Мін’юст як лакмусовий папірець для нового Уряду

А саме: раптове самовільне внесення змін до проекту постанови Кабінету міністрів України про реалізацію речових доказів, зберігання яких під час досудового слідства ускладнено (читай: нафтопродукти Курченка на мільярд гривень). Державні підприємства профільних міністерств, які мають потужності для зберігання майна, та реалізація на біржах, щоб уникнути фіктивного зниження ціни та покладання різниці в кишеню, були чомусь замінені на приватні торговельні підприємства. При чому цікаво, що за процедурою, Мін’юст повинен був лише надати пропозиції або зауваження ініціатору (МВС), але в цьому випадку співробітники Мін’юсту пішли далі і переробили проект постанови так, щоб він в будь-якому випадку включав ці самі торговельні підприємства. Автори – переробники - пани Рябошапка та Сіверс, до посадових обов’язків яких входить антикорупційна діяльність, назвали це «технічним зауваженням Мін’юсту».

Звичайно погляди на те, що є технічним зауваженням, а що є повною зміною умов реалізації можуть бути різними. Однак подальші їх пояснення виглядали ще дивніше: начебто існує таке конституційне право: на торгівлю конфіскатом. І приватні підприємства не можуть бути його позбавлені. А також, що можуть виникнути складнощі у визначенні профільних міністерств, державні підприємства яких опікуються тим чи іншим майном.

Конституція в нас доволі коротка, отже з перевіркою того, що такого права не існує, проблем не виникає. Однак і те, чим займаються міністерства, також не є державною таємницею. Крім того те, що слідчий, який вилучає майно, не буде знати яке саме державне підприємство має потужності для зберігання майна за місцем знаходження, і буде його реалізовувати на біржі, як раз і є запорукою уникнення сталих зв’язків між слідчими та торговцями конфіскатом, які існують сьогодні: «вилучив на замовлення - швидко  реалізував через добре знайому компанію за штучно заниженою ціною». При цьому з державними компаніями принаймні не можливо опинитися в ситуації, коли вони існують лише на папері, складів в них фактично не має, а керівництво сьогодні є, а завтра його можна і не знайти. Як і майна та грошей від його реалізації.

Як юрист, я достеменно знаю, що як тільки починаються плутані пояснення – щось приховується. Потрібно  розбиратися.

Перше, на що звертається увага – це те, що сьогодні, з реформуванням Міндоходів, яке раніше надавало дозволи відповідним компаніям, торгівля конфіскатом скоріше за все повністю переходить під контроль Мін’юсту. Ним вже напрацьовуються проекти реалізації майна через електронні торги, та проводяться тендери на визначення компаній-торговців конфіскатом. Отже постанова Кабміну, що визначає окремий порядок для особливо цінного майна, йде в розріз з такими планами.

Але ще цікавішим стало те, що відразу після публікації, на телеканалі ZIK вийшла програма «Наші гроші», де були висвітлені інші сумнівні моменти щодо діяльності Мін’юсту.

Йдеться про те, що «на квітневому тендері Державна виконавча служба, яка входить у відання Мін’юсту, попередньо визначила чотири нові приватні фірми, які мають торгувати арештованим майном у більшості регіонів країни.

Як з’ясували журналісти антикорупційного проекту "Наші гроші" , одним з потенційних переможців тендеру на торгівлю арештованим майном є фірма «Лік торг». Компанія зареєстрована на вул. Ушинського, 40 у Києві. За цією ж адресою прописана адвокатська компанія «МЛГруп», серед власників якої ще нещодавно були теперішній міністр з сестрою Оксаною.

Ще один, поки що неоголошений переможець тендеру на торгівлю конфіскованим майном, – компанія «Кепітал прайс». Ця фірма, як і «Лік торг» існує тільки на папері, а папери лежать в офісі «Спеціального підприємства «Юстиція». У компанії «Кепітал прайс» з жовтня 2013 року право підпису отримав Євген Машкін. Він же – один з колишніх засновників ПП «СП  Юстиція», яке в 2013  усунули за порушення. «СП Юстиція» – головний торговець заставним майном у попередні роки. Фірма наближена до Генадія Стадніка, екс-голови Державної виконавчої служби, яка і організовує усі торги.

Також з 1 травня у чотирьох регіонах країни – Вінницькій, Львівській, Дніпропетровській областях і в Києві – працює система електронних торгів заставним майном. Продає заставне майно на електронних торгах державне підприємство «Інформюст», а зберігає  – приватна компанія «Альфа-хімтрейд». Держпідприємство отримує 2% від  вартості реалізованого, «Альфа-хімтрейд» отримає 3% за зберігання товару.

