Тетяна Чорновол: Час олігархів минув

Країна справді стала єдиною

Є позитивні моменти, є негативні коли я зустрічаюся з людьми. З негативних – люди погано дуже сприймають зараз вибори. Виборчу кампанію вони сприймають як «бенкет під час чуми». І, в принципі, це правда – коли в країні війна і висять масово плакати, де рекламуються певні особи і політичні сили. Люди вважають, що «ви хочете стати народними депутатами, ви йдете тільки для цього у Верховну Раду, а тут в країні війна, і так все погано». Тому дуже негативне сприйняття і це відчуваєш на зустрічах з людьми, тут є певний нюанс некомфорту.

Але є певний нюанс навпаки комфорту: я буваю на заході, на сході, в центрі,  і я абсолютно тими самими словами говорю з людьми. Якщо раніше у нас країна була розколота, як з 2004 року («помаранчеві» області і «білоблакитні області»), то тепер люди абсолютно скрізь сприймають однакові речі. Зараз стало модно бути патріотом України.

На Сході люди зрозуміли, що таке «бути українцем»

Змінилося сприйняття людей на Сході. На Сході люди зрозуміли, що бути українцем – це жити в мирі, що Росія насправді приносить війну. Тобто де зараз найгірше жити українцям? На Донбасі, який окупований Путіним і в Криму, який також окупований Путіним. Тобто він туди приніс війну людям, які навпаки на нього молилися, які хотіли Росію, Путін, він їм приніс смерть, руйнування і це усвідомлюють навколишні області. Тобто Суми, Харків, Запоріжжя, Миколаїв – вони дуже задоволені, що вони в Україні, тому у них мир. Тому навіть в Маріуполі коли їдеш на БТРі під українським прапором, вибігають жінки з дітьми, чоловіки, вони махають руками і кричать: «дякую вам, захисники». Я не думала, що доживу до такого, що Маріуполь стане колись українським містом.

Маріуполь змінився

Спочатку нічого позитивного зі ставлення до українських вояків не було: хлопці, які стояли на блокпостах, вони жалілися, шо кажуть, що «так вороже на нас реагувало населення». А тепер навпаки щасливі стоять, «до нас постійно під’їжджають, пропонують продукти, їжу, нам постійно дякують» і це піднімає наш дух.

Молодь вже хоче чути гімн України

Я їхала по Одещині, через маленьке село і там, на дискотеці, грає гімн України. Можливо дискотека – не найраще місто для гімна, але це так приємно, що це вже вимога молоді, що вона вже хоче чути гімн України.  У тому місці, де вона масово збирається. 

Після Чечні «сбушники» вішали на мене кримінальну справу «за вербовку найманців»

Я писала диплом про роботу журналістів в Чечні. Я була в Чечні під час війни як журналіст і як керівник чеченського інфоцентру. Це був 2000-ий рік. Після того, як я звідти приїхала, мене викликали на допит до СБУ і погрожували відкрити кримінальну справу за вербовку найманців. По статті – це 15 років. Мені дуже пощастило, що почалася «Україна без Кучми» і про цю справу забули.

Я завжди боялася, що війну проти України почне Росія

Чечня ж зараз – регіон Росії, який найкраще за Путіна голосує. На виборах президента за Путіна там віддали 92%. Але якою ціною цього досяг Путін? Там же ж вбили 200 000 населення, фактично живим залишився тільки кожен п’ятий. Це страшно, що там відбувалося і коли я побачила це 2000 року, це для мене залишилося відкладеним на найглибшому рівні: я завжди боялася війни в Україні, що війну розпочне Росія.

І в 2012 році коли я спілкувалася з виборцями, я казала, що «Янукович нас веде до війни з Росією. Я була в Грозному і я уявляла собі що це таке. І нам треба повстати, щоб він не встиг це зробити». Але війна таки почалася, але завдяки нашому повстанню, Майдану, ми увійшли у цю війну сильні духом. І це нас врятувало вже. Вже можна говорити про велику перемогу. Тому що Путін хотів зробити коридор до Придністров’я і завдяки цьому майданному духу ми зупинили цю агресію і зараз тримаємося проти страшної машини.

