Аргументи диявола
У повісті Івана Франка "Для домашнього огнища" (1892) дружинонька офіцера, який поїхав у тривале відрядження, разом із колежанкою організовує бордель. Вона виправдовує цей аморальний вчинок тим, що затіяла свій бізнес задля блага родини й не зраджувала чоловікові
Акурат подібну ситуацію ми спостерігаємо в середовищі постколоніальної української інтелігенції, яка намагається виправдатись за своє колаборантство, не бажаючи порвати остаточно з культурою агресора. Це все триває ще з 1990-х, і щоразу викликає збурення в суспільстві. Потім буря стихає, і все починається знову. От я й пропоную добірку аргументів на тему: "Чому українська культурна еліта продовжує працювати з Росією в умовах війни".
Заборона на ввезення книжок, виданих у Росії:
- Що я тепер буду читати? Звідки я дізнаюсь, що відбувається в сучасній російській літературі? У кого я буду вчитись, з кого брати приклад? (укр. письменник).
- Я раніше могла замовляти собі книги російських православних філософів, а тепер не можу. Я пропаду, рятуйте! (укр.письменниця).
- Людоньки, порадьте, як мені оплатити скани з російської бібліотеки? Нічого такого, я лише дослідник української літератури (український письменник).
- Книжковий ринок обвалиться! Ми банкрути! (книготорговець).
Вилучення російських книг із бібліотек:
- Варвари!!! Це ж класика, що вона винна? (книголюби та букіністи).
- Цілий світ захоплюється Чеховим, Толстим, Достоєвським, а ви, як фашисти, викидаєте їх у смітник (українські інтелектуали).
- Культура вище політики (виття на болотах).
Вилучення російської літератури зі шкільної програми:
- Ой, а може лишимо Булгакова, він же з Києва і геній? А можна ще Чехова та ІльфаПетрова, ну, будь ласочка! (міністерство освіти)
Переклади на російську:
- Хай російські дітки прочитають про моїх котиків, може, добріші будуть! (українська письменниця).
- Ми витіснимо російськими перекладами наших геніальних творів російську літературу. Це так круто. Нащо бідним шотландським студентам мучитись і вивчати ще й українську мову? (ансамбль українських письменниць).
Повна відмова від культурних контактів з росіянами та спільних дискусій під час війни:
- Я геній, мені дозволено. А ви заздрісники й дикуни (український письменник).
- Якщо ми підемо, то замість нас будуть виступати росіяни. Ми опинимось поза межами цивілізації. Ми втратимо можливість впливати на думку Заходу і програємо війну (хор українських інтелектуалів).
- Ви антисеміти, будьте прокляті навічно! (українська поетеса).
- А з тими, хто проти війни, можна? Вони ж емігрували, вони так само жертви війни як і ми (голос із гальорки).
- Рано чи пізно доведеться домовлятись, не можна так різко. Не опускаймося до їх рівня. Ми ж культурні люди (українські експерти).
- А яке ваше собаче діло, що ми поїхали на фестиваль до Петербурга? Може, ми революцію там хочемо зробити, вдарити з "Аврори" по Зимовому палаці? (делегація з України).
Популяризація української літератури за кордоном:
- Держава не має грошей, у нас же війна (міністерство культури).
- Українська література убога, нема що читати (експерти й критики).
- Українська книга наразі конкурентно неспроможна (видавці).
- Що? Оте село, хуторянство? ! Куди з ними до Європи? Та нас кури засміють! (критики).
- До 2014 року: Шевченко і Франко – графомани. Після 2014-го: "Вони, звісно, великі письменники, але в межах України. Після 2022 року: "Вони генії, але не перекладні" (експерти, історики української літератури).
- Мене популяризуйте, мене! Більше нема нікого, навіть не шукайте (патріархи та моральні авторитети).
Мовне питання:
- Львів також культурне місто. Можем і парусскі! (львівські інтелектуали у 2014 році).
- Англійську вивчати з ясел! (влада).
- А он у Канаді, Швейцарії не одна державна мова. Ага, і в Ізраїлі арабська друга державна (культурний планктон).
- Ми ж європейці, мусимо знати англійську (влада).
- Ви порушуєте права російської меншини! Вас треба під суд!
І що цікаво. При найменшому послабленні уваги до подібних висловлювань, втрати пильності їхні автори починають знову промацувати ґрунт і кидати в нього насіннячко, бо це, зрештою, їхній хліб. Страшно уявити, що буде після перемоги. Та що буде? Скажуть: "Ми перемогли! Ми!!!".
Спеціально для Еспресо.
Про авторку: Галина Пагутяк, письменниця, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе