Адвокат Карпюка: Миколі погрожували, що будуть при ньому катувати сина

Двох українців звинувачують у тому, що в 1994 та 1995 роках вони жорстоко вбивали в Чечні російських військових. Перший резонанс у ЗМІ "чеченська справа" отримала після заяви головного російського слідчого Бастрикіна про те, як у Чечні воював Арсеній Яценюк.

Як з'ясувалося пізніше, ці абсурдні слова були вибиті катуваннями у захопленого російськими спецслужбами українця Станіслава Клиха (Микола Карпюк не давав таких свідчень). До нього та Миколи Карпюка більше року не пускали українських консулів та родичів.

Про те, як виникла справа та як українці стали заручниками сайт Еспресо.TV детально писав у жовтні 2015 року, коли в Грозному розпочався суд над Карпюком та Клихом.

Читайте також: Чеченський суд почав розгляд "справи УНСОвців"

На щастя, на той час у них, нарешті, з'явилися незалежні адвокати. Захищати Карпюка взявся адвокат з Чечні Докка Іцлаєв. Пізніше до нього приєднався адвокат Надії Савченко Ілля Новіков. Клиха захищає адвокат Марина Дубровіна, яка співпрацює з правозахисним центром "Меморіал". Завдяки їм ми знаємо, що відбувається з нашими земляками, який їхній стан здоров'я та які в них шанси вийти на волю.

У п'ятницю 25 березня суд збирався допитати свідків захисту по відеозв'язку. Чи вдалось їм дати свідчення?

Засідання не було, оскільки щось із технічних засобів зламалося і налагодити відеозв'язок не вдалося. Наступне засідання призначене попередньо на 31 березня.

Це свідки з України?

Ні, шляхом відеоконференції ми не можемо допитувати свідків з України. Це можуть бути лише свідки, які проживають на території Російської Федерації.

Ці свідки — люди, які були в Грозному у "Президентському палаці" у грудні 1994 року та січні 1995 року. Серед них солдат Збройних сил РФ, який був у полоні, мати цього солдата, яка приїжджала, щоб забрати сина. Вони знають, що відбувалось у "Президентському палаці" на початку січня 1995 року, тому що перебували в ньому до 13 січня, а потім виїжджали з Грозного через площу "Мінутка".

Мій підзахисний обвинувачується, зокрема, в участі в бойових діях на цій площі. Справа в тому, що в зазначений слідчими період бойових дій на площі "Мінутка" не було. Свідки це підтвердили на попередньому слідстві. На площу приїжджали автобуси і забрали їх звідти. Це прямо суперечить тому, що стверджує звинувачення.

Є такий свідок - я б назвав його лжесвідок - Олександр Малофєєв, який показав, що в "Президентському палаці" когось катували, відривали пальці. Згадані свідки були в "Президентському палаці". З їхніх свідчень випливає, що ніхто там нікого не катував, навпаки, там лікували поранених російських солдатів, віддавали полонених родичам.

У п'ятницю, 25 березня, в Грозному намагалися затримати родичів Миколи Карпюка та Станіслава Клиха, а також правозахисницю Марію Томак, які приїхали захищати українців. Що сталося?

Вони були в Грозному за повістками Верховного суду Чеченської Республіки. Відповідно до російського законодавства, відповідати за них повинен Верховний суд Чеченської республіки. Це важлива обставина.

Передісторія така. Вони приїхали 13 березня, оскільки 14 березня ми збиралися їх допитати. Однак, коли ми прийшли 14-го числа в суд нам повідомили, що головуючий суддя (Вахіт Ісмаїлов. - Авт.) захворів. Ніхто не міг до пуття пояснити, що з ним. Нам говорили, що телефони його вимкнені.

У результаті ми змушені були залишитися зі свідками в невідомості. І що було їм робити? На 17 березня було призначено розгляд у Верховному суді Чечні апеляційної скарги на запобіжний захід для Карпюка і Клиха, їх мали привезти в зал суду. Тому родичі вирішили залишитись у Грозному до 17-го числа.

Засідання відбулося. А ми побачили в будівлі суду нашого головуючого. Він там спокійно ходив, хоча, як нам сказали, він перебував на лікарняному. Ми з Мариною Дубровиною попросили все-таки призначити судове засідання і допитати наших свідків наступного дня - у п'ятницю, 18 березня. Однак суддя сказав, що він на лікарняному і до 21 березня не може, і призначив засідання на 24 березня. Ми взяли в Верховному суді повістку на цю дату.

