Сергій Горбатюк: Чому гальмуються справи Майдану та людей Януковича

У зв’язку з реформуванням управління спецрозслідувань і нещодавніми заявами Луценка про передачу справ до військової прокуратури, які справи у вас залишили, які забрали, а які, можливо, додали?

Щодо злочинів під час Майдану залишилися всі. Нічого не додавали, нічого не забирали. Зміни торкнулися проваджень щодо колишніх високопосадовців.

Нам додали розслідування справи щодо "вишок Бойка", декілька проваджень по Олександру Януковичу, 2 провадження по заступнику міністра доходів і зборів (Андрію, - ред.) Ігнатову, провадження щодо рішення Конституційного суду про повернення Конституції 1996 року.  Ще 2 провадження — події  2015 року, коли по справі Януковича намагалися зняти арешт судді — за цими фактами зареєстрували провадження про неправосудні рішення.

Забрали два провадження по Клименку: одне щодо так званих програмних підприємств, інше щодо незаконного відшкодування податку на додану вартість на суму 3,2 млрд, а фактично викрадення цих коштів. Якщо брати оголошені неодноразово тези про те, що є максимальне сприяння нашому управлінню і розслідуванню цих проваджень, то саме прийняття рішень і передача цих справ відбувалась без жодного погодження чи навіть обговорення. Нам просто приходить постанова про те, що слідство неефективне, хоча справу ніхто не вивчав.

З розслідуванням діяльності "програмних" підприємств можна погодитися, що ми не досягли якісного результату. Це провадження стосується створення представниками колишньої влади у всіх обласних центрах підприємств,  які займались конвертацією коштів з метою ухилення від оподаткування.

Для повноцінного і швидкого результату мав би бути прийнятий закон про податкову амністію тих підприємств, які змушені були працювати із цими конвертаційними центрами. Тоді відповідно підприємці  могли б давати показання не боячись, що на них накладуть штрафні санкції. Але цього зроблено не було.

Плюс на результат мають працювати  практично всі правоохоронні органи. У кожному обласному центрі має бути створена група. У нас робота велась, декілька областей відпрацьовували, в інші давали доручення в податкову, щоб вони допитували, але з врахуванням обмеженої кількості слідчих ми там не досягли суттєвого результату.

А от з приводу провадження про незаконне відшкодування податку на додану вартість (у 2012-2013 роках  було відшкодовано 3,2 млрд Шевченківською, Соломянською і Печерською ДПІ), ми рухалися до результату, але відчували постійно перешкоди, щоб ми не могли притягти до відповідальності окремих осіб.

Нам заважали розслідувати, але ми вже 10 особам (5 це керівники ДПІ у Печерському районі) у даній справі повідомили про підозру. Крім того ще 6 проектів, у яких повідомлення про підозру податківцям з березня місяця не погоджувалися прокурором.

 У нас було одне прохання — тільки не створюйте перешкод  - дайте можливість розслідувати це провадження, а  замість цього його беруть і забирають. Називають розслідування неефективним, не вивчаючи матеріали справи і передають розслідування у військову прокуратуру.

Я з цього приводу написав рапорт  вже новому Генпрокурору, що таке рішення є безпідставним. Але рішення про передачу скасоване не було і ми змушені були його передати. Є постанова, вона не скасована, тому навіть якщо вона мені не подобається, я маю виконувати.

Тобто ви вважаєте, що справи по високопосадовцям має розслідувати саме ваш департамент?

Попередні результати наших розслідувань, що вказують на наявність ознак діяльності злочинної організації колишніх високопосадовців, які, якщо говорити спрощено, спочатку розкрадали держбюджет, а потім, боячись відповідальності і бажаючи залишитись при владі, жорстоко розганяли Майдан. За фактом створення та діяльності злочинної організації ряду екс-високопосадовців повідомлено про підозру.

Тому, звичайно для повноти та об’єктивності досудового розслідування, провадження щодо злочинів колишніх вищих посадових осіб розслідування має здійснюватися слідчими нашого управління.

І штат слідчих має бути збільшений. Або ж створювати групу спільно з іншими управліннями і досягати спільного результату.

