Бухикаючий Путін

Журналісти давно відзначили цікаву фізіологічну особливість російського президента, яка проявляється під час його щорічних прес-конференцій. Відповідаючи на нецікаве йому питання, Путін починає кашляти. Коли ж питання цікаве – кашель загадково зникає.

На 11-й прес-конференції Путін нещадно кашляв, коли намагався пояснити журналістам, чому так погано йдуть справи в економіці або чому не всім пенсіонерам проіндексують пенсії.

Коли ж зачепився за тему Туреччини, яка збила російський літак, та України, яка вимагає звільнення Савченко і виконання Мінських домовленостей, бухикання припинилось.

"Нас там є"

Зважаючи на те, що у промові до Федеральних зборів Путін взагалі не згадав Україну, була підозра, що і на прес-конференції він ігноруватиме питання щодо нашої країни. Не вийшло. Традиційно граючись перед журналістами в доброго царя, Путін дав слово не лише кремлівському пулу, а й тим, хто приготував незручні питання.

Цього року, як і попереднього разу, питання про Україну Путіну поставив журналіст УНІАН Роман Цимбалюк. Минулого року він прийшов на прес-конференцію у реглані з написом "Укроп" (у грудні 2014-го цей бренд ще не був приватизований Корбаном і Ко). А питав він про те, скільки Путін відправив техніки та російських військових на схід України, а також за яких умов він відпустить Надію Савченко, Олега Сенцова та інших полонених.

Цього року, на жаль, Роману довелось питати те ж саме, бо ситуація не змінилась: російські військові і досі воюють на Донбасі, а Савченко сидить у російській тюрмі.

Почав же Роман своє питання з того, що переказав Путіну вітання від російських військових Єфремова та Александрова.

Звичайно, що чекати якихось слів правди від Путіна було б наївно. Тим не менш, були у відповіді російського президента два цікаві моменти.

Перший – це те, як він змінив формулювання щодо російської присутності на території України. Фактично, він її визнав.

Так, до речі, було з Кримом. Спочатку Путін, коли його питали про "зелених чоловічків", говорив, що російських військових на півострові немає. Потім – що вони там вже були, а потім заявив, що анексія була спланованою операцією і військових таки перекинули в Крим.

От і зараз Путін каже, що там немає регулярних військ, але є "люди, які займаються вирішенням окремих питань, у тому числі, у військовій сфері". Що можна розцінити як дуже товстий натяк на спецназ.

Другий важливий момент – Путін, фактично, погодився міняти полонених "всіх на всіх". Чи це була порожня балаканина для відведення уваги від невиконання Росією Мінських домовленостей, чи сигнал до дії – побачимо невдовзі по тому, як просуватимуться справи у Надії Савченко.

Згадав Путін Україну ще й коли відповідав журналістці з Грузії. Та питала його, коли буде безвізовий режим та взагалі щодо перспектив стосунків двох країн. На що російський президент негайно згадав про те, який поганий Саакашвілі, хоч він уже давно і не президент Грузії.

Путін звинуватив Міхо у розвалі країни та назвав його призначення одеським губернатором плювком в обличчя України. З чого стало зрозуміло, що екс-президент досі сильно дратує кремлівського мешканця.

Під час відповіді Путін зробив симптоматичну обмовку. "Щодо територіальної цілісності України, вибачте, Грузії…", - сказав він.

Якщо включити фантазію, то можна припустити, що це – ознака того, як у голові Путіна тісно переплелись дві наші країни та що його плани щодо України схожі на плани щодо Грузії – все розвалити і на хвилі розчарувань революційною владою повернути до влади реваншистів. Не дивно, що він знайшов час потикати пальцем в гарні результати "Опоблоку" під час місцевих виборів у деяких східних регіонах України.

"Навчання" у Сирії

Тема Туреччини викликала в Путіна потік погроз перемішаних з відвертим хамством. Він робив квадратні очі, розповідаючи, що поняття не мав про існування у Сирії туркоманів (а чим же тоді займалась російська розвідка?) і розповідав, що тепер нафта ІДІЛ транспортується через іракський Курдистан. Що взагалі нісенітниця, бо курди з ІДІЛ не торгують, а ведуть непримиренну війну на знищення.

Короткий же підсумок слів Путіна можна звести до того, що:

- російським туристам слід надовго забути про курорти Анталії, а мешканцям Татарстану (з питання про яких і почалася на прес-конференції турецька тема) про солідні турецькі інвестиції;

- воювати в Сирії росіяни будуть довго і нудно, не шкодуючи грошей, техніки та живої сили. Навіть падіння доходів російського бюджету це не зупинить, гроші на війнушку в бюджеті знайдуться.

А завершив прес-конференцію Путін питанням з Севастополя. Але дід, який його ставив, вирішив дізнатися не про те, як місту виживати без світла і туристів, а про те, коли офіцерам дозволять носити кортики. Ось таке твориться в голові у Путіна та його фанатів.