Єфремов відділить Луганщину у п’ятницю

Серед міст «сепаратистської слави» на Сході України найбільш загостреною ситуація залишається в Луганську. Озброєні проросійські активісти вже майже тиждень утримують захоплену будівлю головного управління СБУ. Вранці 11 квітня минув термін  ультиматуму, який міністр МВС Арсен Аваков висунув протестувальникам, і силовий сценарій може бути застосований в будь-який момент, якщо найближчим часом не вдасться вирішити питання політичним шляхом. Однак переговори ускладнюються тим, що місцева влада, повністю підконтрольна голові ПР і фактичному «господарю» Луганська Олександру Єфремову, активно підіграє сепаратистам. Так нещодавно президія обласної ради на чолі з її головою Валерієм Голенко та заступником Володимиром Пристюком в унісон з протестувальниками та Москвою почала вимагати від Києва проведення всеукраїнського референдуму про федеративний устрій України та закріплення статусу російської мови як другої державної, безперечно усвідомлюючи, що без змін до Конституції це неможливо. Крім того, в пику новій владі на наступній сесії депутати вирішили розглянути питання про порушення прав сепаратистів (?), а також заслухати  з цього приводу губернатора області Михайла Болотських та головного міліціонера Луганщини Володимира Гуславського. Варто відзначити, що такого відвертого демаршу не дозволили собі в жодній зі Східних областей України.

Єдина людина, якій вигідна така дестабілізація ситуації в регіоні – це Олександр Єфремов, над яким останнім часом щільно завис «домоклів меч». З трибуни парламенту його відкрито звинувачують у фінансуванні сепаратистів, Держфінмоніторинг заблокував його особисті рахунки за статтею «фінансування тероризму, а його колишній однопартієць та земляк Володимир Ландік насмілився прямо заявити, що за захопленням управління СБУ в Луганську стоїть саме  Єфремов. Варто відзначити, що якраз після цих подій і розпочався новий віток сепаратистського серіалу на Луганщині. Тому цілком вірогідно, що Єфремов пішов ва-банк і саме в такий спосіб демонструє, з ким в регіоні треба домовлятися.

Чергова сесія обласної ради має відбутися вже на наступному тижні, 18 квітня. Не виключено, що саме в цей день сепаратисти спробують здійснити кримський сценарій і захопити будівлю облради. Тим паче, що головний луганський міліціонер Володимир Гуславський, чомусь саме зараз, пішов на лікарняний. А депутатська  більшість, підконтрольна Єфремову, за відмашкою підтримає всі вимоги протестувальників, якими б абсурдними вони не були  (серед останніх – створення Луганської народної республіки та проведення референдуму про приєднання до Росії) і таким чином поставить себе поза законом. Тут варто розуміти, що будь-яке рішення облради про проведення плебісциту незаконне – і центральна влада безперечно відреагує на це досить жорстко. У депутатів облради на відміну від Олександра Єфремова немає депутатської недоторканності, вони мають усвідомлювати, що це їм з рук не зійде. Крім того, прийняття рішення про референдум, не означає, що він буде проведений. Для цього потрібно, щоб хтось взявся за його проведення (організація дільниць, формування комісій, друк бюлетенів і т.д), а також чимале додаткове фінансування. В Криму цим займалися органи місцевої влади при підтримці «зелених чоловічків». На Луганщині ж органи місцевої влади (вертикаль облдержадміністрації, райдержадміністрацій та місцевих органів центральної влади) поки зберігають лояльність Києву. Теоретично за проведення можуть взятися органи місцевого самоврядування, які не контролюються владою. 

Але кримський сценарій на Сході України можливий лише за умови введення в регіон російських військ. На Сході немає такого «порталу», як Севастополь, через який можна транспортувати будь-яку кількість «зелених чоловічків» і представити їх як місцеву самооборону. І тут залишається питання, чи піде Володимир Путін на відверту підтримку сепаратистів, адже це буде пряма військова агресія і, відповідно, оголошення про початок війни. 

Але якщо припустити, що події будуть розвиватися за найгіршим сценарієм і референдум таки відбудеться – можна не сумніватися, що луганчани, як і кримчани проголосують «правильно». За роки свого беззмінного «правління» в Луганській області Олександру Єфремову (1998-2005 – голова ОДА, з 2006 – народний депутат і куратор області з необмеженими можливостями) вдалося досягти майже неможливого. По-перше, на Луганщині практично не залишилося навіть зародків будь-якої достойної опозиції. Олександру Сергійовичу скоріше слід побоюватися свого найближчого оточення. За інформацією Еспресо.TV, останнім часом у Єфремова досить напружені відносини з екс-губернатором Володимиром Пристюком.

А по-друге, в усіх злиднях жителі області, більшість з яких знаходиться поза межею бідності, звинувачують «помаранчевих». Багаторічна риторика «регіоналів» та її широка інформаційна підтримка на місцевих телеканалах зробили свою справу  – «князьки» та «біло-блакитні» у луганчан асоціюються зі стабільністю, а нова влада виступає у ролі головного дестабілізатора та подразника.