Голова фракції "Народний фронт" Максим Бурбак: Наша мета – відбудувати європейську країну

Микола Іванович Бурбак – це ваш родич?

Так, це мій дід.

І він був секретарем Спілки письменників?

Так. Письменник, журналіст. Читав деякі його книжки, погано, що не все прочитав, але ще з дитинства запам’яталася "Подарунок Джона Ріда". Джон Рід перебував на Буковині, і він досліджував його перебування там.

Хоча взагалі-то він не буковинець, він родом з Одеси, якщо вірити прочитаному...

Так.

Отож  ви також не зовсім буковинець?

Я народився в Чернівцях, мій батько народився в Чернівцях, а мама народилася в Одесі. Мої діти - вже корінні чернівчани.

Правда, що ваш брат був однокласником Арсенія Яценюка?

Так.

Ви давно знаєте Арсенія?

В школу ходили разом. Я вчився класом менше.

Це добре чи погано, що ви разом в одній фракції? У вашій школі і Павло Петренко вчився…

Школа №9 - з поглибленим вивченням іноземних мов – англійської.

Це - одна з кращих шкіл у Чернівцях?

Одна з двох базових шкіл для ін`язу Чернівецького університету.

Ви знайомі досить давно і з Арсенієм Петровичем, і з Павлом?

Наші батьки працювали разом: його мама працювала на кафедрі іноземних мов, моя мама також там працювала.

Як це було? Ви собі щось планували: що підете разом в політику, разом щось будете змінювати?

Йти в політику я взагалі не планував. Але так сталося, що в 2009 році Арсеній Петрович зібрав нас усіх і сказав: "Хлопці, є ідея побудови політичного проекту". Це був "Фронт змін", і з того все почалося. До того я політикою цікавився дуже-дуже мало.

А коли почали цікавитися?

Вона захопила відразу, вир подій затягнув повністю.

Це настільки цікаво - займатися політикою?

З часом стало цікаво.

Чому? Чого ви хочете досягнути, якщо це вам цікаво?

Ішов в політику, це був новий проект, щось нове.  І спочатку моя функція була допомагати хлопцям в Чернівцях, у чомусь направляти їх, десь разом робити якісь проекти. До речі, вся наша команда, яка тоді молода зібралася, ми всі разом донині. Думав, що буду допомагати, а потім воно потрохи затягнуло, і визначальним було, коли обрався по мажоритарці, по місту Чернівці, по округу до Чернівецької облради. Був обраний керівником фракції "Фронт змін", і одразу ми заявили про те, що ми в опозиції до діючого тоді ще президента Януковича. І коли нами почали "займатися".

Що це означає?

Спочатку це були запрошення "на каву" до губернатора. Це член "Партії регіонів" Папієв. До речі, зараз він теж в сесійній залі, прикро, що не на лаві підсудних. Але думаю, що  справедливість буде відновлена і буде він там, буде відповідати за те, що він коїв на Буковині.

Хочу вас запитати не тільки про це. В Естонії, коли відбувалася люстрація, то люстрували не лише людей, які можуть обіймати якісь посади, а ті, хто чинив злочини, їм було заборонено обиратися в парламент. А у нас така дивна люстрація: дехто люстрований, хто жодних злочинів не чинив і не може бути заступником голови району чи області, а ті люди, які фактично керували Адміністрацією президента чи були представниками Януковича в областях, - сидять в парламенті. Це нормально?

Це норма Конституції. Кожен має право обирати і бути обраним.

Конституцію ми зараз змінюємо – бачите, з якою кров’ю і якими боями. І в європейських країнах ці конституції змінювали, щоб нові конституції і закони писали люди, які не дозволяли собі злочинів у попередній владі.

Цікава пропозиція: давайте обговоримо. Будемо ініціювати.

Ви почали розповідати, що вас на "каву запрошували"...

Почалося з "на каву". Це стосувалося кожного депутата з нашої фракції і багато інших депутатів продемократичних: посипались і "Наша Україна", і "Батьківщина".

А що значить "на каву"? Це спокуса грошима? Посадами? Чи погрози?

Були різні підходи: і спокуси, пропозиції посад. Це - щодо всіх членів нашої фракції. Я пишаюся тим, що такі випробування витримали всі.

От витримали, зараз зайшли у владу: зараз, особливо в ці дні, коли загинули хлопці нізащо, і як ви, як лідер фракції… Ось я заходжу в парламент і бачу, що є відповідальні люди і безвідповідальні, які навіть в критичний момент готові розвалити країну, у вас самого руки не опускаються? Зараз "Народний фронт" не йде на вибори, всі сварять Арсенія Петровича, який є вашим другом, всі сварять фракцію, президентом не задоволені…

Руки не опускаються, але деколи кулаки стискаються, сказав би так. Тому що цей вир популізму, який зараз у Верховній Раді виник - ми бачили голосування щодо реструктуризації валютних іпотечних кредитів - це для мене пік популізму. Якби не вето президента – це поклало би нашу банківську систему.

