапка Джером чи Сомерсет Моем, так у когось з них є розмірковування про брехливість. Він тоді сказав, що є дві нації брехливих. Одна з них - нормально брехлива, а друга - загадкова брехлива. Оскільки це все англійці, то він сказав, що німці брешуть, але задля мети. Тобто побрехав-побрехав і отримав якийсь результат. А от москалі брешуть просто так. І це є феномен. Кацап не може це сказати, що він бреше. А чому він бреше, не знає ніхто, включно з кацапами.

Твоя знаменита фраза, хоча вона не зовсім твоя, бо я пам'ятаю, що ми стояли під час Революції з Тіберієм Сільваші (український художник-абстракціоніст), ти, я, моя дружина з донею і тоді в колективну підсвідомість влізла фраза "отїб***ся від нас". Оскільки це ти вже тепер автор цієї фрази, то залишимо це тобі.

Як ти думаєш, чи настане момент, коли оця фраза не буде вже актуальною і вони отїб***ся коли-небудь? Чи будуть потім наступні? Естонці так будуть казати, а потім казахи й ще хтось. Це вже така константа на земній кулі, Росія така буде завжди щось робити й всі навколо будуть казати: отїб***ся від нас?

Фото: facebook.com/Podervyansky

Очевидно, що це ніколи не припиниться, поки вони не отримують пі***юлей. Я думаю, що тільки пі***юлина може від чогось якось їх відмовити. А окрім цього, вони нічого не розуміють, я це знаю з інтимного спілкування з кацапами.

Я думаю, що тільки пі***юлина може від чогось якось їх відмовити. А окрім цього, вони нічого не розуміють, я це знаю з інтимного спілкування з кацапами.
 

Я знаю історію, у тебе був романтичний контакт з кацапкою. І пам'ятаю, мене це вразило, коли вона о 9:00 ранку випивала перших 150 г горілки, а потім ще раз, а потім ще раз і о шостій вечора, коли вже у неї було літр-півлітру, вона казала: ну, наконец-та можна випіть. Ця історія твоїх стосунків досі у мене в голові стирчить, що треба спочатку все ж таки до шостої вечора півлітра, а потім нарешті можна випити, і це жінка!

Скажи мені, бо я веду програму кацапознавство, і давним-давно у 2006 році, коли я був в Ізраїлі, а ти був в Україні, ми листувалися через смс і тоді виникла ця історія, що кацапи не люди. Ти вважаєш, що треба зробити якийсь інститут дослідження біології чи антропології, я не знаю, щоб була сумісність всіх наук, аби все ж таки довести, що у них або зайвий ген або не вистачає. Я у своїх програмах інколи кажу, що це Homo erectus, людина прямоходяча, тобто до Homo sapiens, до людини розумної, у мене таке враження, росіяни ще не дійшли.

Слухай, так вони самі так кажуть, вони ж не проти. Вони кажуть, що от всі люди окремо, а ми інакші, "у нас особий путь". Я не буду з ними сперечатися, їм краще знати про себе. Вони самі скажуть, що всі люди окремо, а ми кацапи окремо, ми інакші, ми такі і такі, "у нас особиє ценності". А чого ми маємо з ними сперечатися, якщо вони так самі про себе кажуть? Я думаю, їм краще це відомо.

Розкажи нам про твою теорію виникнення кацапів через печеру Денисова. Я хочу, щоб широкі верстви населення знали, звідки взялися росіяни. Я пам'ятаю, ти мені багато років тому подзвонив, бо зробив це відкриття, а ти антрополог відомий. Я хочу, щоб всі люди знали походження кацапів.

Фото: facebook.com/Podervyansky

В пермських лісах єсть така печера Дєнісова, і там знайшли кості, але це кості не належать Homo sapiens, а належать підвиду неандертальців. Неандертальці - це не є Homo sapiens, це раса, яку вважали вимерлою, тому що вона не витримала конкуренції з Homo sapiens. Так би мовити, це не зовсім люди. От я думаю, що кацапи якраз звідти й походять.

Тобто пряма лінія з Пермі безпосередньо до сучасної Москви

Це логічно.

