Перемога над вигоранням, мільярд на розваги і баклан на вечерю – 5 книг про те, як досягти неможливого

Ґреґ Маккеон. Без зусиль. Досягайте важливого легше. – К.: Наш Формат, 2024

Свого часу автор цієї книжки (а також світового бестселера "Есенціалізм"), який відкинув усі неважливі справи і зайнявся тільки пріоритетними, відчув, що більше "не вивозить". "Я не в порядку", - сказав він дружині. Батькові есенціалізму, вчення якого надихало інших, бракувало енергії, щоб проводити бізнес-тренінги, спілкуватися з дітьми, підтримувати хвору доньку, яка згасала з кожним днем. Йому здавалося, що він самозванець, адже його ідеальна концепція тріщала по швах: вибрав найпріоритетніше, та тепер почувався виснаженим. Усі справи й обов’язки немов стали набагато складнішими. В результаті й з’явилася нова книжка Ґреґа Маккеона "Без зусиль", яка не спростовує "Есенціалізму", а поглиблює його розуміння. Вона про те, як досягати важливого легше, а часто - і без зусиль. "Ми думаємо, що для мегауспіху потрібно робити щось важке, складне, - звіряється автор. - Але насправді потрібно шукати такі можливості, що будуть надзвичайно цінними й водночас простими та легкими. Звісно, є приклади, коли люди добивалися успіху попри все. А що, якби на кожного, хто досяг успіху героїчними зусиллями, був інший: той, хто теж досяг успіху, але його стратегія була не такою героїчною й давала менше шансів потрапити в новини? Візьмімо, для прикладу, Воррена Баффета, одного з найуспішніших інвесторів в історії. Він описував свою інвестиційну стратегію в Berkshire Hathaway так: "бездіяльність на межі ліні". У Berkshire Hathaway шукали інвестиції, котрим було легко сказати "так": нескладні бізнеси, якими легко управляти і в яких є конкурентна перевага в довгостроковому масштабі". Таким чином, якщо вам знайомий стан, коли хочете робити більше важливого, але бракує енергії, або коли ви докладаєте титанічних зусиль — а результати все одно стоять на місці чи навіть падають, або набираєте швидкості, але не наближаєтеся до цілі - ця книжка буде вам особливо на часі. Принаймні прочитати її буде точно не важко.

Річард Темплар. Правила всього. – К.: КМ-Букс, 2024

Якщо всюди зрікаються правил, ламають штампи і позбуваються стереотипів, демонструючи, як це легко, то у цій книжці не все так просто. Для того, щоб щось зламати, треба це спочатку створити, збудувати або вигадати. А для цього слід дотримуватися сяких-таких правил. Хоч би й законів світобудови, інакше будь-яка конструкція – фізична чи розумова – завалиться ще задовго до її демонстрації на публіці. "Скажу, що написати цілу книгу цих традиційних мудрих порад було зовсім не важко, - згадує автор. - Це не ті правила, які обов'язково слід порушувати щоразу; радше, їх не слід сліпо дотримуватися, тому що вони діють лише час від часу. Ви можете заперечити -- я б точно заперечив, -- що в такому разі це не зовсім правила, а, ймовірніше, поради". Хай там як, але "Правила всього" Річарда Темплара – це збірка 10 головних правил із кожної з попередніх книг автора, що охоплюють широкий спектр тем, як-от робота, менеджмент, життя, багатство, виховання дітей, любов і багато інших. Це чудовий ресурс для тих, хто бажає покращити різні аспекти свого життя, дійсно продумана добірка життєвих навичок. Жодних чарівних трюків — але величезна доза здорового глузду й відмінна мотивація. Ідея полягає в тому, щоб використовувати "Правила" для вироблення власних правил і звичок для внесення змін у своє життя. Більше того, не все просто у цих правилах з їх дотриманням. "Скажу, що написати цілу книгу цих традиційних мудрих порад було зовсім не важко. Це не ті правила, які обов'язково слід порушувати щоразу; радше, їх не слід сліпо дотримуватися, тому що вони діють лише час від часу, - нагадує автор. - Ви можете заперечити -- я б точно заперечив, -- що в такому разі це не зовсім правила, а, ймовірніше, поради". Більше того, автор аж ніяк не догматик чи суворий традиціоналіст, і головна його книга, виявляється, ще не написана. "Я вже давно колекціонував традиційні правила, - розповідає він, - які, з мого досвіду, насправді не були ефективними і які я вважав правилами, що просто необхідно порушувати. Ну, знаєте, щось на кшталт "умій постояти за себе" або "насамперед думай про свої інтереси". Якби зібрати ці правила разом, вони були б корисними для всіх гравців за Правилами. Зрештою, щоб здобути таку впевненість у своїх силах, аби йти власним шляхом урозріз із загальноприйнятими порадами, потрібен час -- а іноді й ціле життя".