Всі справи стосовно Януковича, Курченка, Клименка, Арбузова, Захарченка, Пшонки і так далі повинні бути розслідувані під одним координаційним центром, або нашими слідчими, або ж ми маємо координувати такі розслідування, якщо вони здійснюються іншими.

Але, на жаль упродовж тривалого часу велика кількість проваджень щодо екс-високопосадовців розслідувалася іншим підрозділом ГПУ і ми не мали до них доступу.

Не дивлячись на мої неодноразові звернення (починаючи з середини 2015 року) до керівництва, щодо необхідності нашої координації розслідувань, зокрема щодо того ж провадження за підозрою Курченка, це все відкидалось, мовляв, ні, будуть ці справи розслідуватись іншими без будь-якої нашої участі. Розподіл проваджень відбувався незрозуміло за якими принципами і які цілі при цьому переслідуються.

Виходить так, що, там, де у нас є результат, у нас справи забирають, де необхідно спільно координувати розслідування — до цього нас не допускають, а нам скидають якийсь мотлох, у якому або строки слідства практично повністю впусту витрачені або факту злочину не вбачається.

Назвіть конкретно, справи по яким високопосадовцям у вас забрали. Лунала інформація про 4-5 прізвищ, які передали до військової прокуратури.

З наших проваджень до військової прокуратури забрали провадження щодо Клименка і податківців, загалом 4. Провадження щодо злочинної діяльності Курченка розслідувалося іншим підрозділом Головного слідчого управління ГПУ і також передано до військової прокуратури.

А вам якось Юрій Віталійович пояснював логіку такої передачі справ?

Так, це в інтересах досягнення результатів у окремому економічному блоці діяльності злочинної організації. На словах все нормально — всіляка підтримка нашим розслідуванням, а потім виходять такі ситуації.

Якщо ми говоримо про те, що ми щось передаємо, то давайте робити це так, щоб була користь розслідуванню і вирішуємо ці питання у відповідності до вимог КПК (Кримінально-процесуального кодексу, - ред.).

Якщо слідчий щось розслідує і досягає результатів, то він його і має закінчувати, щоб не шкодити. Якщо там 200-300 томів справи, то її передача вже місяців на 3-4 відтягує розслідування  допоки новий слідчий увійде в увесь курс. Це неправильно і не веде до покращення якості слідства.

Тим більше, основний мотив, чому залишаються інші керівники слідчих підрозділів, це тому що вони мають закінчити початі справи, оскільки передача справ іншим призведе до того, що буде шкода розслідуванню.  А у нас забирати провадження виявляється шкоди немає.

Ваше управління тепер департамент. У вас справді буде більше повноважень і слідчих, як казав Луценко?

З однієї сторони є плюс в тому, що слідчі і прокурори в одному департаменті, що дозволяє краще координувати роботу, але з точки зору процесу більшість рішень приймаються саме за погодженням із заступником Генерального прокурора, яким залишився Столярчук. Крім того начальником управління процесуального керівництва призначено особу, яку я не підтримував на цю посаду. Мої пропозиції по структурі Департаменту також не були підтримані.

Слідчих нам додано додатково ще 6 (для порівняння іншим слідчим підрозділам - 34). 

Якщо на мене покладається уся відповідальність за досягнення швидких і повноцінних результатів у справах Майдану та екс-високопосадовців, то відповідно потрібні достатні повноваження для організації роботи і можливості пропонувати на посади працівників.

Ви часто зустрічалися з новим генпрокурором після призначення?

Перша розмова була в неділю після призначення. Це було певним чином знаково, що тоді він зустрічався із заступниками і зі мною. В розмові є розуміння, є підтримка, бажання сприяти. 

Я розказував про відносини з тим самим Столярчуком з приводу тиску, намагання звільнити і не підтримку наших ініціатив з удосконалення роботи, координації розслідувань територіальними прокуратурами, про перешкоджання розслідування економічних справ.

Раніше я подавав заяву на службову перевірку виконуючому обов’язки Генерального прокурора Севруку, але вона закінчилась тим, що нічого не підтвердилося, що Горбатюк все начебто видумав. Луценку я передав  ці свої рапорти.

Луценко сказав, що ви тепер напряму підпорядковуєтеся йому, а не Столярчуку, це  так?

