Безглуздість, гроші чи підтримка телебачення: що допоможе українському кіно стати прибутковим

Цього року в український прокат вийшло майже вдвічі більше стрічок українського виробництва, ніж минулого року. Якщо у 2013 українських фільмів було 12, то цьогоріч цей показник становить 20 картин. Українські глядачі стали й самі більше цікавитись українським кінематографом, і можна було б говорити про успіх, однак більшість нових українських фільмів не лише не стали прибутковими, а навпаки, навіть не окупили себе. Зокрема, стрічка "Синевир" режисерів Олександра та В'ячеслава Альошечкіних, бюджет якої склав $1 200 000 зібрала в прокаті $116 002. Касові збори документального фільму "Майдан" Сергія Лозниці, знятого в копродукції з Нідерландами, бюджет якого склав $1 300 000, також не перевищили витрати на його зйомки.

Показовими у плані бюджету виявилися умовно українська кінокартина "Вій" режисера Олега Степченка, (серед виробників картини разом з Україною значаться Росія, Німеччина, Велика Британія та Чехія), а також "Поводир" Олеся Саніна. Бюджети цих фільмів склали $26 000 000 та $2 000 000 відповідно. Касові збори "Вія" - $39 539 416, а стрічка Саніна наразі зібрала 11 475 410 грн., утім, її показ в кінотеатрах ще триває. Наразі "Поводир" входить до лідерів українського прокату.

Однак такі приклади є скоріш виключенням, ніж правилом. Журналісти Еспресо.TV звернулися до українським режисерів з питанням: що потрібно українському кінематографу, аби стати прибутковим.

На думку українського режисера Євгена Альохіна, комерційне кіно підпорядковується певним законам, воно відрізняється від артхаусного або документального. Факторів, що впливають на комерційний успіх картини, багато. "Не треба вигадувати велосипед, можна подивитись хоча б на Росію, як це робили вони: треба знімати видовищні і дурні фільми. На такі глядач буде ходити. З таких фільмів потрібно починати. Звичайно, це не панацея. Є багато інших законів. Але починати треба саме з таких фільмів, якщо ми маємо справу саме з комерційним кінематографом. Потім вже можна знайомити глядача з якісним, глибоким кіно", - вважає Євген Альохін.

Однак окрім цього, на думку режисера, не менш важливим саме цього року є фактор того, в якій ситуації опинилася вся країна. "Особисто я цього року взагалі мало дивився в бік кінотеатрів", - зауважує Альохін. 

"Для того, щоб наше кіно було прибутковим, потрібна фінансова підтримка, зокрема і від держави", - вважає режисер Новруз Хікмет.

За словами митця, в Україні є багато професіоналів, але не вистачає саме фінансування. Для того, щоб українське кіно стало прибутковим, Україні потрібно знімати більше якісних фільмів, але на це потрібні гроші. "Чим більше буде якісних фільмів в Україні, тим більше буде і попит на них", - ділиться Новруз Хікмет.

Режисер зауважує, що, аби зробити українське кіно прибутковим, докласти зусиль мають і українські ЗМІ, а саме телебачення. Воно має підготувати українського глядача до якісного кіно. "Українське телебачення має показувати менше низькопробних телепрограм та більше якісного кіно, аби в такий спосіб привчати глядачів до гарного кінематографа", - зазначає Новруз Хікмет.

Натомість український режисер Іван Сауткін упевнений: головне для розвитку українського кіно – це професійний рівень. "Наразі українське кіно не відроджується, воно зароджується. Справа в тому, що за часів СРСР весь "мозок" їхав до Москви. Для того, щоб народилися нові якісні фільми, потрібен час. Нашому кінематографу потрібен час на розвиток", - каже він.

Щодо популярності українського кіно серед української аудиторії Сауткін зауважує, що наразі спостерігається зріст зацікавленості.

 
"Зараз наше кіно добре представляється на міжнародних кінофестивалях, про нього дізнаються, тому у наших кінорежисерів збільшилися шанси на іноземні інвестиції. Те, що потрібно нашому кінематографу для того, щоб бути успішним та прибутковим, - це час, освіта та гроші", - ділиться Іван Сауткін. 

А ось засновник компанії "Артхаус Трафік" та організатор багатьох кінофестивалів, зокрема Одеського Міжнародного Денис Іванов вважає: кінематограф не має заробляти. "Кіно в сучасній Європі не заробляє, як не заробляє театр або опера. Точніше, практично не заробляє, є все-таки й інші прецеденти. Це частина культури. Кіно має підтримуватись кількома засобами, не лише дотаціями з держбюджету".