Я припускав, що наші свідки поїдуть додому, щоб повернутися до 24 березня. Але потім ми порадилися і вирішили, що вони можуть не встигнути, оскільки поїздка з України в Грозний дуже складна, там багато пересадок.

У нас були підозри, що і 24-го можуть бути якісь "фокуси" незацікавлених у тому, щоб наші свідки дали свідчення перед присяжними. Тому ми попросили свідків не виходити з квартири, щоб з ними нічого не сталося. Приходив дільничний, я йому всіх показував, він усіх переписав і жодних питань у нього не було.

24 березня о 9:30 родичі мені подзвонили і сказали: "Докка, прийшла міграційна служба і нас забирає". На мій погляд, це була якась провокація, щоб люди не дали свідчення перед присяжними.

Я швидко приїхав на місце і пояснив, що люди повинні давати свідчення в суді, у них повістки, а вони (співробітники міграційної служби. - Авт.) беруть участь у провокації. Старший групи, зрозумівши в чому справа, сказав, що суд дійсно важливіший і відпустив усіх під моє слово, що я прийду в міграційну службу і відповім на всі їхні запитання.

Увечері 24 березня я був у міграційній службі. Мене штрафують на 8 000 рублів (близько $120. - Авт.) за те, що я, нібито, порушив порядок проживання іноземців. Хоча я не відповідаю за перебування родичів на території РФ, за них відповідає Верховний Суд Чечні, який запросив їх для надання свідчень. Штраф я, звісно, оскаржу.

Чи допоміг виступ родичів у суді захисту Клиха і Карпюка?

Звичайно, допоміг, хоча свідки хвилювалися, прокурори намагалися збити їх з пантелику. Але вони відповіли на головне питання - де були Станіслав і Микола з грудня 1994 по квітень 1995 року. Присяжні почули, що Карпюка і Клиха в Чечні в той період не було.

Ви згадували, що суддя йшов на тривалий час на лікарняний, саме тоді, коли приїхали родичі українців. Була інформація, що і присяжні стали хворіти. Чи не затягнеться процес через цю загадкову інфекцію?

Суддя повідомив нам, що він запланував наступного тижня закінчити етап судового слідства. У нас ще є троє запасних присяжних. Тобто, ще три людини можуть захворіти, і нам є ким їх замінити. Будемо сподіватися, що до кінця засідання усі присяжні будуть здорові.

Розкажіть, як вдалося ввести в справу присяжних?

Законодавство РФ передбачає, що коли людину звинувачують за тяжкими статтями, де передбачено вищу міру покарання, у підсудних є право на присяжних. І якщо вони скажуть, що хочуть суду присяжних, їм не може бути відмовлено. Стаття 102 Кримінального кодексу РРФСР, за якою їх звинувачують - тяжка, вона передбачає покарання аж до смертної кари. У нашому випадку її застосувати, звичайно, не можна, оскільки минули всі строки давності.

Якщо коротко, то присяжні повинні визначити, чи доведено вину наших підзахисних у тих діяннях, які їм інкримінуються. Буде кілька запитань, суть яких у тому, щоб присяжні сказали - винуваті Карпюк та Клих чи невинуваті.

Якщо присяжні скажуть, що вони невинуваті, то наших підзахисних буде безумовно виправдано. Якщо скажуть, що винуваті, в справу вступає суддя, який визначає міру покарання.

Але ж присяжні - громадяни Чечні. У республіці під управлінням Кадирова про дотримання прав людини говорити не доводиться. Яскравий приклад - спалений автобус, на якому правозахисники і журналісти їхали в Чечню, в тому числі і на процес Карпюка і Клиха. Хоча напад було скоєно на території сусідньої Інгушетії, є підозри, що його "замовили" саме в Чечні. Чи немає ризику, що присяжні відмовляться або побояться ухвалити рішення, що суперечить "генеральній лінії партії"?

Немає доказів того, що є якась, як ви говорите, "генеральна лінія партії" у цій справі. Цей процес жодним чином не стосується подій, які відбуваються в Чечні з 1999 року по теперішній час.

