Зеленський представив у ВР План перемоги. Як завадити Росії збільшувати виробництво боєприпасів та артсистем. Колонка Сергія Згурця

План перемоги

Сьогодні президент та Верховний головнокомандувач України Володимир Зеленський у вкрай складний період війни з Росією, коли ворог намагається тиснути по всій протяжності лінії фронту, виголосив у парламенті основні деталі Плану перемоги. Цей план раніше вже був представлений ключовим партнерам України у протидії агресору. 

За словами Зеленського, якщо рухатися за цим планом зараз, то може вдатися завершити війну не пізніше наступного року. Це лунало доволі обнадійливо, чи, можливо, навіть занадто обнадійливо. І план, як відомо, тепер складається з п'яти пунктів та трьох таємних додатків до цих пунктів. Перші чотири пункти розраховані на те, щоб війну завершити, а п'ятий пункт - на час уже після війни, щоб гарантувати безпеку. Пункт перший - це запрошення до НАТО, саме запрошення. І відомо, що Україна хотіла б отримати таке запрошення ще до завершення президентства Джо Байдена.

Пункт другий - це зміцнення української оборони проти агресора, тут є декілька складових. Також передбачаються заходи зі стримування Росії - це вже третій пункт. І тут йдеться про те, що Україна пропонує розмістити на своїй землі комплексний неядерний стратегічний пакет стримування, який буде достатнім для захисту України від будь-якої воєнної загрози з боку Росії. Про що йдеться: фактично до цього пункту є секретний додаток, який був переданий до таких країн як США, Велика Британія, Франція, Італія та Німеччина.

І можна припустити, що йдеться, напевно, про пакет таких високоточних далекобійних систем як важливу складову до арсеналу Збройних сил України. А також, ймовірно, про системи захисту, тому що всі ці країни є розробниками систем ППО і ПРО. 

Також, можливо, йдеться і про інші версії, наприклад, про готовність розмістити на українській території військові бази НАТО чи США. І відтак надати Україні таким чином гарантії безпеки шляхом фізичної присутності військовослужбовців західних країн на нашій землі. Тоді питання безпеки дійсно буде спільним питанням тих країн, які раніше говорили про безпеку і зобов'язання щодо України. Четвертий - економічний пункт цього Плану перемоги пропущу. 

П'ятий пункт стосується якраз уже післявоєнного періоду. І, власне, йдеться про участь українських військових у зміцнені оборони Альянсу шляхом того, аби на наші військові замінили окремі контингенти військових збройних сил США, які дислоковані в Європі. Саме заміна українськими підрозділами, але все це після війни. 

Звісно, реалізація цього плану не залежить від Росії, як сказав Зеленський, вона дійсно залежить від наших партнерів. І тут якраз найбільша складність, як я розумію, тому що є певна невизначеність у реакції наших партнерів. Ключові союзники були вже ознайомлені з цим планом, і очікуємо, якою буде реакція. Сьогодні стало відомо, що, зокрема, Британія розглядає власні пропозиції щодо можливості ураження Україною об'єктів углиб російської території, і ці пропозиції опрацьовуються в рамках Плану перемоги. 

Видання Society Press написало про те, що дехто з союзників висловив занепокоєння тим, що терміни занадто стислі, які Зеленський відводить для реалізації цього плану. Ми знаємо, що 20 вересня Зеленський казав про те, що план розрахований на рішення, які повинні статися, починаючи з жовтня до грудня цього року, і не затягувати ці процеси. Ці три місяці вважаються занадто коротким проміжком для того, аби наші партнери ухвалили якісь рішення. Але в будь-якому разі ми розуміємо, що зараз потрібно узгоджувати і стратегічні цілі, і можливості України й наших партнерів. 

Зараз, я думаю, це буде основний, вкрай важливий момент для того, аби цей План дійсно став реальністю. І набув реальної потужності для того, аби змінити ситуацію на полі бою і вплинути на ті часові показники, про які говорить Зеленський, щодо впливу і реалізації цього плану на хід бойових дій. 

