Скажу сразу - для діда оте інтерв'ю було важне з тої точки зренія, щоб перевірити, чи правильно дід понімає генеральну лінію розвитку ситуації в цілому і в окремих їі частях. Бо щоранку діду приходиться рішати рівняння з як мінімум двома неізвесними. Перше: ніколи достеменно не ізвесно, шо намерен дєлать Х"йло. Бо Х"йло говорить одне, робить друге, думає вообще хрен поймеш шо, а получається четверте. Но з ним вообщето проще - Х"йло вже достаточно предсказуєм, бо всім нам добре відомі породи тараканів, які повзають в голові нашого миршавого пацієнта. Друге неізвесне в тих рівняннях - шо собі думає Порох, бо він вообще чаще за все предпочитає мовчать. За що дід неоднократно робив Петру замічанія. А позавчора дід уже не видержав і приказав Пороху сразу після повернення з Америки братися до діла. Не знаю чи дослухався Порох іменно до мнєнія діда, чи скоріше за все почув дружний заклик тисяч небайдужих громадян поговорить з народом, но інтерв'ю таки состоялося. Забігая наперед скажу, шо все, шо дід хотів почути від Пороха, Порох так ілі іначе сказав.
Перед тим як пройтися по содєржатєльній частині дід би хотів зробить нєсколько формальних замечаній, преждє за все самому Пороху. - Петре, нада шото робити з жестикуляцією. Дуже багато аллюзій з тихим дурачком Ющенком, який перед телекамерою не знав куди руки діти і чим більшу херню городив, тим удівітєльнєє було його рукоблудіє. Не обіжайся, просто прийми к сведєнію. Дальше - поосторожнєє з яркими, но спорними історичними примерами. Легенда про перипетії з названієм романа Толстого "Война и мир", з чого ти почав, красіва, однако це лише легенда. Образовані люди, яких в Україні до херіща, знають, що Толстой завжди писав "Война и миръ" у значенні "миръ" як відстутність війни, а не "міръ", в значенні світу ілі вищого общества. Даже пишучи французькою Толстой употребляв слово "la paix", шо не лишає сумнівів, шо іменно мав на увазі цей пісатєль. Канєшно, на фоні пассажів Януковича про поета Чехова і поетесу Анну Ахметову, ти просто умнєйша, образованєйша людина, но всьо таки не нада подставляться в таких мелочах.
Тепер по существу. Для діда було важно почуть ім'я Наді Савченко, Олега Сенцова і упоминаніє про решту наших полонених. Тут Порох сработав безукорізнєнно. Дід поняв, шо глава нашого государства вопроси їхнього звільнення держить на контролі і розгляда їх в контексті общої нормалізаціі ситуації на Донбасі та в связі з законом про амністію сіпаратістам. Це косвенно подтверждає версію діда про существованіє пакетного соглашенія, реалізація якого має проісходити синхронно. І шо вопрос звільнення наших бранців включон у цей пакет. Це правильно, щитає дід.
Порох также достаточно вменяємо роз'яснив сітуацію із особим статусом захвачених російською армією територій, знявши многі вопроси і сумніви, які мучили небайдужу частину нашого суспільства, в тому числі й діда. Єслі дід правильно поняв, Порох намерен сконцентрірувать усілія на проведенні виборів 7 грудня, розраховуючи, що задовбані войною мирні громадяни Луганщини й Донеччини сформують місцеві органи влади таким образом, що до них не потраплять представітєлі бандформірованій. І вже з новим місцевим самоуправлєнієм Київ вистраюватиме отношенія, які б дали людям возможность нормалізувати своє життя.
Ну шо ж, кажецця, Порох прав у тому, шо на Донбасі люди сильніше за все ненавидять усіх, хто зі зброєю. Хоть українські, хоть російські війська, а особенно бандітов, які достали вже всіх і кожного. Люди хотять мирного життя, нормальної роботи магазинів і шкіл, нормального водопостачання та прочих елементарних побутових умов. Будем надіяцця, що точка зренія Пороха окажеться правильною, людям на Донбасі удасться сформувати дієву місцеву владу, яка зуміє вирішити существующі проблеми. І що з тією владою Києву вдасться установити конструктивне взаімодєйствіє по принципу "признаєте себе Україною - ось вам гроші з бюджету, щитаєте шо ви в ДНР ілі в ЛНР - тагда ізвінітє і всє вопроси по адресу: Москва, Кремль, Х"йлу лічно в рукі".