Сара Мосс. Фігури світла. – К.: Лабораторія, 2024

Авторка цього роману – майстриня (і професорка) креативного письма, і варто визнати, що її проза таки здатна творити образ не лише вікторіанської Англії ХІХ століття, але й учасниць тогочасного феміністичного руху. Принаймні головна героїня роману Сари Мосс "Фігури світла" справді "креативно" ставиться до свого оточення, яке довело її до того, що звичайнісіньке столове начиння таїть загрозу для життя. Чи насолоду задля спокути? Адже вона так сильно потребує спокою у світі, де любов та схвалення знищені матір’ю, що перетворює власне життя на біль. І єдиний спосіб втамувати його - нищити власне тіло. "Вона прокинулася з думкою про ножі, на сніданок їла тільки кашу, бо навіть ніж для масла міг би здатися на кривду, - дізнаємося ми подробиці "вікторіанського" існування. - Вона продовжує думати про ножі. Дитина продовжує плакати. Вона — слабка. Вона — нетіпаха. Дитина її перемогла. Вона боїться виходити з дому, щоб не купити настоянку опіуму, а якщо лишиться, то тут є ножі. І камін. І сходи. І вікна. Високо, під самісіньким фронтоном. Дитина плаче. Вона не може взяти її на руки. Через вікна. Через сходи. І не може піти. Через ножі. Через настоянку опіуму. Тому вона стоїть тут, у дверях, а дитина плаче. Дитя викликає у неї лихі думки. Своїм криком закликає її до вічних мук. До народження дитини вона була сповнена світла". Насправді розумна й наполеглива дівчина втягнута в одвічно програшну боротьбу за схвалення та прихильність власної матері — суворої релігійної фанатички, яку хвилюють лише голод бідних і порятунок повій. Навіть коли Еллі стає однією з перших жінок-студенток, яким дозволено вивчати медицину в Лондоні, матері цього недостатньо. Такий вже він є - реальний портрет епохи контрастів - бідність проти багатства, суворість проти елегантності, колір проти темряви, ув’язнення проти демонстрації, шлюб проти проституції. Своєрідна і дуже "креативна" гостросюжетна історична оповідь про життя жінок під час раннього руху за виборче право у згадану епоху вікторіанської Англії.

Лорен Ашер. Мільярдери з Дрімленду. Книга 1. Дрібним шрифтом. – Х.: Віват, 2024

На самому початку цієї книжки бачимо зібраний авторкою плейлист до роману, в якому  "Take a Chance On Me" ABBA сусідує з "R U Mine?" Artic Monkeys і "34+35" Ariana Grande. "Дівчатам, які мріють зустріти принца, але в результаті закохуються в негідника" - приблизно так можна зрозуміти з такого добору, про що саме "Мільярдери з Дрімленду" Лорен Ашер. За сюжетом, після смерті Брейді Кейна, відомого можновладця, Ровену й двом іншим його онукам зачитують заповіт. Слід зважити, що хлопець вже мав такий досвід. "Ця історія потрапила на перші шпальти газет, бо я кинувся у відкриту могилу своєї матері, - згадує він. - Відтоді минуло понад двадцять років, і хоч я цілковито змінився як особистість, моя огида до скорботи нікуди не зникла. Оскільки я наймолодший онук покійного дідуся, то від мене очікують стояння струнко й непорушно під час тризни. Однак це майже неможливо, бо моя шкіра свербить так, наче мене запхнули в дешевий поліестеровий костюм". Хай там як, для того, щоб отримати спадок, онукам багатого дідуся потрібно виконати певні умови. Зокрема Ровену випадає завдання повернутися до тематичного парку розваг "Дрімленд" й обійняти посаду директора на пів року. І саме тут цому доведеться віднайти тут частину себе, яка колись могла мріяти й творити, адже у "Дрімленді" він знайомиться із Захрою Ґуліан, яка тісно співпрацювала з дідусем Ровена до його смерті. Невдовзі він пропонує їй вакансію, на яку вона й сподіватися не могла. Ровен відчуває, що разом із Захрою він зуміє налагодити справи парку. Попри свою ненависть до лицемірних багатіїв, вона приймає його пропозицію роботи. Стосунки Ровена й Захри складаються напружено Нова співробітниця викликає в онука Брейді Кейна суперечливі почуття, які змушують його зіткнутися з жорсткою правдою про те, яким бізнесменом Ровен є тепер. І яким може стати в майбутньому, якщо захоче. Що ж буде далі, коли Захра вирішить дати багатію непростий урок?

Джессіка Ру. Орнітографія: Ілюстрований довідник із пташиної символіки та легенд. – К.: ArtHuss, 2024

Птахів у цій книжці таки багатенько - від вільшанки до павича, від чаплі до голуба - як вибрати кращого? Як взагалі визначити птаха – за дзьобом, крилами, хвостом? Пригадується, герой Гашека, замінивши на час відпустки редактора "Світу тварин", легко впорався із цим завданням. На гілку якого дерева всівся птах, це й буде його назва. Навіть якщо на горіх всілася звичайнісінька сойка, все одно буде "горішник звичайний". Щоб такого не сталося, видано таку книжку, як "Орнітографія" Джессіки Ру, в якій авторка зображує сто видів птахів у найдрібніших деталях, супроводжуючи кожен з них стислим дослідженням його символізму у фольклорі, міфології та історії. Тобто так само, як у нашій згадці про Гашека - з літературними алюзіями, метафорами і порівняннями. Тобто до кожної ілюстрації птаха, крім орнітологічних подробиць, додається літературна цитата. Наприклад, до "баранця звичайного" (як до "горішника", так), який має значення: "Впертість". "Давня китайська приказка говорить: - повідомляє авторка. - "У двобої між баранцем і молюском виграє рибалка". В одній байці баранець клював молюска, а той узяв та й сховався в мушлю в дзьобі птаха. Жоден із них не хотів поступатися, тож рибак, який саме проходив повз, спіймав обох у сітку та з'їв на вечерю". Але нам, звичайно, пасує баклан. Без будь-яких тюремних конотацій. І насамперед тому, що значення у нього: "Успіх, перемога". "У поемі Гомера "Одіссея" морська німфа перевтілюється в баклана й так допомагає дістатися до берега головному героєві, який зазнав корабельної аварії, - нагадує авторка. - За норвезькою ж народною творчістю, душі загиблих у морі повертаються до своїх близьких у подобі бакланів. Цей птах асоціюється із силою та успіхом, а ще є популярним геральдичним символом, який можна побачити на гербах різних європейських країн". Подивимось? Тобто, як завжди – почитаємо?