Падіння Венесуели: кінець казки про комуністичний рай

Президент Венесуели Ніколас Мадуро на тлі масових протестів продовжує закручувати гайки. Наприкінці минулого тижня він запровадив надзвичайний економічний стан. А в середу, 18 травня, підписав декрет, який, за повідомленнями венесуельських ЗМІ, дозволить йому використовувати армію для придушення спроб перевороту.

Мадуро керує Венесуелою вже три роки поспіль, і з року в рік економічна криза в країні погіршується. На посту президента він намагається продовжувати справу одіозного Уго Чавеса, який, помираючи від раку, назвав колишнього профспілкового лідера своїм наступником. Але все йде до того, що Мадуро просто поховає проект Чавеса.

Читайте також: Венесуельський Янукович. Чому диктаторам не можна давати шанс

Масові протести

Того ж таки 18 травня в багатьох містах Венесуели пройшли демонстрації, організовані опозицією. Головна вимога – провести референдум про відставку президента. Перша петиція, необхідна для цього, була подана два тижні тому. Її підписало 1,8 млн людей. Зараз готується друга петиція, яку за законом має підписати не менше 20% виборців. Це приблизно 4 млн громадян.

За словами лідерів опозиції, акції протесту були першим тестуванням міцності указів Мадуро, перевірка, як далеко він може зайти в своїх чіпляннях за владу.

"Ми, венесуельці, не будемо визнавати цей указ (про надзвичайний стан. – Авт.). Він рівносильний тому, що Мадуро ставить себе вище конституції", - заявив один з лідерів опозиції, губернатор штату Міранда Енріке Капрілес.

Він сам очолив марш протесту в столиці країни Каракасі. Поруч з ним крокував ще один опозиціонер – спікер парламенту Хенрі Рамос Аллуп. Загалом натовп нараховував приблизно 1000 людей.

Поліція та національна гвардія застосували проти них сльозогінний газ, кількох людей затримали. Опозиціонери звинувачують в провокаціях місцевих тітушок на мотоциклах та обіцяють не зупинятися й проводити подальші акції.

Протести опозиції у Венесуелі. Фото: Reuters

"Витівки Госдепа і фашистів"

Вже зрозуміло, що ніякого референдуму Мадуро проводити не збирається. За його словами, опозиція пропустила крайні строки для проведення референдуму та надала фальшиві підписи.

Протести він називає спробою дестабілізувати ситуацію в країні, якою керують США та фашисти – місцеві праві партії.

Віце-президент Арістобуло Істуріц назвав референдум пасткою. Він говорить, що опозиції варто було б сконцентруватися на виборах президента, які за графіком мають відбутися в грудні 2019 року.

Є ризик, що якщо Мадуро не піде на поступки, в країні можуть початися масові заворушення. Доведений до зубожіння народ – дуже небезпечна субстанція.

"Якщо він хоче втілити свій указ в життя, йому відразу ж треба готуватися до розгортання танків і військових літаків. І я кажу збройним силам: настає момент істини, ви повинні вирішити, з ким ви – з конституцією або з Мадуро", - сказав Капрілес.

Не виключено, що коли стане зовсім гаряче, армія може відмовитись підтримати Мадуро. На відміну від Чавеса, він не був офіцером і отже не є своїм хлопцем для військових.

Та й взагалі не має й десятої частки харизми покійного лідера, яка дозволяла покійному Чавесу зберігати владу навіть на тлі економічних струсів. Як пише BBC, 18 травня на вулиці виходили його прихильники, але їхні демонстрації були менш чисельними.

Поки що протести опозиції не набули  лавиноподібного характеру. Люди більше часу проводять в чергах до магазинів, де можна купити субсидовані продукти.

"У минулому ми бачили більшу кількість людей на вулицях. Це все ще не широка мобілізація венесуельців", - констатував кореспондент Al Jazeera в Каракасі.

Втім, людей скоро може значно побільшати. Стан економіки в країні такий, що колапс вже видається неминучим. І саме зараз в опозиції є всі шанси скористатися невдоволенням людей, щоб вивести їх на вулиці та усунути Мадуро від влади.

Як завалилася комуністично-нафтова економіка

Мадуро дуже не пощастило з часом, на який випало його правління. Головна стаття експорту країни – нафта. За її рахунок Венесуела отримує 95-96% валютної виручки. Коли в 2014 році світові ціни на нафту впали, завалилася й економіка.

