Як стати гігантом, хто склеїть майбутнє і скільки нам терпіти – 5 книг про виживання

Еліс Амсден. Корейське економічне диво: як Південна Корея стала технологічним гігантом за 30 років. – К.: Наш Формат, 2024

Здається, найкращий план відновлення України вже написала Південна Корея, і він у цій книжці. Тож "Корейське економічне диво: як Південна Корея стала технологічним гігантом за 30 років" Еліс Амсден – про те, як ця країна стала взірцем "пізньої індустріалізації": не маючи досвіду в інноваціях, вона перетворила навчання у країн-інноваторів на національну ідею. Яким чином? Як їй вдалося перетворитися з бідної, відсталої, корумпованої та залежної аграрно-сировинної країни на одну з найбільш технологічних економік світу? Насправді уряд свідомо обмежив використання зовнішньої допомоги на купівлю іноземних технологій, новітнього обладнання та цілих заводів "під ключ". Щоб зберегти підтримку держави, корейські компанії мали увійти в галузі машинобудування, суднобудування, електроніки та металургії, хоча раніше, як відомо, займалися лише пошиттям одягу й очищенням рису. Зусилля себе виправдали, і Корея сама стала інноватором, указуючи шлях для інших країн. Таким чином, книжка експрофесорки політекономії в Массачусетському технологічному інституті – це наочний підручник з розвитку виробництва та економіки як для політиків, так і для бізнес-лідерів, а також справжня історія південнокорейських реформ, що має стати путівником для створення українського економічного дива. "У Кореї масовий імпорт закордонних ліцензій та технічного супроводу розглядається як засіб досягнення технологічної незалежності, - розповідає авторка, - і, відповідно, як частина більших зусиль і в державній, і в приватній сферах для уникнення іноземного контролю. Фактично вся індустріалізація відбувалася виключно на базі підприємств, що належали резидентам, а не іноземцям. Корейці замовляли закордонну технічну допомогу, а не запрошували іноземців керувати заводами".

Володимир Савчук. Менеджмент в умовах невизначеності. – К.: Лабораторія, 2024

Як нагадує автор книжки, ідею, викладену в ній, свого часу красномовно висловив славетний фізик Річард Фейнман. "Мовляв, тут ось яка річ: я можу жити з сумнівами, невизначеністю та незнанням. Гадаю, значно цікавіше жити, чогось не знаючи, ніж мати відповіді, які можуть виявитися хибними. Я маю приблизні відповіді, потенційно слушні погляди і різні ступені впевненості стосовно різних питань. Однак у мене ні у чому немає абсолютної впевненості..." Насправді "Менеджмент в умовах невизначеності" Володимира Савчука - автора книг про стратегічний, фінансовий і ризик-менеджмент підприємств - розкриває поняття Business Intelligence як фундамент управління підприємством в умовах невизначеності, характерних для сучасного бізнес-середовища. Чотири розділи книжки присвячені загальному підходу до ухвалення управлінських рішень, стратегічному менеджменту, традиційним фінансовим технологіям у форматі "для не фінансистів" і ризик-менеджменту. Отже, як усвідомити цю саму невизначеність і змусити працювати на бізнес? "Наразі принцип невизначеності виступає фундаментальною засадою квантової механіки, за якою кожен об'єкт у Всесвіті поводиться одночасно як частинка і як хвиля, - заходить здалеку автор. - Окрім матеріалістичної інтерпретації світу, також можна сказати, що невизначеним світ створила якась абсолютна сила. Іншими словами, невизначеність - це невіддільна риса всіх речей". Однак, книжка має стати в пригоді тому, хто розуміє важливість використання кількісних методів в ухваленні бізнес-рішень.

Тьяґо Форте. Запасний мозок. Як організувати цифрове життя і розвантажити голову. – К.: Наш Формат, 2024

