Лукашенко зіграв проти Путіна в імперіалізм

При тому для тиражування своїх посилів Путіну та думки про Росію загалом президент Білорусі Лукашенко вибрав (щоб не сказати – створив) максимально цікавий формат – прес-конференція президента Білорусі для російських ЗМІ, проведена в Мінську.

„Знаєте, - невідомо як Хрущов віддав Крим Україні, тому треба забрати його. Але це не мотив. Неприпустимо, якщо якась держава порушує територіальну цілісність, яка була гарантована, і приєднує територію тієї чи іншої держави”, - заявив Лукашенко для початку. А потім додав, мабуть, пародіюючи путінські жарти про Казахстан: „Володимир Володимирович, ви повинні напружуватися, бо частина псковських, смоленських і брянських земель колись належали Білорусі, доведеться поділитися. Але у нас і такої позиції немає”.

Таким чином, президент Білорусі прямо заявив про порушення Росією міжнародного права і окупацію Криму – на основі цілком вигаданих приводів про „історичну приналежність”. Проте на тому „бацька” і не думав зупинятись. Присвятивши кілька цікавих пасажів „ростовському втікачу”, він заговорив про подробиці економічної співпраці з Росією в контексті створення розрекламованої в Москві „союзної держави”.

„Ми говорили: нехай буде єдина валюта, але емісійний центр - на умовах рівноправності, незалежний ні від Росії, ні від Білорусії. Так, як ми зараз намагаємося зробити в ЄАЕС. Але росіяни на це не пішли – зазначив Лукашенко. - Нам сказали: ні, емісійний центр - в Росії, управлятися він буде з Росії. І якщо нам треба зарплату, допустимо, заплатити, ми повинні йти і кланятися комусь там, у Кремлі".

У такий спосіб, білоруський президент, вочевидь, просто шантажує Москву, натякаючи на можливість геополітичного „розлучення” у разі фінансової непоступливості. Навіть не зважаючи на 1,5 мільярди вересневого кредиту від Росії, і 10 мільярдів на будівництво нової АЕС в Білорусі.

А російські ЗМІ старанно передруковують ці прозріння Лукашенка – і нічого не кажуть про „фашистів”, „хунту” чи просто грабіжників з великої дороги.

При тому Лукашенко, здається, не виключає, що в Росії потроху завершується не тільки бажання, але й можливість продовжувати кредитувати сусідів, і відверто йде ва-банк, маючи колосальні борги перед Росією. Окрім шантажу Кремля, Лукашенко в такий спосіб створює собі ще й міжнародний імідж диктатора, який чинить беззаконня у власній країні, але при тому начебто поважає міжнародне право – і наважується навіть критикувати Росію. Якому диктатору, у випадку зовсім вже лютої кризи, не соромно допомогти грішми і з Брюсселю.

А загалом все, що відбувається – природній наслідок політики російського керівництва. Можна лякати Захід підвищенням ставок по Україні. Можна купити за нафтодолари та телевізійні казки (знову ж, оплачені нафтодоларами) лояльність власного населення, яке ігноруватиме свавілля стосовно політичної опозиції та тотальний дерибан країни. Можна купити підлабузництво вбогих сусідів. Але рано чи пізно виникне ситуація, при якій банально закінчаться гроші. Чи, принаймні, виникне зрима небезпека такої сумної події. І тоді доведеться вислухати про себе чимало неприємної правди. Це з Мінська. А громадська думка москвичів – якщо така колись виникне, підштовхнута до реальності порожніми шлунками, може виявитись навіть гіршою за Лукашенкову.

А загалом, президент Росії зараз схожий на вокзального наперсточника пізньорадянської епохи. Особи в сірому одязі і з маловиразною зовнішністю переконували відвідувачів провінційних – і не тільки – вокзалів, що вони „чесні гравці”. При тому вони відбирали останні гроші в довірливих і недалеких селян, а співучасники наперсточників, які з ними теж нерідко „грали”, могли і  „вигравати”, переконуючи всіх у можливості здобути приголомшливий успіх у грі з шахраєм.  От тільки проблема в тому, що останні з тих, хто імітував довкола Путіна „взаємовигідні” міжнародні стосунки, переконуючи решту світу в адекватності російського президента, покидають наперсточника. Який, здається, програв свою гру - і почав скандал, переконуючи всіх довкола, що це не він шахрай, який краде в зручну мить шматки чужої території, а всі довкола - агресивні й антиросійські мілітаристи .

Проблема лиш у тому, що програв Путін на глобальній шахівниці, завівши Росію в ізоляцію та фактичну безвихідь. А локальні наслідки його гри – у вигляді ДНРу з ЛНРом, Україні доведеться розгрібати ще багато-багато років.