Найбільш яскравим свідченням її нинішнього стану став нещодавній матеріал Bloomberg про те, що в країни закінчились гроші для друкування нових грошей. Свої болівари, як і більшість інших товарів, Венесуела купувала за кордоном. Тобто за валюту, якої тепер катастрофічно не вистачає.

Більшість економічних видань, які зараз пишуть про венесуельську кризу, сходяться на тому, що кризи не сталося, якби уряди Чавеса та Мадуро більше уваги приділили диверсифікації економіки. Але вони більше цікавились геополітичними проектами та вкладенням грошей в соціальний сектор, аби їхні виборці не бідували.

І тепер країна, яка має найбільші розвідані запаси нафти, перетворилася на рекордсмена по інфляції. Навіть за офіційними даними, яким мало хто вірить, інфляція в 2014 році досягла 141,5%, а в 2015 – 180%. За оцінками ж МВФ, вона реально складає не менше 700%. Подорожчав навіть бензин, і це в країні, яка є серйозним гравцем на ринку нафти.

Наслідком кризи стало масштабне скорочення виробництва. У 1999 році в країні працювало 13 тисяч підприємств, зараз – близько 4 тисяч. Одним з останніх закрилася компанія Polar – найбільший виробник пива.

Без нього венесуельці проживуть. Але проблема в тому, що катастрофічно не вистачає багатьох необхідних товарів першої необхідності. Зокрема, субсидованих державою продуктів. Бо за "звичайними" цінами їх купляти занадто дорого – в багатьох венесуельців впали зарплати або ж вони взагалі лишились без роботи.

Черга за продуктами до супермаркету. Фото: Reuters

Порожні полиці в супермаркеті Каракаса. Фото: Reuters

Газета The New York Times нещодавно зробила великий репортаж з однієї з лікарень країни. Журналіст видання на власні очі пересвідчився, як через брак ліків вмирають новонароджені, страждають пацієнти. Одній жінці, пише видання, довелось ампутувати ногу, бо препаратів для лікування запалення у лікарні немає.

Ще одна величезна проблема для медичних закладів та й всього населення – віялові відключення, які можуть тривати і чотири, і навіть дванадцять годин поспіль. Цьому аспекту великий матеріал присвятила газета The New Yorker.

Справа в тому, що більшість електрики постачають ГЕС. Останні три роки країна страждає від засухи – це наслідки кліматичного феномену Ель-Ніньйо. Рівень води в дамбах впав до рекордно низького рівня, електростанції просто не здатні виробляти необхідної країні кількості електрики.

Це, як пише видання, наслідок політики уряду, який "склав усі яйця в одну корзину". Якби країна мала, наприклад, мережу теплових електростанцій, що працюють на мазуті, проблеми з відключеннями не було.

Проект її створення, до речі, був, і гроші під це виділили, але нічого так і не збудували. Головним чином, через корупцію та неефективність керування.

Щодо останнього, то досить назвати заходи, які вживає Мадуро для боротьби з кризою. Через віялові відключення він скоротив робочий тиждень для держслужбовців до двох днів. Він закликав жінок не користуватися фенами. І перевів годинники на півгодини вперед, щоб робочий день припадав на світлу частину доби.

Президент взагалі любить нестандартні рішення. У січні значно розширив штат міністрів. З'явилося, наприклад, міністерство їжі. А ще – міського та сільського господарства. Останнє відповідає за те, щоб спонукати жителів міст вирощувати на прибудинкових територіях овочі й фрукти та розводити курей.

Країна, яка колись фінансувала авторитарні режими, сама опинилася на грані колапсу. Звинувачення Мадуро на адресу США в тому, що вони хочуть розвалити його країну, не мають нічого спільного з реальністю.

У Вашингтоні, судячи з даних, які просочуються в ЗМІ від спецслужб та дипломатів, зацікавлені в збереженні у Венесуелі миру та стабільної влади, а не виникненні латиноамериканської Сирії.

До речі, Сполучені Штати 15% нафти отримують з Венесуели – прямо або через треті країни. Провина за нинішній стан країни лежить винятково на її владі, яка, захопившись створенням унікальної чавістської держави, проігнорувала закони економіки.