Книжка цього автора - експерта із продуктивності, дослідника організації електронного життя, аналітика у Кремнієвій долині - повністю змінила сприйняття інформації, ставши корисним посібником, що допомагає зберігати ясність у світі інтелектуальної праці. У своїй книжці "Запасний мозок" Тьяґо Форте не тільки пропонує відповідну концепцію, а й показує, як завдяки їй буквально змінити життя. З цієї книжки ви довідаєтеся про метод ЗОРЯ, систему ПАРА, урок від Річарда Фейнмана, 12 практичних кроків, щоб запустити запасний мозок, звички цифрової організації тощо. Автор книжки та його метод оптимізували процеси в багатьох компаніях, допомогли розподіляти власні ресурси й полегшили життя тисяч людей. Адже справді, статистика вражає: офісний працівник 26% часу присвячує систематизації інформації, а типовий американець щороку гає 76 годин на пошук і впорядкування інформації. А що як вивільнити час і використати його на творчість, хобі, сім’ю, нові враження? І це можливо з концепцією "запасного мозку" - так автор книжки називає систематизовані нотатки, цифровий архів ваших найцінніших спогадів, ідей і знань. Саме вони допомагають працювати, керувати бізнесом, планувати та водночас не тримати в голові кожної дрібниці. "Це чимось схоже на кубики Lego – нагадує автор, - ймовірно, ви гралися такими в дитинстві. Їх можна швидко знайти, зібрати, скласти з них щось нове й водночас не потрібно нічого вигадувати з нуля. Так і з нотаткою: потрібно лише раз докласти зусиль і створити її, а далі вже можна об’єднувати, складати, пробувати різні комбінації, аж доки не знайдете ідеальну".

Анастасія Пристая. Треба трошки потерпіти. Медичні хроніки. – К.: Віхола, 2024

Отже, яким мусить бути лікар? – саме з цього починається ця важлива книжка. Яких якостей від нього вимагають суспільство й банальний здоровий глузд? У своїх медичних хроніках "Треба трошки потерпіти" Анастасія Пристая - лікарка-хірургиня-проктологиня, онкохірургиня – наполягає, що насамперед важить професійність. "Ну, тут однозначно, - переконана вона. - Останнім часом cтало модно називати таких лікарів "доказовими". Особисто мені це трохи набило оскому, але суті не змінює: лікар у своїй практиці повинен керуватися наукою й результатами реальних і чесних досліджень, спокійно змінювати свої підходи відповідно до появи нових даних. Лікар не ОК, якщо регулярно не оновлює власних знань, не спілкується з колегами з-за кордону, спирається на рекламу фармкомпаній, призначає ліки та обстеження за відкати, враховує сумнівний власний досвід і досвід так званих учителів, а також свої нічим не обґрунтовані ідеї, роками не змінює підходів до лікування". Також ця книжка переконує нас, що нехай навіть у медицині немає табуйованих тем, але при цьому поскаржитися на проблеми із серцем людям зазвичай простіше, ніж на свою власну дупу. Тому, замість планової роботи, проктологам часто доводиться ставати учасниками екстрених операцій. Утім, авторка переконана: люди не повинні страждати через сором. У своїй книжці вона відверто розповідає про все: нічні чергування, втрати й погрози, операції, помилки та складні діагнози. Проте ця книжка - не енциклопедія. Це вікно, крізь яке можна зазирнути за лаштунки звичайних хірургічних буднів.

Бонні Кемске. Кінцуґі: поетичне лагодження. – К.: ArtHuss, 2024

Здавалося б, це така сама забавка для снобів, як добирання тарілок для відповідних образів Девіда Боуї. Утім, як виявляється, цілком корисна для майбутнього, адже хто склеїть уламки історії, культури, зрештою, інфраструктури, яку руйнують сьогодні російські агресори? Тож "Кінцуґі" Бонні Кемске – книжка про японське мистецтво лагодження розбитої кераміки лаком та золотом. Ця техніка вшановує історію предмета, адже замість маскування зламу, оприявлює його і робить красивим. Таким чином, розбита річ стає ще ціннішою. Авторка, яка народилась в Окінаві, виросла в США, а зараз проживає в Британії, заглиблюється в історію техніки, її метафоричну силу зцілення, спілкується з традиційними й сучасними майстрами, досліджує розповсюдження кінцуґі на Заході, зокрема в мистецтві. Загалом кінцугі, як переконує авторка, це набагато більше, ніж просто ремонт. "Зрештою, це не тільки практична, але й естетична процедура, в найкращому розумінні цього слова, - переконує вона. - Це золоте лагодження зробить посудину унікальною. Навіть якщо такий самий керамічний виріб розіб'ється і буде відремонтований, ці два витвори кінцугі ніколи не будуть схожими один на одного. Коли наші очі стежать за лініями руйнації, нині заповненими золотом, ми усвідомлюємо, що кожна тріщина, кожний скол має свою історію, яку можна розповісти. Ця історія неминуче розкриває найбільшу цінність кінцугі: інтимну метафоричну розповідь про втрату та віднайдення, руйнування та відновлення, трагедію та здатність її подолати".