Історія з правозахисниками пов'язана з поточною ситуацією. А наш процес - справи давно минулих днів. Багато з нинішнього керівництва Чечні брали в той період участь у бойових діях проти федеральних сил. І ніхто це не приховує. Дуже багато чеченців тоді воювало. У травні 1997 року Держдума ухвалила постанову про амністію всіх, хто брав участь у тих подіях з боку чеченських збройних формувань.

Звичайно, залишається варіант, що на присяжних натиснути. Але якщо тиск буде, то це не пов'язано з тією ситуацією з правозахисниками. Ці дві ситуації не можна змішувати.

Навіть те, що наших свідків намагалися не пустити на процес, говорить про те, що до теперішнього часу на присяжних не чинився тиск. Якби були впевнені, що вони винесуть потрібний вердикт, свідків спокійно допитали б.

У ЗМІ згадувалася міра покарання, яка загрожує Карпюку та Клиху: від 15 років до довічного. Наскільки коректні ці цифри?

Ні, в цій справі не може бути довічного покарання. Карпюку та Клиху інкримінують дві статті кримінального кодексу: 209 "бандитизм" і 102 "вбивство двох або більше осіб".

Що стосується статті 209 у нас ще  мають бути дискусії. Ті формування, в яких наші підзахисні нібито брали участь, Конституційним судом РФ, президентом Росії, постановами Держдуми визначено як незаконні збройні формування. Таким чином, звинувачення за статтею 209 взагалі не може бути висунуто нашим підзахисним.

Ми подамо клопотання, щоб кримінальну справу в цій частині було припинено, оскільки жодного доказу про те, що була якась банда, обвинувачення не надало. Навіть не зрозуміло, про яку банду йдеться. Є збройні формування, які підпорядковувались Дудаєву і їх визначено як незаконні. У цьому питанні все впирається в суддю, який повинен дати юридичну оцінку тим подіям.

У нас залишається стаття 102 Кримінального кодексу. Оскільки закінчився термін давності (він становить 15 років, а в нашому випадку минуло вже понад 20), вища міра автоматично не застосовується. Тому максимально можливий строк може бути 15 років.

Чи обговорюється можливість обміну Карпюка і Клиха чи  інші варіанти їхнього звільнення?

Питання впирається в українську владу. Ведуть вони з цього приводу переговори з владою Росії чи ні, я не знаю. Є Мінські угоди. Путін говорив в одному з виступів, що потрібно міняти всіх на всіх. Але я дуже сподіваюся, що ми зможемо довести присяжним невинуватість наших підзахисних.

Чи з'являються Карпюк та Клих в залі суду?

Ні, на останніх процесах у суді Грозного їх не було. Вони були на процесі у Верховному суді Чечні 17 березня, коли вирішувалося питання про запобіжний захід. Тобто чи потрібно їх утримувати далі під вартою.

І Карпюк, і Клих видалені за рішенням судді. Микола за те, що відкрито говорив у присутності присяжних про те, що його катували, що звинувачення - це брехня.

У випадку зі Станіславом, мабуть, тортури сильно позначилися на його здоров'ї. Він втрачав самовладання, кричав (на засіданні у Верховному суді Чечні 17 березня він, побачивши матір, буквально повис на клітці і кричав "Мама, я не був у Чечні!" - Авт.).

Це чому ж Карпюк не мав права говорити в присутності присяжних про тортури?

У присутності присяжних обговорюються тільки фактичні обставини справи. Тортури відносяться до процедурних питань: чи правильно проводилися допити. Питання правильності отримання, допустимості доказів при присяжних не обговорюються.

Але факт тортур було зафіксовано. Що далі, чи буде когось покарано за це, чи буде це враховано в процесі?

На засіданні 24 березня ми вже займалися матеріалами перевірки за фактом тортур. Я звернув увагу суду на те, що експертами встановлено: на тілі Карпюка з'явилися два нові шрами і розумних пояснень, звідки вони взялися, немає.

Крім того я на пальцях пояснив суду і прокурорам, що коли Карпюк давав перші свідчення, не було адвоката.

Перший протокол допиту має дату 28 березня 2014 року. Він нібито почався о 9:00 за участю адвоката Мамукаєвої. Якщо простежити процедуру, як відбувся допит і як призначався адвокат, то зрозуміло, що вона просто фізично не могла бути присутньою на допиті.