Обмеження можливості росіян використовувати свій військовий потенціал

Цього тижня було опубліковано доволі цікаве дослідження, яке здійснив британський аналітичний центр Королівський Об'єднаний інститут оборонних досліджень (RUSI) разом з нашими українськими експертами. Це дослідження стосувалося того, як обмежити виробництво боєприпасів в Росії, компоненти до цих боєприпасів, і обмежити виробництво артсистем. Це дослідження було здійснене в тому числі за участі експертів Ради економічної безпеки України з питань досліджень та розслідувань. У документі 96 сторінок, де чітко розписано всі напрямки, яким чином Росія намагається збільшити свій артпотенціал, і шляхи, яким чином можна обмежувати ці спроби Росії.

Олена Юрченко, директорка Ради економічної безпеки України із питань досліджень та розслідувань розповіла, що саме досліджували, які точки були обрані як основні при оцінці російського потенціалу, та які висновки вдалося зробили.

"Загалом ця аналітична робота, як в принципі і говорить її назва, розглядає процес виробництва російської артилерії від моменту, коли добувається будь-якого роду металева руда, чи то основа для заліза,  сталі, титану, хрому, і до моменту, коли, наприклад, самохідна гаубиця доставляється на лінію зіткнення і потрапляє в руки, власне, російських артилеристів. Основна суть цього дослідження - це саме показати цю абсолютно нову філософію погляду на виробництво конкретного виду озброєння в Російській Федерації. Тому що до цього, якщо ми подивимось на аналітичні роботи та загалом на дискурс довкола експортного контролю та санкцій, зазвичай концентрація здійснювалась на якомусь окремому компоненті. Тобто, наприклад, на конкретних мікрочипах, які містяться в знищених в Україні керованих ракетах, наприклад, або у БПЛА", - зазначила вона. 

За словами Олени Юрченко, дослідження представляє новий погляд на російське виробництво артилерії як комплексний процес, на кожному з якого, західним союзникам та Україні цілком можливо знайти вразливості та слабкості, по яких можна вдарити. 

"Це дослідження не просто показує ці слабкості, але і доводить, що ці слабкості нерідко носять далеко не такий характер, що з ними можна було би боротися тільки шляхом запровадження санкцій або жорсткішого експортного контролю. Що вони вимагають подекуди і дипломатичної роботи західних союзників, і кінетичних дій. І загалом комплексного підходу до того, як управлятися із російським військовим потенціалом. Тому що наразі з того, як російська економіка зростає,  при всіх сумнівах у валідності і правдивості російських статистичних даних і їхній власній схильності обманювати всіх стосовно їхніх результатів, ми не можемо заперечувати, що Російська Федерація все ще здатна тримати фронт, і все ще здатна завдавати значної шкоди Україні. І не тільки шляхом обстрілів цивільних об'єктів, але  і щодня на фронті, оскільки артилерія - це все ще бог війни", - сказала Олена Юрченко. 

Вона також зауважила, що 70% бойових уражень українських військовослужбовців відбувається саме через російську артилерію.

"Це, дійсно, дуже важливий сектор, який ця аналітична доповідь розглядає з перспективи величезної кількості компонентів, від моменту, коли ми добуваємо металеву руду і до моменту, коли ми отримуємо готовий продукт. В цій доповіді Рада економічної безпеки зосереджувалась на двох важливих слабкостях Російської Федерації - це доступ до критичних сировинних ресурсів, тобто хрому, і  доступ до засобів виробництва - це верстати з числовим програмним керуванням. Загалом в будь-якому із цих аспектів ми чітко бачимо російську імпортну залежність. Навіть за наявності внутрішніх запасів або виробничих потужностей залежність від імпорту залишається. І в тій чи іншій формі ця залежність або безпосередньо виходить із західних держав, або для того, щоби забезпечити доставки критичних матеріалів, західні держави, наші союзники є безпосередніми частинами ланцюжків постачання. Це, власне, те, що ми хочемо показати, що будь-яка військова міць, яка є в Російської Федерації, вона, якщо не створена, то підтримується завдяки ресурсам -  технологічним, логістичним,  які є в наших союзників. Росія все ще здатна це робити", - розповіла директорка Ради економічної безпеки. 

Вона навела приклад одного з таких вразливих місць.

