Заступник голови НБУ Ніколайчук: "Банки мають запропонувати більш привабливі умови своїм вкладникам"

Розмова відбулася в ефірі програми "Новини економіки з Андрієм Яніцьким" на телеканалі Еспресо. 

У НБУ Сергій Ніколайчук відповідає за питання монетарної політики та економічного аналізу, статистики та звітності, європейської інтеграції. Раніше Сергій був заступником міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а також обіймав посаду голови департаменту макроекономічних досліджень групи ICU. Науковий співробітник Київської школи економіки та викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

26 січня правління НБУ оголосило, що облікова ставка — фактично вартість грошей в економіці — залишається незмінною на рівні 25%. Хто визначає цю відсоткову ставку, який механізм?

Рішення з монетарної політики та процес їх підготовки та ухвалення — це дуже ґрунтовний, усталений процес. 26 січня відбулося засідання правління, де ухвалили рішення. Але до цього два дні поспіль відбувалися засідання комітету монетарної політики НБУ, де ці рішення фіналізувалися, напрацьовувались, обговорювались. А ще декілька тижнів перед тим тривала підготовка: робочі зустрічі, зокрема, із залученням членів правління, де розглядалися різні аспекти макроекономічного прогнозу. Більшість зустрічей проходять зараз у форматі zoom-конференцій. Багато співробітників  знаходяться в банку, проте деякі з колег працюють віддалено. Цей процес добре працює ще з часів пандемії.

Національний банк у своїх комунікаціях натякав, що можна очікувати зниження облікової ставки, але, звісно, не казав, коли саме. Чому це ще не на часі?

Наш прогноз облікової ставки (який ми публікуємо, здається, ще з 2018 року) передбачає, що ставку ми будемо знижувати з другого кварталу 2024 року. Тобто протягом цього року ми будемо її утримувати на рівні 25%. Власне, це прогноз, не зобов’язання. Якщо будуть змінюватись макроекономічні умови, то ми будемо змінювати та прогнози та зможемо знизити ставку раніше або, в разі необхідності, підвищити її. Проте на сьогодні нам потрібна досить висока процентна ставка для того, щоб в умовах війни забезпечувати достатню привабливість активів в національній валюті та, відповідно, зменшувати попит на іноземну валюту.  Ну і таким чином забезпечувати й курсову стабільність, а через цей канал і досягати нашої цілі — знизити інфляцію.

Тобто Вас не переконало зниження темпів зростання інфляції торік до 26,6% попри прогнози близько 30%?

Навіть 26,6% - це дуже високий рівень інфляції. Нагадаю, що до війни в нас була ціль 5%. Ми б хотіли протягом років інфляцію повернути до цього рівня, тому рівень 26,6% не має нас надихати.

Правління НБУ також оголосило нові макропрогнози: десь вони погіршилися (щодо зростання темпів економіки), а десь — покращились (щодо темпів зростання цін). Чи могли б ви назвати цифри?

Ми бачимо економічне зростання на рівні 0,3% на цей рік. Ще в жовтні ми припускали, що ВВП зросте цього року на 4%, однак були змушені переглянути наші ключові припущення. По-перше, через наслідки енерготерору протягом останніх місяців, ми врахували у своїх прогнозах і пошкодження енергетичної інфраструктури, і дефіцит електроенергії, і відповідні наслідки для бізнесу та для населення, для споживчого попиту. Також у своїх прогнозах ми враховували і додаткові безпекові ризики, які з’явилися у зв’язку з інтенсифікацією бойових дій, з хвилями мобілізації Росії. Наразі бачимо зниження цих безпекових ризиків тільки з початку наступного (2024) року. У жовтні ми припускали, що вони серйозно знизяться вже в середині цього року. Через перегляд припущень та врахування інших факторів ми переглянули прогноз по економічному зростанню і бачимо його суттєві прискорення тільки в наступному році до 4% та до 6,4% у 2025 році.

Легко бути оптимістом у довгостроковій чи середньостроковій перспективі. А от що стосується інфляції ви більш оптимістичні. Цей оптимізм щодо інфляції стосується того, що адміністративно стримуються ціни на тарифи на комунальні послуги, а можливо будуть стримуватися ціни на якісь групи товарів? Або через те, що адміністративно утримується курс на одному рівні?

По-перше, ми врахували динаміку минулого року. По-друге, дійсно, важливими припущеннями нашого макроекономічного прогнозу є перегляд тарифів на житлово-комунальні послуги та підвищення безпекових ризиків. 
Ми вважаємо, що цього року підвищення цих тарифів буде дуже млявим, на відмінну від наших очікувань у жовтні. Це й обумовило перегляд прогнозу інфляції в бік зниження до 18,7%, порівняно з 25%, які ми бачили ще в жовтні. 
Ми також враховували й те, що в нас на сьогодні набагато більше можливості забезпечити курсову стійкість. Ми суттєво переглянули прогноз щодо міжнародної допомоги. Власне, бачимо надходження на рівні 38,5 млрд доларів у цьому році. Порівняно з ситуацією у жовтні, в нас є чіткі домовленості з ЄС, з США. Ми бачимо відчутний прогрес у відносинах з Міжнародним валютним фондом, тому ця цифра є досить комфортною.

Тобто не варто очікувати, що курс валюти і курс гривні буде радикально змінюватися протягом року?

Про радикальні зміни я б точно не говорив би. Зараз для цього особливих підстав немає. Власне на найближчі місяці наша політика залишатиметься незмінною, адже вона буде базуватися на фіксованому обмінному курсі. Водночас ми постійно говоримо про те, що в довгостроковій перспективі ми, звичайно, хотіли б повернутися до плаваючого обмінного курсу і ми власне вже напрацьовуємо для цього стратегічну програму. Але питання полягає в тому, що для цього мають бути прийнятні передумови. Цей перехід буде точно керованим, без радикальних змін.

Навіть коли ми говоримо про перехід до плаваючого обмінного курсу — це буде дуже кероване плавання в наших поточних умовах, коли більшість пропозиції валюти на ринку забезпечує Національний банк. Тому говорити про перехід до повного плавання, без участі Національного банку, абсолютного немає сенсу.

Національний банк України також змінив вимоги до банків щодо резервів і зробив їх жорсткішими, наскільки я розумію. Чому ви прийняли таке рішення? Який сигнал ви відправляєте банкам, населенню, вкладникам цих банків? Що має статися?

Наші дії спрямовані якраз на те, щоб здорожчали для банків утримання коштів на поточних рахунках, оскільки ці додаткові резервні вимоги висуваються до поточних рахунків. Таким чином ми відправляємо сигнал банківській системі про те, що банки мають запропонувати своїм вкладникам більш привабливі умови по депозитах, підвищити ставки по депозитах і перетягнути на строкові депозити значну частину цієї ліквідності. 

Чи є надія, що цього року ми будемо бачити стриманішу позицію Нацбанку щодо емітування гривні? Що "друку" 400 млрд гривень, як торік, не буде.

Так, якщо минулого року Національний банк купив облігацій внутрішньої державної позики на 400 млрд гривень, що було одним з факторів, який призвів  власне до прискорення інфляційних процесів, то цього року наші прогнози й домовленості з урядом передбачають, що такого дефіциту бюджету в нас не буде.

**

У підготовці тексту брала участь Юлія Радзік