Я, до речі, за це голосував, і у нас у фракції деякі депутати також, тільки через те, що  погоджуюся з тим, що цей закон недосконалий і не пророблений. Але про цих людей треба подумати, і закрити очі, що їх немає, – теж неправильно, це теж популізм іншого ґатунку, що от "ми за реформи, йдіть всі в баню, ми виконуємо реформи". Це теж для багатьох інших популізм.

Я погоджуюся з тезою прем’єр-міністра, він давно нас збирав і казав: "хлопці, оптимально заходити у владу з опозиції". Коли ти знаєш, куди ти "бив", де тебе потім будуть "бити", коли ти будеш у владі, потім після каденції в якості опозиційного депутата і разом з вами ми розпочинали рух "Україна без Януковича", але потім несподівана пропозиція і 9 місяців на посаді міністра інфраструктури. І я побачив, як система працює.

Як вона працює?

Я ніколи не вчився в академіях при президентові, де це все розповідають, по-друге – це перша моя робота у виконавчій гілці влади. Для мене це було дивно.

І відразу така висока посада.

Я всім говорю: оце зараз легко кулуарно обговорювати, хто піде на міністра, хто не піде, а тоді черги не стояли. І коли було призначення складу уряду у Верховній Раді, ми звідти вийшли пішки, одразу зібралися і одразу пішли працювати. Не було такого, як раніше, представлення.

Те, що ви побачили в міністерстві, відповідало вашим уявленням того, як це функціонує? Чи це було для вас відкриттям?

Це було відкриття. Я пам’ятаю, як зайшов в міністерство: порожній кабінет, пару днів нікого не було, весь колектив зібрали одразу, я з ними привітався, люди напружені, не знали, що це буде, боялися. Поговорили  і виникла цікава ситуація: у моєї дружини логістична компанія, займається міжнародними перевезеннями, і що таке головна трансінспекція у складі Мінінфраструктури, я  знав досконально. На кухні постійно мені розповідали, які хабарі, скільки кожного року треба занести, що прикривають, не дають дозволи. Оцю сферу я знав.

Ми не будемо розвивати цієї теми, але в нашій країні можна було жити і займатися бізнесом, не пропонуючи хабарі?

В жодному разі. Зараз впевнений, що можна. Якщо людина готова йти до кінця і відстоювати свої позиції – це можна. Я завжди кажу: хабар – це такий факт, де є дві сторони. Бо ми завжди клянемо тих, хто бере хабарі, а ті, хто дає,  теж учасники злочину. Якщо ти розумієш для себе, що ти готовий, так це тяжко, це треба бити лобом стіну, але якщо ти йдеш на принцип не платити хабарі, я думаю, що у цій ситуації в нашій країні, яка змінюється, це можливо.

Ви туди зайшли в умовах війни. Я пам’ятаю, що ви туди, в зону АТО, їздили досить часто. Зайшли в умовах війни в стару систему, де працюють старі люди. Ми бачимо, наскільки краще стало в місті, коли ввели нову поліцію, як і в інших містах. Добре, що є такий карт-бланш в Авакова і президент підтримує, і знайшли такий спосіб це зробити, бо навіть при тому, що серед старих ДАІшників було багато нормальних людей, але система в людини і мізки так працюють, що йому простіше займатися чимось іншим, ніж не брати хабара на цій своїй роботі. Він сам себе змінити не може. Значить всі ці люди в інших міністерствах в нас лишилися такі самі?

Їх треба змінювати. Прикро, що молодь мого віку уже цим вірусом пошкоджена.

Тобто - це не лише вікова проблема?

Це не вікова проблема. Це проблема світогляду і виховання.

Вам вдалося щось змінити в Міністерстві інфраструктури за ті дев’ять місяців, що ви там працювали? Чи ваше завдання було втримати ситуацію в умовах війни?

Основне завдання було – стабілізація ситуації. Щоб ви розуміли, що коли не було війни, то, наприклад, в "Укрзалізниці" запасів палива повинно було бути десь на 21 день роботи. Коли ми прийшли, я подивився документи, - на три дні лишалося. І так по всіх галузях. Хлопці готувалися до своєї втечі ще з грудня (2013 р., - ред.). "Укравтодор" не виплачував зарплати з грудня.

Вони розуміли  ще до Революції, що це закінчиться погано  саме через те, що сиплеться економіка?

Я впевнений, що якби не було Революції, то дефолт в Україні був би приблизно десь у липні-серпні 2014 року. Тоді дали 3 млрд Януковичу у грудні і планувалося, що позика буде 15 млрд. Потім Медведєв заявляв, що якщо Україна не буде обслуговувати свій борг, вони будуть забирати стратегічними підприємствами. Якби не сталося Революції і Майдану, була б економічна експансія, вони б все позабирали і ми були б кріпаками, "Малоросією" чи як вони хотіли б.

