live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4
img
Дарина Фіалко 4 листопада, 2015 середа

Pianoбой: Хочу, щоб музиканти забули про ноти, а слухачі – про смартфони

Завтра, 5 листопада, Pianoбой вирушає в тур Україною – на підтримку нового альбому TAKE OFF. Про надихаючі турне та платівку, цікаві плани і табу в музиці – подробиці від лідера гурту Дмитра Шурова для Еспресо.TV

Завтра, 5 листопада, Pianoбой вирушає в тур Україною – на підтримку нового альбому TAKE OFF. Про надихаючі турне та платівку, цікаві плани і табу в музиці – подробиці від лідера гурту Дмитра Шурова для Еспресо.TV

Листопад розпочинається піснепадом. Так, уже завтра Дніпропетровськ стане першим слухачем нового, третього, альбому Pianoбой – сольного проекту українського музиканта Дмитра Шурова, у минулому піаніста "Океану Ельзи", "Земфіри", Esthetic Education. Наступними зупинками турне будуть Запоріжжя, Харків, Одеса, Київ, Львів, Житомир, Полтава. Досі платівку під назвою Take Off ніхто не чув. Однак Еспресо.TV вже встиг про неї розпитати…

 

"У турі прозвучить більша частина нового альбому"

 

Дмитре, чим дивуватимеш слухачів під час туру?

Для нас музика залишається найцікавішою з речей. Готуємо багато цікавих пісень – і динамічних, і ліричних. У турі прозвучить більша частина нового альбому. Фактично кожен слухач, який прийде на туровий концерт, почує це першим. До багатьох пісень підготували креативний відеоряд. Насправді – забудьте про це все. Головне, що буде гучно. Все інше – секрет (усміхається)

Живе виконання відрізнятиметься від студійної версії?

Так. Подобається це людям, чи ні, але я сприймаю концерт, як крупну музичну форму. Тому, залежно від загальної ідеї, пісні переробляються для кожної нової програми особливим чином. У цьому випадку – у стилі емоційний take off.   

null

null

null

Які твої особисті очікування від цього туру?

Я хочу, щоб і музикантам, і слухачам було так цікаво і кайфово, що перші забудуть про ноти, а другі – про смартфони. 

Опиши загальний настрій платівки Take Off…

Мені здається, що це дуже надихаюча платівка. Вона надихає любити, думати, хотіти, мріяти і розвиватись. Але навіть ви – сама перфектність, і вам все це (на відміну від мене) вже не потрібно – під деякі пісні можна просто файно поскакати або солодко поспати.  

А як щодо пісень соціального спрямування, які були у попередньому альбомі?

Вони також є, але їх, на відміну від другої платівки, тепер менше. Більше – пісень про кохання. Тому я вважаю, що це справжній рок-альбом – кохання і соціалка. Ну і ще там є дві пісні, які взагалі неможливо класифікувати, тому що я такого сам ніколи ніде не чув.

Пісня з нового альбому

 

Чи є в Take Off особливо близькі, можливо, навіть знакові для тебе пісні?

У кожному з моїх альбомів поки що найзнаковіші пісні – перша й остання (усміхається).   

У соцмережах ти інтригував обкладинкою платівки та її творцем. Відкривай секрети…

Обкладинку малює український художник Сергій Дегтярьов. Це, фактично, диптих, перша частина якого – обкладинка, а друга – задня частина конверту. Я думаю, особливо феєрично вона виглядатиме на вінілі.

 

"Планую в наступному році багато часу присвятити композиторській роботі"

 

Ти писав музику для фільмів. Розкажи про специфіку такої роботи. І чи є щось у планах у цьому руслі?

Мені дуже цікаво писати для кіно, і я мрію робити це більше. Але така робота вимагає дуже глибокого заглиблення, тому складно поєднується з постійними концертами. Зараз я починаю працювати над двома проектами – один український, один міжнародний – і планую в наступному році багато часу присвятити композиторській роботі, пов'язаній, у тому числі, з фільмами. Головне, щоб у режисера і композитора був справжній творчий контакт. Із недавніх робіт – музика до фільму Христини Сиволап "Давай не сьогодні" та заголовна пісня для серіалу "Слуга народу" від студії "Квартал 95", який вийде у листопаді.