Я погоджуюсь

Тому що ми всі ми всі виникли з Африки. До речі, я був у Танзанії, де ця лінія Великого Розлому, звідки пішло людство. От там воно. Там були знайдені залишки цієї Люсі (у 1974 році археологічна експедиція знайшла майже цілий скелет жінки-австралопітека, предка Homo sapiens. Примат отримав ім'я Люсі через пісню групи The Beatles "Lucy in the Sky with Diamonds"). Ти знаєш цю історію, що  з Африки всі потім розселилися по всій кулі.

А печера Дєнісова - це окрема історія. Вони не були з Африки, вони там жили в печері Дєнісова. Звідти вони розділилися по всьому кацапстану. Це логічно.

Я не бачу помилок.

Ти завжди славився тим, що передбачав. Чи закінчиться це все достатньо серйозним крахом Росії? Коли це може статися? І які ти бачиш оці руїни? Ти їх бачиш чи ні?

Ну, ти знаєш в цій країні настільки багато п**доболів крім мене. Я не професіональний п**добол. Тут єсть багато професіоналів-п**доболів, які заробляють свій чесний хліб, і що я буду лізти туди зі своїм рилом в цей калашний ряд і порушувати гармонію. У мене іноді буває таке відчуття, що не можна весь час робити х***ню, тому що критична маса х***ні має потім спрацювати проти тебе. Ну, от такий я ідеаліст. Можливо, я помиляюсь.

 

У мене іноді буває таке відчуття, що не можна весь час робити х***ню, тому що критична маса х***ні має потім спрацювати проти тебе.
 

Там критична маса з Івана Грозного у них накопичувалась, починаючи х*р знає коли, з XV сторіччя. І знаєш, я собі так намагаюся не те що сперечатися, а висловлювати інші думки…

А как же духовность? А как же Гєрасім і Му-му? А как же Достоєвскій і вот ето всьо?

На мою думку, що так само думали якісь кацапи. Ну ми то так не думали, тому що ми були колонією, нас п**дили завжди. Але вони у 1933-му році й у 1929-му році думали: ну, не може таке бути, не може отак воно йти. А потім деякі навіть думали у 1937-му році, це ті, яких не розстріляли, а воно все одно таке саме було і все тягнеться, і тягнеться, і тягнеться.

Ми з тобою не молоді люди й пам'ятаємо, як довго сумнівалися дисиденти, коли прийшов Горбачов, потім Єльцин й всі сказали: нє, ми уже теперь європейцы, у нас уже и духовности чуть меньше, а мозгов чуть больше. І ні х*ра, знов прийшов Путін і ми бачимо те, що ми бачимо. Ну, вони дійсно унікальні у тому, що будь-яка інша країна вже померла б 10 разів, а вони живуть.

І нема на то ради.

Розкажи мені, чим ти зараз займаєшся, "коротко о себе", як кажуть в радянських документальних фільмах. Який у тебе є клопіт?

Фото: facebook.com/Podervyansky

Все, як завжди. Трошки пишу отак на папері. Майстерня єсть, там мазюкаю. І ще ми зараз з композитором Славой Назаровим замутили рок-оперу "Гамлет" і зараз ми над цим працюємо. У нас вже такий період, що ми шиємо костюми, вже єсть ескізи костюмів, ми робимо декорації. Музика у нас уже вся написана і десь на 70% йде робота з акторами. Тобто ми вже десь дві третини цього шляху пройшли. Так що, при найкращому розкладі, я думаю, якщо зірки всі зійдуться, то може десь навесні ми це все побачимо.
 

Ми зараз з композитором Славой Назаровим замутили рок-оперу "Гамлет" і зараз ми над цим працюємо.
 

А скажи мені, якщо там раптом є роль, де не треба співати, то не забудь про мене.

Співати всюди треба

А хто актори? Я їх знаю?

Актори, яких ти частково знаєш. Гамлета буде грати Дмитро Вівчарук, який грав Зайця в "Звірях". Офелія, до речі, головніша за Гамлета у мене вийшла. Клавдій, Офелія і Привід – нові, ти їх не знаєш. Ну, і масовка там шикарна.

Я зараз буквально у трьох словах розкажу про фабулу.

І так сценографія - ми бачимо перед собою Північне море, такий північний пляж з каменюками й там скілєти морських тварюк, і скілєт русалкі. Скілєт русалкі, від якого страшно бздить. І всі, хто приходить туди, значить, на пляж, перша репліка, яку вони кажуть: як бздить на пляжі. Ну, ніхто нічого не прибирає!