"Візьмемо доволі простий приклад. Наскільки ми розуміємо, Росія має надзвичайно великий запас артилерійських систем різного роду, які були вироблені ще в радянський період. Так, радянський військово-промисловий комплекс вмів виготовляти запаси. Для того, щоб зняти із балансу, скажімо, і привести до гтовності будь-яку гаубицю, потрібно її поремонтувати. Для того, щоб її поремонтувати, і для того, щоб вона знову могла виконувати свої функції, передусім потрібно попрацювати з артилерійським стволом. Артилерійський ствол - це не просто, скажімо, труба із умовним отвором в ній. Для того, щоб вона могла працювати протягом довгого періоду, скажімо, робити мінімум 10 тисяч пострілів, у цього ствола повинна бути, скажімо, тривалість життя і якість. А беручи до уваги те, що від кожного пострілу термальні ефекти і віддача деформує ствол  зсередини, що впливає відповідно на балістичну траєкторію і здатність снаряда в принципі влучати туди, куди йому хочеться. Тому  за цим стволом треба дуже якісно доглядати. Для того, щоб за ним доглядати, потрібне хромове покриття. Потрібен чистий хром, який потрібно наносити на внутрішню поверхню снаряда, для того, щоби продовжити його витривалість", - зазначила експертка. 

За її словами, Росія має хром, але її запаси дуже бідні, а потенціалу до його масової переробки всередині країни фактично немає.

"У зв'язку із цим вона спирається на імпорт хромових продуктів, в тому числі чистої руди, наприклад, із Південної Африки. Але для того, щоби знову ж таки доставити цей хром, а залежність Росії від імпортованого хрому це 55%, як показує наша доповідь, він змушений пройти через великі транспортні хаби і європейські порти, як от у Бельгії, в Антверпені та в Нідерландах. Відповідно, це знову ж таки вразливість у ланцюжку постачання. Ніхто не каже, що якби не було Бельгії чи не було Нідерландів, Росія б не отримала хром, але суть в тому, що зараз вона не має ніяких перешкод для того, щоб його отримати таким способом. А якщо є хром, це означає, що вона може виводити на лінії зіткнення все більше і більше відремонтованих гаубиць, або продовжувати строк життя тих, які вже перебувають на фронті. А кожен додатковий постріл - це додаткове ураження і додаткові втрати для української армії", - наголосила Олена Юрченко.

Вона розповіла також про виготовлення пороху та постачання бавовни. 

"Казахстан був одним із основних постачальників нітроцелюлози до Російської Федерації в момент, коли в принципі вона почала нарощувати власне виробництво боєприпасів. Нітроцелюлоза - це критично важливий запальний елемент для виробництва боєприпасів, тобто в тому числі звичайних артилерійських. Ба більше, Росія скуповує, де може, ті боєприпаси,  й намагається виробляти їх самостійно. Виробництво нітроцелюлози можливе, але для цього повинна бути спеціальна бавовна, відповідно її постачали ще з радянських часів центрально-азійські країни. Казахстан є великим постачальником, вірніше був великим постачальником. Проте ми не можемо до кінця відстежити всі торгові потоки через те, що це частина одного митного союзу, відтак, з точки зору імпортно-експортних операцій цього не видно. Але що цікаво, зараз тенденція почала зміщуватися в тому сенсі, що Казахстан вже отримував цілу дозу міжнародної критики за свої постачання нітроцелюлози Росії", - зауважила вона. 

Дослідження щодо цього велися ще з квітня минулого року.

"Зараз, в результаті західні держави вдаються до цікавішої стратегії. Вони навіть не те, що безпосередньо санкціонують ті компанії, які залучені в постачання цих продуктів, а навпаки пропонують цим компаніям альтернативи. Тобто, наприклад, нітроцелюлозу, яку могла викупити, наприклад, Російська Федерація, тепер викуповує США. Це якраз меседж цієї доповіді про те, що потрібен комплексний підхід, не просто санкції, не просто експортний контроль, але й дипломатичні заходи, перекупка,  кінетичні заходи. Оскільки, скажімо, далеко не все можна зробити простим лістингом раз на два місяці", - додала директорка Ради економічної безпеки України із питань досліджень та розслідувань.