Я кажу людям, що ми те покоління, яке вже перемогло.

Я їм говорю про оптимізм. Їм неочікувано від мене це чути, бо в мене трагедія, в мене загинув чоловік. Я їм говорю, що «я вам хочу розказати чим я собі піднімаю настрій». Зараз будь-яка сім’я стала важче жити економічно. А економіка – це не прості слова, це наше життя, це харчування дітей, чи можеш ти дітям купити іграшки, одяг. Тому я людям і говорю про те, що ми обране покоління, тому що не кожне покоління могло вирішувати долю своєї нації і долю своєї держави, ми те покоління, яке вже досягло великої перемоги, тому що Україна прийшли в Харків, Донецьк, Маріуполь і це надзвичайно велика перемога.

Для мене дуже важливо питання визнання українських героїв.

Мій чоловік похований в Борисполі, на цвинтарі, де похований автор українського гімну Чубинський. Коли туди приходжу, там завжди живі квіти, туди теж приходять якісь люди, часто приходять бабусі з маленькими дітьми і кажуть, що «тут похований герой». Мені дуже важливо, щоб тут і мій чоловік увійшов у цей перелік, мені важливо, щоб до українських героїв приносили квіти, тому що я, наприклад, з Черкаської області, от героям Холодного яру ніхто не приносив квіти і ми не знаємо де вони поховані.

Тепер можу сказати, що зберегла для України два мільярди доларів.

Я вважаю, що моє найбільше досягнення – це журналістські розслідування, як група Росукренерго (Бойко, Фірташ, Бакулін) намагалися вкрасти 2 мільярди доларів з Нафтогазу. Вони провели рішення суду і моя публікація зупинила відвантаження газу, який коштував 2 мілярди доларів. Це було в часи Януковича і саме моя публікація зупинила це відвантаження. Цікаво, що після перемоги Майдану, ця ж група Росукренерго все таки намагалася забрати цей газ. Але їм це не вдалося. Я знайшла повне порозуміння в керівництві Нафтогазу, дуже їм вдячна. Мова йде про те, що я можу вже говорити про свої досягнення, про збереження двох мільярдів доларів.

Про антикорупційний закон 

Я тут скажу, якщо говорити про мої досягнення – найголовнішим досягненням може бути створення органу по боротьбі з корупцією, фактично репресивного органу по боротьбі з корупцією, як раз над цим законопроектом я працювала довгі місяці і нещодавно Верховна Рада проголосувала законопроект, не мій, проголосувала законопроект Порошенка, який був створений на основі напрацювань, які робив «УДАР». Це був фейковий законопроект спочатку, який запропонував Порошенку «УДАР», тобто орган створювався, який не мав інструментів боротьби з корупцією, а навпаки навіть мав можливості знищувати приватний бізнес. 

Але позаяк я виступила з дуже такою критикою і в якійсь момент мене почув і підтримав Арсеній Яценюк, підтримала його команда і навіть на голосуванні той законопроект, який подав вже президент, там були внесені цілий перелік змін, про які говорила я. Він став набагато кращий, ніж перший варіант. Далі він був ухвалений в першому читанні, ухвалений з поправкою, що ще будуть внесені зміни з того законопроекту, який готувала я, який покращить знову таки цей перший варіант. Єдине, що мені сумно, фактично всі аргументи, які я говорила, були вислухані і прийняті рішення, щоб їх включити. І створення органу на основі цього законопроекту, я вважаю, насправді найбільшим своїм досягненням. 