Діду в основному понравилося, як і шо Порох казав про Армію - кажецця Порох неплохо вже розбирається у воєнній справі і видно, шо приділяє їй много уваги. Дід также висловлює повагу молодому Порошенку, який служить в Арміі і має возможность сам розказать татові про фронт. Можна з цього приводу йорнічати, розказувати, шо папа пристроїв синка в тихе місце, можна розказувати, шо Порох на синові піариться, но дід скаже таке - нахождєніє сина главнокомандующого в дєйствующій армії всігда существенно повишає риск для життя і здоров'я його сослужівцев. За дітьми високопосадовців полюють спеціально. Захват в плєн сина презідєнта було б резонанснєє даже, чим захват у полон, скажем, Яроша. Не случайно, напрімер, принц Гаррі, який собирався йти служити в Ірак, так у той Ірак і не попав. Йому це запрітили. Бо за ним би началась така охота, шо для його захисту прийшлося б держать спеціальну дівізію і полк головорезов-гуркхов. Отвлєкая ці сили з тіатра воєнних дєйствій. В общем, тема участія у війні дітей глав государств сложна і не така проста, як кажецця. У Сталіна один син загинув в німецьком плєну, а другий син став жертвою нєістового подхалімажа і в результаті спився. В общем, нічого харошого з того не вийшло.
Но в любом случаї, риторика Пороха і його стремлєнія до миру подтверждають догадки діда, шо Порох по-людськи страшно важко переживає загибель кожного нашого воїна. Як, собственно, і всі ми. Но єслі нам це простітєльно, то для глави воюющого государства це слабость. Он Х"йлу совершенно пофіг скільки гробів прийде з України в Росію. В нього не дрогне рука заслать на місце погибших в десять разів більше.
Порох правильно понімає важность озброєння і оснащенія Арміі і здається, що займається етім вопросом з огоньком та азартом. Кстаті, довольно правильно відповів про вопрос о том, чого Обама не предоставив Україні якийто статус. Вообще, в Україні оказується живе чимало формалістів, яким формальні статуси важнєє чим реальна сітуація. Дід у цій связі вже згадував ізвесний анєкдот "тєбе, дарагой, шашечки нужні, ілі єхать надо".
Дід, завершуючи тему Арміі не може не згадати про легіня Гелетея, який весь такий красівий і обвешаний звьоздами й лампасами, скоріше за все останеться на посту міністра оборони. Нашо Пороху цей дурачок, дід, єслі чесно, понять не може. Тому для себе дід виробив таке об'яснєніє - во врем'я войни должность міністра оборони не нужна і лишня. Бо єсть главнокомандующий і єсть генеральний штаб. Но Порох рішив оставить цю должность чисто символічно, і поставив на неї откровенного клоуна для виполнєнія функції громоотвода. А также для того, щоб усипіть бдітєльность врагов. Бо єслі формально во главе арміі находиться откровенний придурок, то такої армії можна не бояться. Но тут якраз і полягає коварний задум Пороха, який не надав Гелетею ніяких полномочій, а на самом дєлє оперативне управлєніє військами находиться в руках розумних і професійних воєнних. А сам Гелетей подає голос по команді, щоразу видавая в ефір все більшу і більшу херню. А потом они всі разом в бункері РНБО ржуть читаючи заявлєнія МІД Хуйлостана касатєльно послєдніх заявлєній міністра оборони України. Іншого пояснення дід не находить і тому більше до теми Гелетея вертацця нє намерен. Разве шо єслі Гелетей опять учудить шото екстраординарне.
Ще дід хотів багато шо прокоментірувать, но времені нема, бо нада ж іще на утренню треніровку встигнути. Так шо ізвінітє. Но ще дід скаже пару слов журналістам, які брали інтерв'ю. Ви там всі були красіві й умні, но діда всьо врем'я не покидало чуство, шо задаючи вопроси ви не відповіді президента чекали, а красувалися і перлися від собственной значімості. Красувацця і умнічать нада би поменьше, поменьше рассуждать про творчество Чапека, а більше нада було задавать острих запитань. Нада було такий бліц Пороху устроїть, щоб він крутився й вертівся, відчуваючи, що в вашем ліце презідєнта допрашують небайдужі громадяни. Прийміть цю критику к сведєнію і дід надіється, що в слєдующий раз ви сработаєтє професіональнєє.
Ну і хочеться вірити, що й Порох уяснив, як важно общаться з людьми, об'ясняючи їм своі дєйствія. Єслі би він це робив регулярно, то йому б не прийшлося тратити недільний вечір на інтерв'ю, а провів би цей час в колі сім'ї, відпочиваючи і набираючись нових сил. Бо шото Порох виглядав откровенно стомленим, а це нехарашо. Вождь во врем'я войни від должен іметь бравий, виглядать собрано і молодцевато.
Кроме того, ніхто з презідєнта не знамає ответственності за проведення нужних краіні реформ. Дід ожидає від Пороха такой же актівності у внутрішньополітичних ділах, як проявлена ним міжнародна дєятєльность. Давай, Петре, до роботи. Надворі вже понеділок. І помни - война не одмазка для затягування з реформами. Іменно під час війни проводяться особенно удачні і глибокі реформи. Так шо, вперьод! І раді Бога, не роби нічого втіхаря. Розказуй людям шо робиш, шоб народ не тірявся в догадках куди ти ведеш країну.
Ну а ми тоже не розслабляємось. Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю, трудимося кожен на своїй ділянці, всячеськи допомагаєм Армії і посєщаєм repka.club.
Та стежимо, шоб віздє парядок був, накуй! А не те, шо січас.
