ProZorro. Як державі зекономити 50 млрд грн

У чому головна проблема держзакупівель

Держава втрачає приблизно 20% того, що витрачає на держзакупівлі, або приблизно 50 млрд грн на рік.

У держзакупівлі більшість злочинів лежить у прикордонній зоні між неефективністю і корупцією. Це випадки з обмеженою конкуренцією. Вони не такі кричущі, як укладення договору з фірмою брата директора. Але що робити, якщо тендер проведено неякісно?

У таких умовах визначити, хто винен — ​​доволі нетривіальне завдання.

Що таке Prozorro

Це центральна база даних, де здійснюються транзакції і зберігаються всі дані про держзакупівлі. Також в екосистему входять майданчики, які забезпечують доступ до цієї центральної бази даних. Вони можуть бути, як приватними, так і державними, як українськими, так і іноземними.

У здійсненні реформи ми виходили з декількох принципів, головний із яких — прозорість. У цьому питанні ми обрали дуже агресивну позицію,  значно агресивнішу, ніж в Євросоюзі. Вона означає, що всі бачать все. Тобто, якщо ви вважаєте, що у вас як у постачальника є якісь конфіденційні дані — не торгуйте з державою.

Наш другий принцип — залучення до торгів якомога більшої кількості учасників. Якщо в тендері беруть участь дві компанії, то ймовірність, що вони домовляться, дуже велика. Єдиний спосіб із цим боротися — підвищувати конкуренцію. Коли в торгах бере участь 6-7 конкурентів, то вони не домовляться ніколи.

Третій принцип — клієнтський сервіс високої якості. Закупівлі — це сервіс, ми прийняли для себе цей принцип.

Обов'язкові аукціони — ще один принцип, який ми прийняли. Можливість поторгуватися дуже сильно впливає на ціну.

Також важливий крок, який ми зробили, — це відкритий код. Довіра між бізнесом і державою низька. І я ще раз закликаю, враховуючи середній кадровий склад наших держорганів, не вірити нікому. І відкритий код ми зробили для того, щоб кожен міг переконатися, що у Максима Нефьодова немає окремого пароля, який можна ввести і щось підкручувати.

Етапи впровадження Prozorro

Реформа робилася не так спільно, як це здається. У березня 2014 року ще на Майдані у групи волонтерів було кілька трохи наївних концептів. Потім була допомога експертів ЄБРР, команди, яка будувала е-закупівлі в Грузії. Концепт кілька разів змінювався відповідно до українських реалій.

Прототип ми запустили в кінці лютого 2015 року.

Вітчизняні реформатори часто страждають прагненням зробити ідеальний продукт, роками планують і обговорюють все на круглих столах. Важливо запускатися швидко, запускатися з помилками і потім швидко реагувати на критику і на зворотний зв'язок. А не займатися підготовкою чогось ідеального.

При цьому, ми знаємо, що в наших реаліях неможливо передбачити результат. Є величезна кількість змінних, поведінку яких ми не можемо передбачити. І взагалі, зробити з першого разу ідеально не вдавалося ні Стіву Джобсу, ні Ілону Маску.

Працювати над складними проектами без великої команди неможливо. Зараз над проектом Prozorro працює понад 300 осіб.

Наш розвиток йшов за класичними законами стартап-історії. В кінці 2014-го року в нас були перші "посівні" гроші від майданчиків — наших партнерів, які повірили, що ми займаємося чимось корисним і щиро хочемо змінити країну. Це були невеликі гроші, спочатку кілька тисяч доларів. А в червні 2015 року ми отримали перший раунд фінансування, перші гроші від донорів. Потім ми ще проводили раунди фінансування. Зараз у нас є підтверджене фінансування на приблизно $780 000.

З точки зору реформи —  це зовсім смішні гроші. Тільки софт, який нам пропонували купити корейці, коштував $10 млн. Корейською мовою, без урахування місцевого законодавства, європейських директив і так далі. Тому з погляду окупності інвестицій наша реформа суперуспішна.