І починається з того, що приходить Офелія, у неї арія. Вона співає про те, що ця русалка була її подружка. Вони дружили, разом перемивали кістки мужикам, бухали, курили план. Але безвідповідальна політика влади, яка, значить, зливала в море отруєнні відходи, згубила її подружку. І Офелія палає жагою помсти. А Гамлет мститися не хоче, тому що він безвольний. Вона його зневажає, вона йому не дає. От на цьому вся фабула і крутиться, навколо цієї колізії.

Офелія така трошки Грета Тунберг, прибацана.

Тобто це не є копія "Гамлета" того, що ти написав там колись 150 років тому?

Вся канонічна частина класичного "Гамлета" туди ввійшла, але багато нових деталей.

А скажи мені, колись ти розповідав, що десь 80% того, що пишеш, ти бачив і це реальне життя України й українських людей. Але читачам це буде цікаво щодо цієї історії "купатися чи не купатися", є якесь підґрунтя з життя?

Це історія композитора Назарова і двох грузинських художників, Гогі Месхішвілі та Міріан Швелідзе. Ми прокинулись вранці на дачі, на Нижніх садах, і був такий сірий день, ми пішли купатися. Гогі пішов купатись і одразу рішуче пірнув. А Міріан в італійському піджаку так гидливо подивився на море, витягнув хустинку і сів на неї з виразом огиди на обличчі. А Назаров подивився на одного і побіг купатися, а потім подивився на другого і прибіг назад. І у мене одразу з'явилися думка, що Назаров це і є Гамлет. Так ця фраза і з'явилась

А сам Назаром знає, що він Гамлет?

Звичайно, він пишається. До речі, Слава все це й замутив, тому що він почав писати та вже написав "Гамлета" до середини, а мені вже нічого не залишалося як включитись. Він навіть мене не питав.

А що до картин, ти щось малюєш?

Так, я зараз мазюкаю цілу серію. У мене здорові як завжди роботи, які присвячені моєму спілкування з одним художником. Був такий французький художник часів Революції та Наполеона Теодор Жеріко. Це такі ремінісценції (від лат. reminiscentia — спогад) його робіт.

Я з ним познайомився в Чикаго, коли я забрів там у музей, в якому імпресіоністів більше, ніж у Парижі. От я зайшов подивитися Едуарда Мане і заблукав. І втрапив в зал французьких романтиків, де я побачив картину, яка зображувала відрубану гільйотиною несвіжу таку чоловічу голову на блюді. Це якраз був автор Теодор Жеріко. І я, значить, став, але у мене було похмілля, а це якраз те, що мені треба було зранку, ця картина. Біля цієї картини стояв абсолютно переляканий нєгр і він мені так зрадів як рідному брату. Він подивився на мене і сказав: Sir, f*ck, підкреслюючи, що він не такий одинокий. І ми з ним вдвох дивилися на це.

І я почав цікавитися цим художником. От таким чином виникла думка зробити цю серію.

А Жеріко любив розважатися тим, що писав відрізаних гільйотиною людей.

Ми колись про це говорили з тобою, але тоді ще не було війни, а зараз під час війни можемо просто пофілософствувати, навіть, безвідповідально, просто подумати. Як ти думаєш, всі зараз пишуть про війну і дуже часто, це така графоманія, я не знаю, чи є графоманія в образотворчому мистецтві, але в літературному я її бачу.

Чи можливо щось написати зараз про зараз? Чи все одно треба почекати 10-15 або 20-30 років, щоб це зрозуміти? Чи можливо сьогодні в Україні дочекатися чогось, на що варто звертати увагу? Чи просто це всесвітній закон під час війни чи під час революції писати про цей час неможливо, нічого не вийде?

Друге. Я думаю, тому що зараз навряд чи з’явиться  Рибак чи Хемінгуей, чи Олдінгтон. Я думаю, що має пройти якийсь час, щоб все це більше переосмислити. Тому що зараз можливі тільки якісь фейлетонні речі, такі на злобу дня, які сьогодні існують, а завтра вже ні. Або може вистрілить якийсь талант. Тут розумієш у чому справа, в Україні не пише тільки лінивий, і, можливо, ця кількість колись переросте в якість. Ну, от такі в мене думки.
 

