Позиція The Observer щодо російської агресії: Захід ризикує значно гіршим конфліктом, якщо зараз підведе Україну

Про це йдеться на сайті виданя The Guardian, переклад наводить Еспресо.

Минулого тижня характерно гучна спроба Дональда Трампа змусити Володимира Путіна завершити війну в Україні, яку лідер Росії розпочав три роки тому, стала позитивним зрушенням. Протягом виборчої кампанії у США кандидат від республіканців скаржився на вартість військової допомоги Києву. Він стверджував, що війна ніколи б не почалася, якби він був у Білому домі, і хвалився, що зможе завершити її "за 24 години". Трамп також уникав особистої критики Путіна. Природа та історія їхніх відносин завжди залишалися оповитими таємницею. І залишаються досі.

Однак тон і акценти Трампа різко змінилися з початку його другого терміну на посаді президента США в понеділок. Він заявив, що відмова Путіна вступити у безумовні переговори загрожує Росії не менше, ніж Україні. "Я думаю, що він повинен укласти угоду. Я думаю, що він руйнує Росію". За цим швидко пролунали відкриті погрози. Трамп заявив, що економіка Росії розвалюється. Путін має "домовитися зараз і зупинити цю безглузду війну", інакше зіткнеться з американськими тарифами, податками та додатковими санкціями. "Ми можемо зробити це легким шляхом або складним – і легкий шлях завжди кращий".

У своїй інавгураційній промові Трамп назвав себе глобальним миротворцем. Але навіть цей запеклий нарцис повинен усвідомлювати, що його обіцянка закінчити війну за одну ніч була абсурдною. Що, здається, змінило його погляди, так це наполегливе і вміле лобіювання Володимира Зеленського. Президент України вже кілька місяців доносить одну просту думку: Росія розпочала війну, Київ готовий до переговорів, проблема в Путіні. Одним із найбільш переконливих аргументів, принаймні для Трампа, є те, що конфлікт шкодить бізнесу та підриває економічні інтереси США.

Ще одна тактика Зеленського — це відверті лестощі, змішані з хитрістю. Називаючи Трампа "рішучим" лідером, він минулого тижня привітав його з політикою "миру через силу". Однак ця політика здебільшого була розроблена й просувається саме Зеленським. Її суть полягає в тому, щоб максимально посилити здатність України, завдяки негайним і масштабним постачанням західної зброї, ракет і боєприпасів, відбивати наступ росіян і водночас зміцнювати свої майбутні переговорні позиції. Європейські союзники по НАТО, зокрема Велика Британія, підтримують цю стратегію. Зеленський, по суті, залучив Трампа до цієї політики.

Трамп, ймовірно, і надалі виступатиме проти відправлення багатомільярдних пакетів військової допомоги Україні. Однак він може помітити, що його власна риторика невблаганно веде його саме цим шляхом. У своїх останніх заявах Путін відкинув загрозу нових санкцій і повторив, що готовий до переговорів віч-на-віч. Путін теж не гребує лестощами. Він назвав Трампа "розумним" і "сміливим". Можливо, він вважає, що зможе ввести Трампа в оману. Можливо, він має рацію - що викликає велике занепокоєння в Україні та Європі.

Всупереч прогнозам Трампа про крах Росії, Путін отримав підтримку від президента Китаю Сі Цзіньпіна, який знову пообіцяв йому безмежну підтримку, від нещодавно підписаного пакту про стратегічне партнерство з Іраном, а також від Північної Кореї, яка продовжує посилати своїх нещасних солдатів на смерть у м'ясорубку на Донбасі. Готуючись до будь-яких мирних переговорів, ініційованих США, Путін також удосконалює і розширює умови Москви. Досі Росія наполягала на збереженні 20% української території, яку вона окупувала, та забезпеченні нейтрального статусу з військовим роззброєнням і "денацифікованим" урядом у Києві.

Путін щиро вірить, що він перемагає. "Наша армія продовжує наступ по всій лінії фронту, ворог відступає", – заявив він на підсумковій пресконференції року. Тепер він також виключає початкову угоду, яка "заморожує" конфлікт; для будь-якого припинення вогню Київ спершу має прийняти всі умови Москви, каже він. Міністр закордонних справ Путіна Сергій Лавров вимагає повного перегляду "спільних заходів безпеки" в Європі, щоб врахувати довгострокові інтереси Росії. Розмова більше не стосується лише нинішньої війни в Україні. Йдеться про майбутню війну між Росією та Заходом. За деякими показниками, ця велика війна, хоч і неоголошена та прихована, вже триває. Минулого тижня розпочалося спільне військово-морське патрулювання НАТО в Балтійському морі, покликане зменшити ризик нових диверсій на підводних трубопроводах і кабелях зв'язку з боку, як припускають, російських і китайських суб'єктів.

Цього тижня також стало відомо про надзвичайне протистояння у морях біля Корнуолла між підводним човном Королівського флоту та російським "шпигунським кораблем", а також про російське втручання в онлайн-простір під час лютневих виборів у Німеччині. Численні такі інциденти, які здаються не пов’язаними між собою й зазвичай заперечуються, є частиною все більшого протистояння між Росією та західними демократіями, що є прямим наслідком провалу у зупиненні російської агресії в Україні. Путін тепер зображає свою країну як таку, що бере участь в ескалації глобальної боротьби з міжнародним порядком під керівництвом США. Він та його союзники прагнуть його зруйнувати. Саме в цьому ширшому контексті Трамп, Кір Стармер та інші лідери НАТО тепер змушені діяти – або зазнати краху.

Ось чому важливо, щоб заклик Зеленського до боротьби, досягнення миру через силу, був почутий і реалізований. Стармер мав рацію, під час нещодавніх візитів в Україну та Польщу, закликаючи союзників "подвоїти зусилля" для підтримки Києва, щоб досягти "миру на умовах України". Марк Рютте, голова НАТО, має рацію, закликаючи до збільшення національних оборонних бюджетів. І Зеленський правий, закликаючи Європу загалом усвідомити повний масштаб російської загрози, взяти на себе глобальні відповідальності – і бути готовою, наприклад, відправити десятки тисяч військових до України для забезпечення припинення вогню та стримування нової агресії. Навіть Трамп, можливо, повільно усвідомлює, що в разі перемоги Путіна миру не буде ніде.