Корупція vs політика. Чому віцепрем’єра Кубракова треба було звільняти?

Після відставки Кубракова дуже багато спікерів формували інформаційне поле щодо його звільнення. Найгірше, що можна було побачити в цьому дискурсі, — це напівправду. 

Стати викривачем корупції, яким став Кубраков, – не значить отримати карт-бланш на те, щоб лобіювати корупцію та завалювати роботу в уряді за стратегічними напрямами.

І саме за це Кубракова треба було звільняти. Тому для його відставки є низка об’єктивних причин.

Так, у Офісу президента могли бути свої недоброчесні мотиви для звільнення... І я теж маю джерела, які кажуть, що Кубраков потрапив у немилість як викривач і той, хто "забагато хотів". І про це треба говорити, звісно, з посиланням на те, що це інформація від… джерел. 

Але є те, про що не можна промовчати, і це не інформація з джерел, а факти. Важливо не упускати факти. Залишити інформацію від джерел і упустити факти, буде напівправдою, а, отже вже "майже брехнею".

Читайте також: (Не)відновити Мінрегіон. На Банковій усвідомили наслідки неякісного урядування Кубракова? 

А факти, які пов’язані з Кубраковим, такі: 

• факт лобіювання правил гри з високими корупційними ризиками, з бажанням приспати міжнародних партнерів  серед іншого і після рішення Європарламенту про законопроєкт 5655 (а ще був звіт Єврокомісії, документ Chatham House про ризики для виникнення картельної змови, який посилається на аналіз громадської ініціативи "Голка"); 
• факти цензури ("Урядовий кур’єр" – зняли статтю про Містобудівний кодекс і повернули після резонансу "доопрацьовану") та тиску на ЗМІ (The Page, Еспресо заявляли про тиск, коли мова йшла про 5655, – це тільки те, що відомо), дезінформації та зловживання повноваженнями (ексклюзивний сайт на урядовому домені pro5655.gov.ua);
• факт тиску на громсектор через донорів (заява Інституту громадянського суспільства про тиск, але насправді фактів тиску є більше, просто не всі про них говорять – тут згадуємо рядки Німеллера "Я мовчав…", і цінність цієї заяви Інституту громадянського суспільства стає неоціненною для суспільства. Так могли й можуть не всі, на жаль).  

Цензура і дезінформація – це точно не ті цінності, на яких може будуватися демократія і які варто обстоювати. А корупція — це те, що підриває довіру до України та уповільнює наш розвиток під час війни. І коли говоримо про звільнення Кубракова про ці факти не можна не згадувати. 

Читайте також: Кубраков намагався просувати клон законопроєкту, розкритикованого ЄС за корупційність, - журналістка Федорів

Як і про те, як завалювали регіональну політику (факт — звіт Єврокомісії, що у нас прогрес такий собі), нівелювали роль місцевого самоврядування (факт — знову ж таки акценти від міжнародних партнерів), а значить ослаблювали регіони та посилювали роль центральної влади, яка зрештою і розв'язала кадрове питання, як повідомляють знову таки… джерела.

Відбілювання Кубракова неприпустиме не тому, що це Кубраков. А тому, що він неодноразово перетинав червоні лінії цінностей, які є основою для розвитку демократичного суспільства. І перетинав ці лінії Кубраков не сам.

І мовчати про це — це дозволяти витирати або розмивати червоні лінії для майбутнього.  

Є ще одна цитата Андрія Шевченка, яку тут варто навести, щоб усі розуміли, чому напівправда в нашій країні не спрацює: "Слава Богу, в Україні є дуже потужна традиція – вміння читати між рядками".

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Ірина Федорів, журналістка та викладачка, лідерка громадської ініціативи "Голка"

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.