Однак, як перевірили «Наші гроші», відповідних складів у компанії «Альфа Хімтрейд» немає. Попри те, на сайті торгів вже з’явилось понад 300 лотів. Серед них є і телевізори, й інша побутова техніка. Більше того, офіційна спеціалізація «Альфа-Хімтрейду», за КВЕДом, – торгівля паливом та нафтопродуктами, а зовсім не конфіскатом».

То ж що ми маємо? Мін’юст не тільки проголошує себе монополістом у боротьбі з корупцією, але й стає монополістом в торгівлі конфіскатом. Цікаво як перше можна поєднувати з останнім. До того ж навіть з достатньо прозорою системою електронних торгів, які, до речі вже давно існують в усьому світі, як і корупційні схеми з ними, не зовсім зрозуміло: якщо держава вилучає майно, і держава ж продає, НАВІЩО прокладка у вигляді приватного підприємства зберігача, яке отримує 3 відсотка від вартості майна, яке часто не потрібно навіть зберігати. Наприклад нерухомість.  Тим більше, що в цій прокладці НЕ МАЄ складів по всій Україні.

При цьому це настільки очевидно, що виникає питання: це що: небажання гаяти час на приховування схеми? Відсутність корупційного професіоналізму?  Чи повна відсутність страху, що схему викриють та визнають корупційною?

В програмі «Наші гроші» наголос було зроблено на тому, що фірми – переможці торгів конфіскатом є наближеними до попереднього та нинішнього Міністрів юстиції. І начебто Павло Петренко може за цим стояти. Однак автор бачила іншу картину. До проекту постанови про особливо цінний конфіскат, про який йшлося на початку, зміни щодо заміни держпідприємств на приватні наполегливо вносилися панами Рябошапкою та Сіверсом. Які майже 3 години переконували, що саме так буде краще. Більш того, саме вони пропонували включити умови про 2 чи 3 відсотка винагороди цим підприємствам. Щоб, начебто, обмежити їх прибуток. Знайомі цифри, так? Ті ж самі 2 та 3 є і в програмі електронних торгів з приватною прокладкою – зберігачем. Отже вони скоріше за все і є виконавцями того проекту. Хоча вони в будь-якому випадку є, адже цей проект подається як антикорупційний, а це входить до їх посадових обов’язків.

Що ж до Павла Петренка, то він навпаки, двічі викликав до себе свого заступника Руслана Рябошапку, та наполягав на погодженні первісної редакції проекту постанови із державними підприємствами. І останній все рівно двічі намагався все ж таки закласти якусь «бомбу» у висновок Мін’юсту. І на моє запитання «Чому?», Міністр відповів: «О це тобі квоти при призначенні». Так, пан Рябошапка запропонований  на посаду «Ударом». І саме з приходом до влади цієї політичної сили раптом з’явилася ТВ програма, яка прямо відносить Міністра від іншої партії до корупційної схеми. Однак автор є свідком того, що Міністр як раз наполягав на усуненні корупційних механізмів з постанови про особливо цінний конфіскат.

То чи є він причетним до сумнівних проектів, висвітлених телеканалом ZIK? Адже вбачається, що автором «технологій» є не він. Не знаю. Однак він абсолютно щиро критикував корупційні ризики, закладені його підлеглими. І я добре знаю як працюють корупціонери. Вони намагаються посадити «на гачок». Навіть без відома тієї особи, щодо якої вони це роблять. Просто раптом твої друзі стають переможцями тендерів. Разом з їх друзями. І от вже ви начебто пов’язані. Адже іншим переможцем тендеру є компанія попереднього керівництва Мін’юсту. При якому як раз і працювали довгий час автори «антикорупційних» проектів.

Крім того критика електронних торгів, які все ж такі прозоріше, аніж проведення тендерів на визначення приватних торговців конфіскатом, може призвести до закриття проекту та повернення до старих напрацьованих корупційних схем.

То ж відтепер дуже цікаво придивлятися до того, як працює Міністерство юстиції. В автора до цього є і професійний інтерес, адже це відноситься до моїх службових обов’язків. Однак Міністру Петренку, якого я поважаю, щиро рекомендую пришвидшити введення електронних торгів по всій Україні та прибрати з програми приватну прокладку. Зберігання майна може забезпечувати або виконавча служба, або державне підприємство, можливо навіть створене задля цього Мін’юстом або Мін’юстом разом з МВС, яке ще й забезпечить охорону майна, якщо це потрібно.