У травні 2015 року реформу вперше легалізовали двома розпорядженнями Кабінету міністрів. Потім ми працювали над змінами до законодавства та, нарешті, був прийнятий закон "Про державні закупівлі", який поширив електронні закупівлі на всі закупівлі в країні. З 1 квітня цей закон набув чинності для половини держзамовників. І тепер вони не в добровільному, а в обов'язковому порядку роблять закупівлі в електронному форматі.

Зараз ми запустили Prozorro 2.0, перейшовши зі стадії пілотування, коли у нас було все відносно просто, в більш складну і розгалужену систему.

Результати

Ми провели 85 000 тендерів на 17 млрд.гривень. У проекті беруть участь 4,5 тисячі закупівельників із приблизно 25 тисяч наявних в Україні, і близько 15 тис. постачальників.

Наша економія наближається до 13%. Загалом ми розраховуємо цього року на 5 млрд грн економії. Наступного року сума економії повинна наблизитися до 50 млрд грн.

І, нарешті, цифра, за якою найлегше відстежувати нашу ефективність — це середня кількість учасників. Тому що, повторюся, конкуренція — це наше все. І все що ми робимо, весь ризик-менеджмент, все навчання, професіоналізація, бази предметів закупівель, клієнтське обслуговування, сервіс — все впирається в цю цифру. Вона повинна зростати.

Ми починали приблизно з 2,2 учасника на тендер. До квітня ми виросли до середнього показника 2,94 (найкращий місяць — січень 2016 — майже 3,3 учасника). Ми розраховуємо, що у квітні — травні ця кількість впаде. Тому, що за новим законом величезна кількість закупівель хлине в систему. І, напевно, постачальники не встигнуть так різко пристосуватися.

Де ці дані можна перевірити? У модулі бізнес-аналітики. Заходьте на сайт prozorro.gov.ua або bi.prozorro.org. Це найкращий модуль бізнес-аналітики у світі, його нам подарувала безкоштовно американська компанія Qlik.

Як оцінити успішність тендера?

Оцінка тендера — поки що найскладніший процес. Публіка оцінює тендер за двома категоріями: "зрада" або "перемога". На жаль, 99% тендерів це — "боротьба триває".

Здавалося би, можна легко визначити, що хороший тендер — це тендер із високою економією. Але на практиці це може означати, що це тендер із поганим плануванням і спочатку завищеними цінами.

Інший показник — кількість учасників. Зрозуміло, що за системою це важливо. Але в ній скоро буде багато сотень тисяч тендерів. І для конкретно взятого тендеру число учасників само по собі може нічого не означати.

Тому що можна нагнати "ботів", які будуть створювати видимість конкуренції. Або це, навпаки, може бути низьконкурентноспроможний ринок. Наприклад, якщо ви купуєте щось в умовному Крижополі, там справді може бути всього два постачальники.

І, нарешті, розподіл цін. Чим ближче розподіл цін до бюджету і чим менше спроб від бюджету зрушити — тим гірше якість тендера.

Що таке хороший тендер?

- Це високий рівень конкурентності, коли торги проходили активно, і перемога дісталася переможцю не просто так, а "з боєм".

- Це високий рівень економії.

- Відсутність формальних учасників.

- Тендер, де різниця між переможцем і номерами два і три — мінімальна.

- Правильний розподіл цін, схоже на нормальний статистичний процес.

Навіщо потрібні ці показники?

Ми справді можемо побачити, що існує якась "зрада". Наприклад, якщо знаходимо постачальників, які постійно беруть участь у тендерах із низькою активністю. Так, у Києві є постачальники, які беруть участь у тендерах лише з харчування для лікарень. Погодьтеся, це навіть на перший погляд дивно. Виходить, що у них є унікальний талант працювати з лікарнями, а зі школами такого таланту вже немає. Тут можна тільки здогадуватися, на чому цей талант базується. І в цьому випадку розбиратися.

Ось це і є причина того, чому ми винесли моніторинг на рівень громадянських активістів. У кожному конкретному випадку потрібно розбиратися.

У кожному місті ми створюємо платформу, інструменти для активістів, для спільного обговорення проблем. Тут потрібні розслідування — що це? Корупція, погана організація або низька конкуренція, і тоді потрібно звертатися до Антимонопольного комітету.

Лекція заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максима Нефьодова на семінарі "Мікроекономіка від перших осіб: фірми, ринки і державне регулювання".