Позбав нас, Боже, від цих реформаторів і їх реформ!

В частині І цієї статті ми зазначили, що витоком сьогоднішніх негараздів в Україні є бюрократична система державного правління імені Сталіна, а її прихильники сталіністи-капіталісти є єдиними, хто може здійснювати реформування в країні, але їх небажання стати виключно капіталістами або службовцями держави з демократичною системою правління призводить до реформ, які зберігають і навіть посилюють виток негараздів в Україні. З цього випливає необхідність або позбавитись таких реформаторів і їх реформ, або примусити їх робити необхідне переважній більшості громадян. Але і те, і інше буде ефективним, якщо добре розуміти, що таке реформа, як визначити об’єктивну необхідність її проведення і її зміст. Крім того, всі ці знання дозволять нам отримати механізм для оцінки реформаторів і пропонованих ними реформ, зокрема, доцільності запропонованих урядом Порошенка-Яценюка, реформ.

Реформою є комплекс заходів, виконання якого призводить щонайменше до постійного приборкання негативних суспільних явищ, або навіть до їх викорінення. І приборкання, і викорінення суспільних явищ відбудуться, якщо реформувати (замінити) умови, в яких негативні суспільні явища народилися й квітнуть, на умови, в яких вони не виживають. Умови ж в яких негативні суспільні явища народилися або розквітли виявляються у підсумку аналізу розвитку суспільства з часів, які передують народженню або розквіту цих явищ. Отже, встановивши причини появи та розквіту негативних суспільних явищ, можемо бачити, що необхідно проводити реформи, якщо причинами є певні умови діяльності суспільства чи окремої її сфери, а зміст реформ визначається необхідністю запровадити відповідні нові умови. В разі встановлення того, що причиною появи або розквіту негативних явищ не є умови діяльності суспільства або окремої її сфери, не має необхідності проводити реформи, а достатньо вжити заходи поточного реагування: наведення порядку, підвищення виконавської дисципліни, усунення прогалин законодавства, …

Таким чином, для оцінки пропонованих реформ та відповідних дій реформаторів можемо використовувати наступний еталон пропозиції проведення справжньої реформи.

Така пропозиція має містити:

– аналіз розвитку суспільства від часів, які передують появі або розквіту негативних суспільних явищ, приборкати або викорінити які має на меті пропонована реформа;
– виявлені у підсумку аналізу умови діяльності суспільства чи окремої її сфери, які призвели до появи або розквіту негативних явищ, приборкати або викорінити які має на меті пропонована реформа;
– опис нових умов діяльності суспільства або окремої її сфери, які необхідно запровадити в життя, аби приборкати або викорінити відповідні суспільні явища;
– обґрунтування того, що запровадження в діяльність суспільства або окремої її сфери саме таких нових умов їх діяльності приведе до приборкання або викорінення відповідних негативних суспільних явищ;
– план виконання заходів, спрямованих на запровадження в життя визначених нових умов діяльності суспільства або окремої її сфери.

Маючи такий еталон пропозиції справжньої реформи не важко оцінити будь яку пропозицію реформи, зокрема й ту, яка міститься в частині І цієї статті. Аби це було робити легше наведемо тут перелік деяких законів, положення яких розсипані по всьому проекту «Конституція України», мова про який йшла в частині І цієї статті:

– закон про референдум;

– закон про форматування ЦВК шляхом обрання облрадами та радою АР Крим по два її члена (один від партій коаліції, а інший від опозиційних партій ВРУ) і формування інших комісій самою ЦВК шляхом найму з числа бажаючих позапартійних;

– закон про вибори, в якому втілена гібридна виборча система;

– закон про відкликання депутата в будь-який час його виборцями;

– закон про обрання кожні п'ять років всіх суддів народом;

– закон про відкликання судді в будь-який час його виборцями;

– закони про обрання народом кожні п'ять років керівництва міліції, освіти та охорони здоров'я від райвідділу до міністра;

– закони про відкликання у будь-який час обраних керівників міліції, освіти та охорони здоров'я їх виборцями;

– закон про скасування всіх існуючих та заборону введення нових посадових пільг і привілеїв.

– закон, який визначає для всіх податків наступний порядок: податки збираються за місцем створення виробу або надання послуги, але збирач податків може використати зібрані кошти тільки після перерахування фінансових коштів податковому органу більш наближеному до центральної податковій службі країни в обсязі Х % від зібраної суми, де Х - число, визначене законом;

…

Окремо варто підкреслити , що створення нових бюрократичних органів не є реформою і є марним витрачанням сил суспільства на створення враження, що має місце бурхлива діяльність корисна суспільству. Не меншою імітацією бурхливої діяльності є люстрація, бо цей захід в обставинах, коли необхідно проводити реформу, а вона не проводиться, є абсолютно нікчемним тому, що нові особи при збереженні старих умов діяльності, дуже скоро мало чим будуть відрізнятися від старих.

Таким чином, підсумовуючи обидві частини статті можемо стверджувати: «Якщо здійснимо справжні реформи, то буде нам щастя»!