Єдине, що мені сумно, що одна моя ініціатива все таки не була почута: пропонувалася спеціальна конфіскація (якщо судом винесений обвинувачуваний вирок, то держава має право конфіскувати у злочинця його майно, рахунки, навіть якщо вони не оформлені безпосередньо на нього). Цей принцип працює на заході. Якщо накладається конфіскація на майно, яке оформлене на дружину, брата, але це майно не має відношення до корупційної схеми, то можеш подавати в суд і це оскаржувати. Тобто так це працює на заході і це дуже потрібно було нам. Чому? Тому що це єдиний насправді спосіб розділення бізнесу і влади. Тому що, якщо є, наприклад, два брати: один займається бізнесом, а другий вирішив йти в політику, якщо б в нас працювала така норма закону, один би брат вмовляв другого, щоб той не йшов в політику. Тоді б за його бізнесом слідкували і він би не зміг робити певні сумнівні речі. Це як раз би розділило б бізнес і владу. За ними б слідкувало б Антикорупційне бюро. І це єдина можливість як розділити бізнес і політику.

Льовочкін – принциповий антиукраїнець

Дуже багато представників Росукренерго йдуть від різних блоків, йдуть по мажоритарці і вони пройдуть. Мало того, що цю групу очолює людина, яку звати Льовочкін, він дуже талановитий демон в політичних інтригах. І що найстрашніше – він принциповий антиукраїнець. Чи він небезпечний? Є ціла група політиків, про яких ми кажемо, що на них впливає Льовочкін, але доказів в нас немає. Він може так все організувати. Він надзвичайно багата людина, але в нас немає доказів, що от цей бізнес його. Він в цьому плані все робить грамотно. Він впливає на багато медіа, але в нас немає прямих доказів. І це дуже страшно, коли в нас є олігарх і ми не маємо проти нього нічого. Щодо тих речей, які я знаю, що є мережа ресторанів і в мене є факти, що над ними стоїть Льовочкін, але знову ж таки – непрямі. Зокрема ресторан «1812» на дорозі в Конча-Заспу, ви подивіться, що цей ресторан оформлений в імперському стилі, російському імперському стилі, тобто для людини – це взірець, Російська імперія – для нього взірець.

Час олігархів минув

Час олігархів минув. Хто з політиків цього не усвідомлює – ставить на собі хрест. В нас вже інше суспільство, інша Україна після Майдану і олігархи вони вже падають в прірву. Хто намагається їх підтримати – впаде з ними.

Судді в Україні – це «колективний» Янукович.

Проблема суддів – найбільша проблема України. Судді в Україні – це «колективний» Янукович. От Януковича на Майдані ми перемогли, а от «колективного» Януковича – ні. Мені надходить багато дзвінків, кожного дня дзвонять люди і починають розповідати про свої проблеми, про те, як рішенням суду якогось злочинця звільнили, або невинну людину посадили, що забирають квартиру, ще щось і просять допомогу. І що найстрашніше – я ж нічим їм не можу допомогти. В нас не є втручання в судову гілку влади. І тому тут реформування суддів – найнагальніша проблема нашої держави, просто більш важливого нічого немає.

Про Арсенія Яценюка

Ми не просто йдемо у Верховну Раду, ми обираємо прем’єр-міністра, якщо ми обираємо прем’єр-міністра, я вважаю, що у «Народного фронту» – є найкраща кандидатура на прем’єра- це Арсеній Яценюк, тому що ми можемо подивитися на інші кандидатури: Ляшко – це жах, це людина, яка піариться на крові. Підемо далі – Кличко, можна багато говорити позитивного, але на прем’єра він не тягне. Яценюк – відповідальний, він взяв відповідальність на себе в найстрашніші для країни часи після Майдану і зараз тримає, коли економіка може тріснути.

Мене тягне на фронт.

Мене тягне на фронт. В цьому я жорстока з дітьми, бо вони вже втратили батька. Якось я над цим думала і знайшла відповідь. Кожна нація – її можна порівняти з живим організмом, з людиною, кожна клітинка за щось відповідає. Очевидно я з тих клітинок, які реагують на поранення, на ті гарячі точки, які можуть призвести до смерті нації і я не можу себе зупинити – я рвуся туди.