Ви кажете, що перестали давати хабарі. Чи були якісь спокуси? Натякали якісь люди: "а давай вирішимо питання?".

В сфері управління міністерства одні з найбільших державних підприємств-монополістів: "Укрзалізниця", "Украерорух". Пам’ятаєте, там війна була яка: білборди стояли біля Борисполя, стояли БМП проти мене.

Та ми і зараз бачимо – за теперішнього міністра і "за", і "проти" висять білборди. І весь час навколо Міністерства інфраструктури це відбувається. А ви пробували його реформувати, чи було це складно?

Згадав: "В Кабмине нет наверняка министра хуже Бурбака". Це речівка була, коли пікетували Кабмін перевізники. Зараз дуже багато аварій з переобладнаними мікроавтобусами. Це проблема, яку не  хочуть вирішувати. Навіть немає закону про таксі в Україні. Тобто такі типові проблеми, які роками ніхто не хотів вирішувати.

Ми почали збирати перевізників, казати, що не можна їздити переобладнаними, потім ми підписали Зону вільної торгівлі і Асоціації з ЄС. Тобто до 2017 року всі європейські норми будуть імплементовані в наше законодавство і там прописано, що немає таких автобусів. Тобто якийсь час критичний є: у нас є три роки – це "подушка безпеки" і давайте її використаємо. Тоді почнемо потрохи співпрацювати. Не хочуть. Понад двісті автобусів з’їхали.  Потім палили шини коло міністерства. Особливо, коли лобіювали призначення на великі підприємства.

Ви пробували реформувати міністерство? От ви кажете про монополістів, значить це треба змінити, правильно я розумію?

Я погоджуюся з курсом уряду на приватизацію багатьох підприємств. Це моє переконання. Держава не є ефективним менеджером. Так, де це є стратегічне підприємство, наприклад, як "Укрзалізниця" - 100% державна власність. До речі, постановою №200 уряду в 2014 році ми запустили реформу "Укрзалізниці". Остання залізниця на пострадянському просторі, яка не реформована. І це пішло. Ну, кажуть, що нічого не робилося. Ні, ми дуже багато робимо, можливо, погано інформуємо людей, в цьому є проґалини, але дуже багато робили і робимо.

Якщо повернутися до ситуації, яка є: ось "Народний фронт" не йде на місцеві вибори. Досить багато говорилося про з’єднання, злиття з БПП, "Солідарністю" - нічого цього не сталося. Сталася певна координація дій, принаймні  координація дій в коаліції. Вам шкода, що "Народний фронт" не бере участі в цих виборах? Це правильно чи ні?

Донині я керівник партійної організації в Чернівецькій області, ми зібралися з нашим активом, дискутували про це, і потім хлопці пристали на цю думку, що все-таки правильно, що "Народний фронт" не йде на вибори. Для мене особисто і для нашої команди – головне завдання не допустити реваншу тих сил, які призвели до Революції.

Ну якби "Народний фронт" пішов на вибори – це теж недопущення реваншу…

Рішення не йти було ухвалено одноголосно на раді партії. Тому що ми розуміємо, що головне зараз – продовжити реформи. На місцевому рівні дуже багато об’єктивних причин, коли навіть кандидати від "Народного фронту", "Батьківщини", БПП мали якусь сварку між собою і потім на центральному рівні ми займалися тим, що вгамовували б все це.

Ну "Батьківщина" і БПП при цьому не відмовилися від виборів, щоб не сваритися з "Народним фронтом".

Ну це їхня позиція. Ми зайняли таку позицію. Друге – в прикінцевих положеннях змін до Конституції, які ми ухвалили в першому читанні, значиться, що наступні місцеві вибори будуть у 2017 році.

Я думаю, що попрацюємо, згуртуємося, очистимо ряди і в 2017 році можемо нормально виходити на місцеві вибори.

Як ви вважаєте, ті люди, які робили реформи, наприклад "Унія вольнощі" в Польщі - була така партія, "Союз свободи", яка була дуже популярною, Бальцерович її очолював, автор усіх реформ. Але після реформ вони зникли, тому що реформи не популярні і дають результати не відразу. Спочатку люди не задоволені, а потім починає налагоджуватися економічне життя і вони зникли. "Народний фронт" витримає це випробування?

У мене внутрішнє переконання, що обо’язково повинен витримати. Тому що команда молода і, пройшовши такі випробування, думаю, що ми повинні зберегти її. Спочатку працювали над порятунком країни від режиму Януковича, потім - стабілізація держави, потім реформи, думаю, що багато членів нашої команди щиро вірять, що наша мета – це відбудувати європейську країну, як би це пафосно не звучало.