Чому російська надія на ізоляцію Китаю виявилась марною

Надії Росії на геополітичну ізоляцію Китаю, яка мала підштовхнути його в обійми Путіна, виявились марними. Останнім цвяхом у могилі цих сподівань можна вважати рішення Пекіну почати деескалацію стосунків із давнім противником Росії в регіоні, Японією.

Вчора голова КНР Сі Цзіньпін закликав до "дружби між Китаєм і Японією". При тому трапилось це в ході виступу в День пам'яті жертв «нанкінської різанини». Пригадуючи жахливі події далекого 1937 року, коли солдати японської армії вбили від 100 до 350 тисяч жителів Нанкіна, Сі Цзіньпін заявив, що народи Китаю і Японії повинні підтримувати дружні відносини. А також дивитися в майбутнє, використовуючи історію як дзеркало. Подібну заяву – в подібний день – можна розглядати як стратегічну.

В перекладі з дипломатичної на загальнолюдську вона означає, що від стриманої риторики тимчасового перемир'я (зокрема, і в питаннях спірних територій, виключних економічних зон і т.д.) Пекін переходить до спроби почати повноцінну нормалізацію стосунків з Токіо. І якщо Китай нормалізує стосунки з Токіо, немає сумніву, що й стосунки між Китаєм та США як мінімум не погіршуватимуться. Період "загострення імперської хвороби", котрий трапився з Китаєм впродовж останніх двох років, і замалим насправді не призвів до певної ізоляції країни, схоже, підходить до кінця.

Що підштовхнуло Пекін до подібного рішення – сказати напевне складно. Але в списку причин, без сумніву, почесне місце займав факт зниження темпів економічного росту Піднебесної. В період з липня по червень, зокрема, темпи росту у середньорічному вираженні впали до 7,3% на рік – що є нижчим від "запланованих партією і урядом" 7,5%. Однією з причин подібного сповільнення вважається, зокрема, і брак інвестицій у китайську економіку. Знайти які, без сумніву, зараз далеко простіше у Токіо чи Вашингтоні, аніж в Москві.

Економічні причини, очевидно, є однією з базових причин російсько-китайського "розлучення". Бо навіть те, що ще донедавна могла запропонувати Росія – великий і, у випадку з великими російськими містами, відносно платоспроможний попит, здається, скоро закінчиться.

Все, що залишається – це російський газ із "Сили Сибіру", в якому набагато більше зацікавлена Москва, ніж Пекін, та промови прем’єра Дмитра Медвєдєва, з викладом наполеонівських планів "знайти гроші десь у Азії". Які ні до чого не приводять і тільки підкріплюють думку китайських товаришів, що гроші у товаришів російських скоро закінчаться.

Тому Пекін був змушений зробити цілком передбачуваний і логічно обґрунтований поворот в бік західного та японського економічного простору. Який був неможливий без певних політичних тілорухів – у вигляді деескалації стосунків та примирення з сусідами – чи, принаймні, вдалої імітації цих процесів.

Таким чином, ціна питання для Китаю – злегка пошкоджена гордість та відмова від надто різких рухів довкола островів у Східно-Китайському морі. А ще – відмова від надто дружньої риторики стосовно Росії. Схоже, в Пекіні готові заплатити цю ціну. При тому друга її частина цікавить Сі Цзіньпіна навіть менше, ніж перша.