До початку допиту велося велике листування і все воно датоване 28 березня 2014 року. Адвокатська палата, слідчі органи починають роботу о 9:00. При цьому в справі є заява Карпюка, яка тільки о 9:00 могла надійти на ім'я начальника ІТТ у Владикавказі (ізолятора тимчасового тримання. - Авт.), у якій він, нібито, просить, щоб його допитали.

Далі, відповідно до процедури, начальник пересилає його заяву до слідчих органів у Єсентуки. Припустімо, передавали по факсу. Є три постанови слідчих за цією заявою, теж датованих 28 березня. Є лист до адвокатської палати Республіки Північна Осетія - Аланія з проханням надати захисника для Карпюка. У справі є ордер, в якому зазначено, що робочий кабінет Мамукаєвої знаходиться в Беслані, а це за 22 км від Владикавказа.

Адвокату потрібен час, щоб дістатися до Владикавказа, щоб отримати побачення з підзахисним - пояснити йому права, зрозуміти його позицію. При цьому допит Карпюка, нагадаю, починається рівно о 9:00 ранку 28 березня. З тої ж 9:00 ранку йде все це листування, ухвалюються рішення, друкуються папери, приймаються постанови. Виходить, усе це передавалося телепатично і адвокат Мамукаєва дивом опинилася в кабінеті ІТТ Слідчого комітету у Владикавказі тоді ж, о 9:00! Карпюк пояснює, що її не було ні 28 березня, ні 29 березня, коли складалися основні протоколи слідчих дій.

При відвідуванні слідчих ізоляторів заповнюються певні документи. Вони потім вкладаються в особову справу підслідного. На Карпюка її завели 21 березня 2014 року, відразу, тільки-но його привезли в Єсентуки. Вона передавалася з одного СІЗО в інше разом з Карпюком. Зараз особиста справа знаходиться в СІЗО Грозного. І кожен раз, коли до нього йде адвокат або слідчий, він заповнює папірець, який називається вимога. Вона долучається до особової справи. От сьогодні я відвідав Карпюка і мою вимогу буде долучено до його особової справи. У особовій справі немає жодного документа, згідно з яким адвокат Мамукаєва була у мого підзахисного до 5 квітня 2014 року.

І на той момент основні протоколи допиту вже були заповнені?

Так. Ось я тільки що був у Миколи і ми все це обговорювали. На моє запитання, коли ж відбулася розмова з адвокатом, він відповів, що десь у квітні Мамукаєва вперше його запитала, навіщо він приїхав у Росію, якщо був у Чечні. Микола пояснив їй, що ніколи не був у Чечні і нічого такого не робив. Вона запитала, чому ж він розписався в протоколах. Він сказав, та ось, мене катували, потім погрожували родині. Вона відповіла, "а, тепер зрозуміло". Далі, за його словами, вони удвох сіли, адвокат почала читати, що там написано, подивилася, що це багато і вже не читаючи все підписувала.

Жодної скарги (на тортури. - Авт.) подано не було! Хоча вона знала від Карпюка, в результаті чого всі ці свідчення були отримані.

Микола розповів мені, що йому сказали: якщо ти не візьмеш на себе ці злочини, ми викрадемо твого сина і будемо його катувати при тобі так само, як катували тебе. І після цього він підписав усі папірці, щоб врятувати свою сім'ю, свого сина. Це було його єдине бажання в той період.

Який стан здоров'я Миколи Карпюка і який у нього настрій?

Здоров'я, як він каже, хороше, ні на що не скаржиться. Я подивився його фотографії в інтернеті, мені здається, він трохи схуд. Але так, я дивлюся, в СІЗО він не змінився. Єдине, каже, що з куривом складно, тому що в магазині СІЗО не буває потрібних сигарет.

Що стосується настрою, він налаштований на боротьбу. Коли стало зрозуміло, що в відношенні сім'ї владою України буде вжито заходи безпеки, він вирішив захищатися.

А тортури позначилися?

У Миколи серйозних наслідків поки немає. А от у Станіслава Клиха на тілі такі глибокі шрами, що можна жахнутися. І він, як мені здається, після всього цього серйозно захворів...