Навіщо Росії примітивна брехня про "Боїнг"

За словами "свідка", який буцімто є військовослужбовцем української авіабази на Дніпропетровщині, в день катастрофи малайзійського "Боїнга" під Донецьком, 17 липня, штурмовик ВПС України Су-25, який вилетів з авіабази з двома іншими аналогічними літаками, і був оснащений ракетами "повітря-повітря", повернувся сам. При тому повернувся без боєкомплекту, а льотчик був при цьому "сильно наляканий".

Зворушлива історія про штурмовик, який збив "Боїнг", зацікавила не тільки читачів російського видання, але й Слідчий комітет Росії.

Зайвим буде казати, що вся історія, яку розповів "таємний свідок", просто не ліпиться до купи.

Починаючи від того, що оснащення броньованих штурмовиків ракетами "повітря-повітря" в умовах жорсткої недостачі цих літаків для підтримки наземної операції і відсутності будь-якої авіації в "ополченців" – затія вельми оригінальна, яка навряд чи могла прийти в голову навіть українському штабу.

До того ж інформація про два збиті штурмовики у той день – м’яко кажучи, несподівана, нічого подібного не розповсюджували ні українські військові, ні сепаратисти, ні будь-хто інший. Су-25 був збитий один і за день до того, 16 липня.

Крім того, "переплутати" Boeing 777 з "якимось іншим, бойовим літаком", можливість чого припустили свідок купно з журналістами "КП", льотчику у тверезій пам'яті і здоровому глузді доволі складно. Особливо, якщо зважити на той факт, що в повітрі до того не було ані крупних ворожих транспортників, ані стратегічних бомбардувальників. Які, в принципі, теж не мали би викликати шаленого переляку в обстріляного пілота штурмовика.

Чудесні подробиці про штурмовик, який, обвішаний ракетами, стрілою злетів на 7 кілометрів (при "бойовій стелі" у 5 км), задер догори носа і збив пасажирський лайнер на 10 тисячах метрів, теж варто упустити.

Але облишмо суху прозу – політ фантазії співрозмовника "Комсомольської правди" явно призначений для людей, які вірять у сказане ЗМІ без зайвого занудства. Цікавішим є питання – навіщо? Навіщо виходити на люди з черговою казкою, автор якої навіть не доклав собі праці подбати про її правдоподібність? Тут може бути кілька версій.

Найпростіша і найвірогідніша полягає в тому, що видання просто вирішило трохи підняти рейтинг на незатійливій, але близькій серцям російських патріотів історії. Будучи при тому абсолютно, стовідсотково впевненим у власній безкарності за будь-яку, навіть найхимернішу брехню.

В разі, якщо ж історія з'явилась в результаті "вказівки згори", вірогідною є інша версія. Можливо, по мірі того, як робота міжнародної комісії під головуванням Нідерландів наближається до неприємного для Росії завершення, з'явилась потреба якось дискредитувати її результати. Перший крок у вигляді інформації в німецькій пресі про "загублені" комісією подробиці катастрофи над Донбасом вже зроблено.

Виступ подібного "свідка", якого навряд чи хто захоче опитувати (а навіть якщо і захоче – завше можна організувати "неподоланні перешкоди" до цього), може стати черговим приводом покритикувати роботу комісії, а також піддати сумніву її висновки. Як крок у цьому напрямку можна розглянути і "одкровення" про українських шпигунів, які скуповували деталі російських "Буків" – мабуть, щоб продовжити збивати ними нові й нові пасажирські лайнери.

Поки що неможливо сказати напевне, для чого з'явилась публікація в "КП". Найближчим часом – в залежності від реакції решти російських ЗМІ та російських правоохоронців – все стане зрозуміло.

Проте в будь-якому разі, чи маємо ми справу з "держзамовленням", чи просто з "редакційною знахідкою", здається, немає сенсу говорити про етичні стандарти, брехню чи цинізм. Можна лиш мовчки понадіятись, що люди, які займаються реальним розслідуванням жахливої й безглуздої трагедії, не читають дурниць. Інакше їхня психіка – у реальній небезпеці.