"Майдан без політиків" призведе до створення нової партії

В історії України була вже не одна спроба - як свідома, так і ситуативна - створити "неполітичну третю силу". Декотрі з них були маніпуляціями чистої води - приміром, Громадянський актив Києва чи "Народна партія" Литвина. Декотрі - на кшталт "Пори" - стали результатом більш-менш спонтанного громадянського волевиявлення. В будь-якому разі, на них чекав один сумний кінець - принісши творцям певні політичні дивіденди, вони або зникали, або намертво вмуровувались у "владний моноліт".

Класичним прикладом "третьої" сили в сучасній політиці можна вважати італійця Беппе Грілло і його "Партію п'яти зірок". Актор і комік, Грілло став автором одного з найпопулярніших блогів Італії, а згодом, в 2009 році, заснував свою партію. "Партія блогера" на парламентських виборах 2013 року посіла третє місце із більш ніж 25% голосів тих, хто прийняв участь у виборах.

Хоча успіх Грілло - далеко не найшвидший зразок формування "третьої сили". Чемпіоном тут, мабуть, є польський "Рух Палікота". Філософ, есеїст і винороб Януш Палікот, відчувши втому частини польського суспільства як від правих, так і від лівих, створив 1 червня 2011 року трохи божевільний рух свого імені, котрий виступав за вільний доступ до інтернету, проти польських (головно католицьких) клерикалів, декриміналізацію маріхуани – і т.д. За лозунги "Sex, drugs, rock'n'roll" Палікотової партії вже 11 жовтня того ж року віддали свої голоси понад 10% польських виборців. Результат - третє місце на парламентських перегонах.

Окрім подібних "серйозних і системних" зразків третьої сили світова практика знає й чимало відверто анекдотичних результатів втоми виборців від "серйозних політиків". Один з найколоритніших - Франсіско Сільва, більш відомий за своїм сценічним клоунським прізвиськом "Тіріріка". Одним із слоганів його передвиборної компанії було "Гірше вже не буде". "Що робить федеральний депутат? - запитував Тітіріка. - Чесно кажучи, не знаю. Але проголосуйте за мене, і я це з'ясую для вас".

В ході парламентських виборів, що відбулися 3 жовтня 2010 року, за 45-річного Сільву проголосували більше 1,3 мільйонів чоловік. Після голосування він з тяжкими зусиллями здав тест на грамотність і приступив до виконання зобов'язань. До речі, на думку експертів, він здобув політичний тріумф внаслідок глибокого розчарування і у владі, і в опозиції після низки корупційних скандалів.

Загалом, спостерігаючи за успішними зразками "третьої сили" у світовому досвіді, можна помітити кілька вельми характерних рис.

Один з ключових елементів стратегії сучасних "третіх сил" – активне використання медіа, зокрема, інтернету (бразилець Тіріріка, звісно, виняток - але він був екранною зіркою впродовж багатьох років). Багаторічне "майже особисте" знайомство з думками і поглядами кандидата за посередництвом блогів, Фейсбуку і т.д. дарує йому чимало прихильників - при тому не куплених чи загітованих (читай - продажних або недалеких), а просто до подробиць знайомих з його поглядами і схильних їх підтримати. Наші борці з партійними знаменами — жителі соцмереж. Але це не значить, що вони вивели 100 тисяч людей на Майдан. Вони вивели від силу пару сотень, але вже зараз розповсюджують міф про те, що вони автори Майдану 2014. 

Інший компонент успішної "альтернативи" - це відсутність "дипломатичної брехні" у спілкуванні з виборцем. Пообіцявши воювати з клерикалами - Палікот це і робить, нехай часом і напіванекдотичними методами. Будучи абсолютним профаном в політиці - Тіріріка не гарантує своїм виборцям "стабільності і реформ". І жоден з них, не маючи більшості в парламенті, не обіцяє організувати імпічмент президента, розпуск Верховної Ради чи встановлення миру на планеті Земля, живучи на "корупційні кошти" – не стверджує, що "бандити будуть в тюрмі", і т.д. Українські аналоги тут більш ніж помітні. Просто ми не хочемо  помічати їх кричущі вади і майже неприкриту брехню. Чому? Бо, насправді дуже стомиллися від політиків. А панацею шукаємо в пошуку нових облич.