Чемпіон Європи з гімнастики Олег Верняєв: Росія настирливо намагається переманити мене під свої знамена

Проте, як розповів гімнаст в інтерв'ю Еспресо.TV, він не поспішає приставати на подібні пропозиції.

Олег Верняєв уперше звернув на себе увагу світової громадськості два роки тому, коли на Олімпійських іграх у Лондоні-2012 у командній першості разом з колегами по збірній ледь не став бронзовим призером. Нагадаємо, тоді наші хлопці вже збиралися на церемонію нагородження , як японці подали апеляцію і судді перерахували бали, залишивши українців четвертими.

Після того команду залишив Микола Куксенков, прийнявши російське громадянство, а також Олег Степко, ставши цього року азербайджанцем.

А українець Верняєв тим часом на чемпіонаті Європи у Софії здобув "золото" на брусах, та дві "бронзи" – в опорному стрибку і командній першості.

- Чи здійснилася ваша спортивна мрія в столиці Болгарії?

- Так, тому що хотіли в командній першості довести, що ми можемо. Також хотів виграти бруси, що нарешті мені вдалося. Ці обидві нагороди однаково мені дорогі. Взагалі, кожна з нагород, здобутих мною, була прогнозованою.

- На чемпіонаті Європи вам довелося виступати з травмою ноги. Вже зясувалося, наскільки вона серйозна?

- Днів за 8 до чемпіонату я травмувався і не тренувався. Вже в Софії на апробації снарядів стрибнув «шкільні» прості речі, щоб зрозуміти, чи що зможу виконати. Повернувшись в Україну зробили МРТ. В кісточці виявили тріщину, плюс старі травми. Треба лікуватися. Поки що без операції. Нічого дуже серйозного. Та питання в тому, що на базі в Кончі-Заспі немає для цього належних умов. Можна їздити лікуватися в Київ, але це треба робити за власний рахунок.

- У Софії після кваліфікації наша команда посідала третє місце. А де нервувалися більше – у фіналі Олімпійських ігор чи чемпіонату Європи?

- Особливих стресів не було ні в Лондоні-2012, ні в Софії-2014. Просто розуміли, що на кону – медаль. Правда, на Олімпіаді було трохи простіше, бо ми не розраховували на нагороду. Виступали у своє задоволення, а потім вже в кінці зрозуміли, що претендуємо на п’єдестал пошани. У Софії ми розуміли, що не маємо права на найменшу помилку. Проте всі витримали.

- А не переживали за роботу арбітрів, від яких у гімнастиці теж часто залежить доля нагород?

- Я не скажу, що нас поблажливо судили. Ніде м’яко не відпускали. Десь елементи не зарахували, десь збавки. Та в загальному, судили нормально. Якщо даси рефері підставу, то вони "розграбують" тебе по повній. А якщо все виконаєш, то отримаєш свою заслужену оцінку.

- Уже два гімнасти з нашої олімпійської збірної-2012 виступають за інші країни. Це вплинуло на ваші стосунки з ними?

- Ні, ми продовжуємо спілкуватися по інтернету в соціальних мережах. Особливо з Олегом Степком. На першості Європи з Колею Куксенковим не було часу для балачок, адже їхав я до Софії зовсім з іншою метою.

- Ви відібрали титул чемпіона Європи у Степка, який святкував перемогу у вправах на брусах минулого року. Він уже прокоментував ваш виступ?

- Ми з ним поки ще не спілкувалися після чемпіонату Європи, який він пропустив через травму. Тому ще ні критики, ні привітань я не чув від нього.

- А про те, що Олег змінив громадянство, ви дізналися від нього особисто?

- Ні, мені сказали тренери.

- Скільки разів вам пропонували залишити збірну Україну і виступати за іншу країну?

- Та на кожних змаганнях, де виступаю. Я категорично не відмовляю, кажу, що мушу подумати. Останнім часом особливо настирливо намагається мене переманити Росія. Вони готові забрати і тренера, проте мій наставник не хоче залишати Україну. А без нього я нікуди не поїду.