Як українці святкують день народження під час війни

Авторка цього тексту зробила коротеньке опитування серед своїх друзів у Facebook.

Що кажуть фронтовики

Хлопці й дівчата - військові з лінії фронту – у своїй більшості радять усім святкувати день народження обов'язково, радіти кожному дню, набувати нових навичок та знань, необхідних під час війни, та не забувати допомагати армії усіма можливими шляхами. Адже активний та надійний тил – це теж важлива складова в боротьбі з окупантом.

Дружини та вдови загиблих воїнів

Дружини діючих військовослужбовців, чоловіки яких перебувають на лінії вогню, та вдови загиблих Героїв святкують свої дні народження скромно, безупинно волонтерять, фото на позір у соціальні мережі не викладають, та й іншим не радять, адже гучні забави, на їхню думку, точно зараз не на часі. Багатьох із них дратують занадто щасливі фотографії з тилу, тому радять зберігати певну грань, ім’я якої – повага до тих, хто захищає український народ ціною власного життя.

"Я навіть видалила з друзів деяких людей саме через такі фото. Всі фото й гучний відпочинок на позір – усе це після повернення кожного Героя додому", - прокоментувала одна з дружин військовослужбовця.

Вимушені переселенці

Вимушена переселенка із зони бойових дій відсвяткувала свій день народження скромно, "всотуючи із насолодою кожну деталь цього дня та кожну мить", адже все це могла обірвати війна, від якої їй вчасно вдалося втекти у більш спокійний регіон України.

Пересічні українці

Більшість дописувачів пропонують провести час святкувань із рідними та близькими поки всі живі та здорові й не відкладати на потім, але "не влаштовувати гулянки, не викладати світлини в соцмережі. Від таких постів стає гидко".

Меншість дописувачів радить гучно радіти з рідними й танцювати з близькими.

"Не ховатись, бо, якщо буде вся стрічка в трагедіях, то це ні нам, ні союзникам не на користь, хіба ворогам на втіху".

Люди, дотичні до бойових дій, день народження військових хочуть бачити (якщо є така можливість) “шумними та з веселощами, бо коли рідні – то вже зріднені війною, збираються, ми тішимося, як діти, ми кричимо й згадуємо смішні історії, часто ті, що були на передовій. А як інакше?”

Допис від мешканки Львова був лаконічним та конструктивним: "святкувала, фото святкування у соціальну мережу не викладала, кошти, що подарували, перевела у фонд Притули. Хотілося відчути себе живою, з надією та вірою в Перемогу. Все було тихо, а голосно було лиш: "Слава Україні!"

Та були й такі, хто не зміг святкувати у час війни. Не хотілось. Не було настрою. Особливо, коли день народження припав на перші місяці повномасштабного вторгнення Росії на територію України.

Хтось обрав найлайтовіший спосіб святкування, й у свій день народження пішов до перукарні, випив каву просто неба й читав привітання в месенджері, а хтось обійшовся звичним постом у Facebook із власною фотографією, під яку надходили привітання від друзів.

Висновки

У загальному підсумку коментатори зійшлися на тому, що святкувати день народження потрібно, адже ми не знаємо яким буде завтрашній день; люди частіше тепер святкують у родинному колі; більшість радить не викладати на позір надто гучні веселощі, якщо в когось такі відбуваються; подаровані кошти значна частина коментаторів перевела на потреби ЗСУ; кому захотілось усамітнитись – це також варіант святкування свого дня народження. 

Усі ми різні! Та спільне в нас - єдине бажання: швидка ПЕРЕМОГА над російськими загарбниками!