Дракула живий і задоволений цим

Як і перша частина, що вийшла в 2012 році, фільм у жанровій формі тривимірної анімації, адресованій сімейній аудиторії, оповідає про конфлікт традицій і сучасності, про труднощі, з якими стикається той, хто прагне поєднати вірність звичаям і традиціям рідної землі з повагою ( або хоча б терпимістю) до чужого світогляду.

Ймовірно, ці теми дуже близькі постановнику обох картин, народженому в сім'ї московських євреїв Геннадію Тартаковськи, який в семирічному віці змушений був переїхати разом з батьками і братом у США внаслідок характерних для радянської дійсності проявів антисемітизму. Доля самого Тартаковськи з його успішною кар'єрою на телебаченні і в Голлівуді і благополучним особистим життям здається вдалим прикладом здобуття другої батьківщини. Однак його дилогія свідчить, наскільки непростим може виявитися взаємодія різних культур.

Граф Дракула, з його манірною елегантністю, з його плащем і фраком, з його незнищенними, як і румунський акцент, старомодними манерами, постає чи не символом старої, втраченої в революційних катаклізмах та глобалізаційних процесах Європи. Збудований ним готель "Трансильванія", притулок для монстрів, що витіснені цивілізацією, є відчайдушною спробою законсервувати знайомий, дорогий йому світ у своєрідному живому музеї. Але сучасність, як було показано в першому фільмі, все-таки проникає в його заповідник - звичайно ж, в образі життєрадісного американського туриста, юнака зі скутером і айфоном на ім'я Джонатан, в якого (як і у все, що він уособлює) закохується дочка графа Мейвіс.

Оскаженілий Дракула намагається гнати Джонатана втришиї, але вчасно спохвачується і обирає більш розумну тактику, колись описану князем Танкреді, героєм "Леопарда" Томазі ді Лампедузи, останнього великого роману про аристократію: "Якщо ми хочемо, щоб все залишилося, як є, потрібно все змінити".

Давши згоду на стосунки американського гостя з дочкою, граф наближає Джонатана до себе, робить його керуючим свого готелю. Американець зачаровується місцевою культурою: у другій частині, вже в якості законного чоловіка Мейвіс, Джонатан виступає пасивним спільником тестя в суперечках Дракули з дочкою, що захоплена далекою людською цивілізацією з її матеріалістичним прогресом.

Сюжетною зав'язкою "Монстрів на канікулах 2" є прагнення Мейвіс переселитися до батьків Джонатана, в Америку і, відповідно, спроби Дракули їй перешкодити. Основна боротьба йде за п'ятирічного сина Мейвіс і Джонатана, за право впливати на нього, за його ідентифікацію. Саме в зображенні цієї боротьби автори показують, наскільки поверхова і крихка не тільки чергова політкоректність, а й наша щира готовність прийняти чуже, граф цілком дружелюбний із зятем і його рідними, проте не хоче і думати про те, що його онук може піти в них, а не в його вампірський рід. Аналогічним чином і сім'я Джонатана всіляко демонструє симпатію до Дракули і Мейвіс, але воліє, щоб малюк виявився "нормальним".

Здається, що в цій суперечці / діалозі двох світів (чим, по суті, і є кожен шлюб) симпатії творців на боці традицій та національної самобутності. Вампірська Трансільванія, мешканці якої поєднують буйну вдачу з добросердям, постає простором захоплюючих, але при цьому нешкідливих пригод. У той же час глобалізація, культура супермаркетів і бензоколонок, якими так захоплюються неофітка Мейвіс, знищує своєрідність, сковує душевні пориви міркуваннями безпеки і пристойності. Це добре помітно в епізоді, присвяченому табору для юних вампірів, який, відповідно до новітніх педагогічних методів і випробуваної практики скаутського руху, перетворений на царство нудьги і несмаку.

Втім, стрічка далека від прославлення старовини. У розпал боротьби за опіку над дитиною в дію втручається батько Дракули, старий Влад зі своєю свитою упирів, щоб розрубати всі суперечки немов Гордіїв вузол. Образи цих кровожерних чудовиськ, справжніх героїв стародавніх переказів, що не відають компромісів і сумнівів у справедливості древніх підвалин, сприймаються як застереження тим, хто схильний шукати альтернативу вульгарній та аморальній сучасності в чистоті нравів минулих часів.