Які санкції введуть проти Януковича

Перш ніж почати говорити про санкції треба закцентуватися на одній дуже важливій деталі: Янукович не боїться персональних санкцій – у нього немає майна закордоном і їздити на відпочинок у Ніццу він не збирається. Щодо сина, то його гроші також знаходяться в Україні. І цей момент для нього є визначальним, коли ми говоримо про санкції щодо влади.

Сьогодні розпочалася злива заяв європейських лідерів. Поки що – єдина серйозна заява пролунала від канадців (про введеня персональних санкцій), хоча вона є радше сигналом до діаспори ніж вирішенням проблеми. Заява Керрі – це не більше ніж погроза пальчиком, у США ще не готові говорити про створення реальних проблем для Януковича. Можна, звичайно говорити про інтереси американського нафтогазового бізнесу, якому Янукович сприяє у видобутку сланцевого газу. Але, вже очевидно, що проблема не в цьому – потрачені ними суми абсолютний мізер. Ні США, ні ЄС поки не мають плана “Б”. Точніше вони не знають, який із трьох існуючих планів вибрати: а) злити Україну Росії в обмін на щось (злили ж нещодавно Сирію в обмін на Іран); б) почати процес розколу країни і головним тут буде питання кордону; в) почати жорстку економічну війну проти ряда сімейств (всього таких сімей у нас не більше 1000). Ця тактика була апробована в Ірані і насправді привела до часткової політичної переорієнтації країни.

Отже розглянемо всі три існуючі варіанти. Теоретично, варіант із зливанням України Кремлю поки має найбільше шансів на втілення в життя. Однак - і Меркель, і Оланд, і Обама не зацікавлені в посиленні Путіна. Вони розуміють, що економічного підгрунтя для створення супердержави Росія просто немає, але політичні кроки Кремля, нарешті почали хвилювати лідерів найвпливовіших держав. Тому йти на обмін їм просто невигідно. Але наша проблема полягає в тому, що у сторін просто немає розмінної монети такого рівня.

Тут, слід зазначити, Путін знаходиться у більш виграшній позиції. Він просто чекає, коли Україна припливе до нього завдяки політиці Януковича. Точніше, завдяки комплексам Януковича. Що цей варіант означає для всіх нас? Ми перетворюємося в поліцейську глибоко корупційну напівдержаву, з повністю відсутньою свободою слова. Зовнішньої політики у нас просто не буде – все буде вирішувати Кремль. Щодо Заходу, то він чекатиме ослаблення Путіна з тим, щоб через 5, 10 чи 15 років спробувати нас знову відірвати.

Другий варіант – створення буферної зони (зон). Цей варіант може влаштувати і ЄС і Путіна і США. Янукович показав себе, як людина, яка не може і не хоче ні з ким домовлятися. Це розуміють не лише європейці чи американці, Путін це також прекрасно розуміє. Так само він розуміє і те, що половина країни завжди буде виступати проти тіснішої співпраці з РФ. Тим більше, що протестні виступи можуть в будь-який момент перетворитися на кровопролитні сутички. Ні росіянам, з якими практично немає кордону, ні європейцям не вигідно мати на своїх кордонах гарячу точку. Європейцям війни тут не потрібно – це занадто дорого. Чи потрібна тут громадянська війна росіянам – напевне, що більше ні, ніж так. Війна – це потік біженців, це витрати і т.д. Але тут не можна виходити виключно з економічного фактору. Чи є політична доцільність? Практично немає також, хіба що це дозволить об’єднати електорат Путіна і придушити будь-які протестні рухи. А цей фактор може відіграти не останню роль в логіці Кремля.

Слід правда, зазначити, що розкол країни може пройти і без кровопролиття, коли сторони (ЄС, США та Росія) домовляться про умовний кордон. І тут ми впираємося в те, кому буде належати Київ. Росіяни готові говорити лише про Галичину, про що говоритиме США та ЄС наразі незрозуміло. Нас просто ніхто питати не буде.

Юридично вийти з колізії розколу можна доволі просто. Треба створити “проукраїнський Сєвєродонецьк”, оголосити про створення УНР і далі почати цивілізоване розлучення з застосуванням голубих касок ООН. Легітимізувати все це можна без якихось проблем на референдумі. Утім, це все буде лише тимчасове вирішення проблеми, її консервація і відокремлена Галичина, швидше за все, перетвориться на "Ольстер навпаки", який завжди вимагатиме повернення собі всіх українських земель аж по Кубань.

Нарешті третій варіант введення персональних санкцій проти тисячі сімей найвпливовіших українців. Цей варіант може бути застосований і як головна стратегія і як допоміжний захід при першому і другому сценарію. Чи наважиться на нього Європа та США? Поки, вірогідність 50 на 50. Насправді, щоб завадити першому варіанту, налякати відповідних людей введенням цього сценарію потрібно вже сьогодні. Інакше процеси можуть бути незворотними.

Але за будь-яких обставин, який би сценарій не був обраний, Україна перестала сьогодні існувати, як політичний суб’єкт. Ми об’єкт, наразі не дуже великої геополітики. Єдине, що може втішити прихильників Януковича, так це те, що в світі є 10-12 країн, які готові будуть прийняти у себе в гостях Президента України.

І останнє. Насправді зараз все залежить від нас. Вдасться переламати ситуацію - і ЄС, і США активніше ввійдуть в цю гру. Не прийдемо на Майдан - будемо розповідати, що європейці про нас забули.