Ти й сам у режисерському кріслі сидів, коли знімав кліп на свою пісню "Поезд". В одному з інтерв’ю говорив, що знімаєш багато відеоматеріалу... Плануєш надалі створювати кліпи самотужки…

Я думаю, режисер – одна з найцікавіших професій. Але я обрав музику, і вона забирає у мене весь час, який я міг би витратити на відео, катання верхи, баскетбол, альпінізм, книжки, тощо. Залишаю це все на старість (усміхається)

Чула, що береш участь у проекті "Вартові мрій" хореографа Костянтина Томільченка. Що готуєте?

Хочемо зробити якісну казку для дітей і дорослих. Я пишу частину музики для спектаклю, Костя Томільченко, якому належить ідея шоу, є хореографом і режисером. Музика виходить дуже живою. 

null

 

"Кожна закінчена робота мене штовхає діяти далі"

 

Чудово, якщо автор виходить на той рівень, коли його "почерк" стає дуже пізнаваним. Як на мене, це про тебе. Як довго шукав авторський стиль?

Складно сказати, насправді, в середині кожного автора є все, що потрібно з самого початку. Але доводиться спробувати багато всього, набити чимало шишок, щоб докопатися до суті, полюбити її і прийняти. Після цього тимчасово стає легше і жити, і писати, але це не означає, що пошук завершено.

nullА чи є в тебе якісь табу в музиці?

Так, у нас табу – грати на бас-гітарі слепом і ще спізнюватись на репетиції. Хто приходить останнім, купує всім подарунки.  

Де найкраще твориться?

Найкраще виходить, якщо кудись їду. 

До чого тяжієш у своїй творчості, музичній кар’єрі? 

Поки що не тяжію, як був 65 кг, так і є. Але з кожним роком тяжіє моє концертне піаніно (усміхається).

Що найбільше любиш у своїй роботі?

Мабуть, я люблю результат більше за процес. Можливо тому, що кожна закінчена робота мене штовхає діяти далі. Іноді, коли виникає класна ідея, або щось дуже надихає, так швидко хочеться це зафіксувати і завершити, що доводиться себе вгамовувати, виходити на вулицю курити, щоб не наламати дров у процесі, і щоб мої музиканти мене не вбили за нетерплячість. Але це того, безумовно, варте.

Ти згадав про натхнення. Хто твої натхненники?

Сам факт того, наскільки яскравим і непередбачуваним буває життя, надихає ним користуватись якнайбільше. 

null

Які музиканти  вплинули на твій музичний смак?

У дитинстві це були The Beatles, Queen, Stevie Wonder, Володимир Висоцький, Тріо Маренич і всілякий шлак по телебаченню (так, це теж впливає на смак, нічого не вдієш). Пізніше - джазмени – Телоніус Монк, Мішель Петручані та багато інших. Зараз для мене серед стовідсоткових авторитетів – Bjork та Бах. Але я слухаю і знаю багато різної музики: її стільки у світі, і вся тепер під рукою. 

Чи спостерігаєш ти так звану "моду на українське" у музичній сфері? І чи є українські виконавці/гурти, які відкрив для себе?

Я не хотів би, щоб українське сприймалося, як "модне", тому що мода швидко проходить. Сподіваюсь, це більш глибокі процеси і людям справді стає більш цікаво розвивати своє, ніж раніше. Але я музику або культуру не розділяю за мовами, расами чи національностями. Музика або в мене заходить, або ні. Останнім часом ніяких особливих відкриттів для мене не сталося, але я не припиняю мріяти.

Дмитро Шуров та Андрій Хливнюк долучилися до світової кампанії за рівні права дітей у всьому світі, виконавши пісню Джона Леннона Imagine

 

Штрихи біографії:

Народився 31 жовтня 1981 року у Вінниці

Закінчив Київський національний лінгвістичний університет

Випустив три платівки (як Pianoбой): "Простые вещи", "Не прекращай мечтать", Take Off

Писав музику до фільмів "Гудзик", "Оранжлав", "Ігри в солдатики" та ін. Написав оперу "Лев і Лея". Створив музику для вистави "Попелюшка" (московський театр "Современник").

Фото: з архіву Дмитра Шурова.

новини партнерів

‡агрузка...

21 лютого, 2019 четвер

21 лютого, 2019 четвер

Відео

Введіть слово, щоб почати