В Україні не пише тільки лінивий і, можливо, ця кількість колись переросте в якість.
 

А про Росію з її великою культурою, це кінець великої культури? Тому що я дуже часто слухаю ліберальних кацапів, які між собою там з'ясовують стосунки й багато з них кажуть, що ті, хто хоч пару слів могли зв'язати, поїхали. А ті, що в Росії, вони не можуть зв'язати пару слів, якщо це не Захар Прилєпін. Я, до речі, читав Прилєпіна і потім сперечався з російськими літераторами, бо вони вважали, що це все ж таки література, а я казав, що це не література, а х**ня. Я сів, напружився і дочитав.

Я напружуюсь, коли читаю Достоєвського, зазвичай, це важко, це така робота, не розвага. Хочу тобі сказати, я зробив висновок, що якщо читати Достоєвського, тільки в такому разі ти зрозумієш оці внутрішні пружини кацапізму. Тому що він якраз і описує абсурдність і відсутність причинно-наслідкових зв'язків у будь-якого кацапа від дворян до якихось прибиральників. Це просто суцільний такий абсурд, але цей абсурд можна осягнути, тільки читаючи Достоєвського, який сам був абсурдом, прямо скажемо, не будемо брехати.

А оця велика російська культура помре одночасно, тому що вже духовності нема? Бо раніше духовність хоча б на церкву лягала, а зараз церква каже: надо воєвать до послєднєго хохла. Що ж тут, де ж духовність, б**дь?

Це ж не зараз почалося. А щодо великої руської культури, мені здається, що це дуже перебільшено, абсолютно перебільшено. Кажуть про ХІХ сторіччя, а я завжди вважав, що радянська, наприклад, література набагато сильніша, ніж класична російська. Але все це померло, вже давно померло. Це було сильно десь в 30-х роках і на цьому все закінчилось, всьо вєлічіє. Вони, починаючи десь з 40-50-х років, не продукують абсолютно нічого.
 

А щодо великої руської культури, мені здається, що це дуже перебільшено, абсолютно перебільшено.
 

Ну, і тоді значить кінець історії російської, тому що раніше вони хоча б могли казати: Зато у нас вєлікая література. А якщо немає і літератури велікої, може, вона велика для вчених, знаєш, от я як псевдонауковець вивчаю руський характер, читаючи "Бєсов" або "Подростка", і це можна так вивчати, але це не для широкого загалу. І ніхто в здоровому глузді читати оцей багатотомний жах Толстого просто не буде, тому що не буде і кінець.

Не буде! Наприклад, я завжди вважав, що совкова література набагато краща, ніж класична ХІХ сторіччя, що такі люди як Бабель і Платонов, до них не дотягнеться ніхто. Але все це у минулому.

Я завжди вважав, що совкова література набагато краща, ніж класична ХІХ сторіччя, що такі люди як Бабель і Платонов, до них не дотягнеться ніхто.
 

Ну, так, Бабель і Платонов - це стилістично абсолютно інше, це щось взагалі таке виняткове.

Так, це геніально, але цього вже немає і більше не буде ніколи. А для них, наприклад, гуру - це Пелевін. Особисто я його читати не буду. Я пробував, після першої сторінки вже знаю на чому це все побудоване, у чому конструкція, оці всі понти московськіє. Все написано заради цієї конструкції, більше там нема нічого, тільки текст, хоч добре so f*cking God.

Тобто оцей момент перестройки й гласності, це якби останній подих Росії у будь-яких іпостасях, так? І у художній літературі, в образотворчому мистецтві, політиці, філософії - це якби вони подихали? Як кажуть, перед смертю дуже багато людей якось оживають на 15-30 хвилин. Позавчора читав Чехова, як він попросив шампанського, випив і сказав: тепер я помираю з насолодою, тому що давно не пив шампанського. А тут раптом випив і вже можна помирати. Але оце останні 5 хвилин у нього були такі дуже жваві, і навіть німецький лікар, це описуючи, каже, що Чехов так себе проявив як людина.

Тобто це ми бачимо такий перед передсмертний момент Росії чи ми хочемо це бачити, тому себе так намовляємо?

Аміго, не серйозно це все. П**доболи!