Частково. Наш департамент дійсно залишився в підпорядкуванні заступника Генерального прокурора Столярчука, але у багатьох питаннях розслідування ми контактуємо із Генеральним прокурором.

Враховуючи напружені стосунки з Столярчуком, як вам з ним зараз працюється?

Для себе на перше місце зажди ставлю роботу. Якщо немає можливості розійтися, то треба свої емоції ховати і знаходити можливості контактувати для досягнення результату. Є щоденна робота, щоденне підписання документів, погодження дій. У таких випадках керуюсь такою життєвою мудрістю: не живи очікуваннями, роби все, що можеш, а буде як буде.

Янукович, Єфремов та інші посіпаки

На своїй першій прес-конференції як генпрокурор Юрій Луценко оголосив, що вашим завданням є довести до суду справи щодо чиновників-втікачів і завершити процедуру заочного засудження. На якому етапі ці справи?

Ми готуємо провадження для початку процедури спеціального (заочного) провадження. Вона починається зі звернення з клопотання до суду. Слід сказати, що завершення розслідування проваджень і направлення обвинувальних актів до суду це наше основне завдання і ми до цього йдемо не за вказівкою, а за власним сумлінням.

По Клименку (епізод відшкодування ПДВ) розглядається вже в суді клопотання про дозвіл на початок спеціального розслідування (так воно в законі називається), а в народі — заочне засудження.

До останнього часу можливість звернення до суду у порядку заочного засудження була можливою у випадку, якщо особу оголошено в міжнародний розшук. По більшості наших високопосадовців такого дозволу не було.

Законом, яким дозволено стати генеральним прокурором людині без юридичної освіти і не працівнику прокуратури, внесено також зміни в закон про спеціальне (заочне) розслідування. Зокрема, на один рік скасована прив’язка початку такої процедури до міжнародного розшуку.

Замість міжнародного розшуку, треба щоб особа просто більше 6 місяців перебувала в державному розшуку. А всі наші високопосадовці більше року вже точно перебувають. І тому на сьогодні по більшості таких проваджень ми пропрацьовуємо можливості початку процедури спеціального (заочного) розслідування, у тому числі щодо дотримання загальних принципів кримінального процесу. Зокрема із врахуванням Конституції і КПК, що закон, який погіршує становище обвинуваченого зворотної сили не має.

Враховуючи, що місцезнаходження Ставицького встановлено, ми завершимо спробу екстрадиції. Якщо Ізраїль відмовить, то будемо звертатися до суду з приводу заочного судочинства.

Є  ситуації, коли Інтерпол просто упродовж тривалого часу не надає відповіді на наше прохання оголосити фігурантів проваджень у міжнародний розшук.

Наприклад, у провадженнях  за підозрою Януковича В.Ф. щодо заволодіння  Межигірям, Сухолучччям Інтерпол упродовж 11 місяців просто не дає відповіді, чи оголошують його в міжнародний розшук чи ні. Це нонсенс.

До речі, яка ситуація по справі Сухолуччя?

Стосовно співучасників слідство завершене. Обвинувальний акт спрямований до суду.

А що з приводу пані Ульянченко (Віра Ульянченко голова секретаріату президента Віктора Ющенка — ред.)

Їй повідомлено про підозру за цим епізодом, слідство закінчено і обвинувальний акт направлено до суду.

Коли можна очікувати розгляд справи в суді?

Тепер вже саме від суду залежить, як швидко вони почнуть розгляд і коли буде остаточне рішення. Але по розгляду більшості обвинувальних актів щодо обвинувачених у протидії протестним акціям та екс-високопосадовців суди не поспішають.

Та сама справа за обвинуваченням Єфремова (закони 16 січня) була передана у кінці вересня 2015 року,  але фактично до теперішнього часу не відбулось жодного засідання по суті. То суд повертав обвинувальний акт назад, апеляційний не погоджувався і за нашим клопотанням скасовував рішення і назад повертав справу до розгляду.

Стандартні дії судів у цих провадженнях такі:  повернення обвинувального акту, відвід, зміна підсудності, відвід і т.д. Подібні ситуації в багатьох провадженнях, що свідчить просто про небажання їх розглядати.

Луценко анонсував поновлення справи проти Олени Лукаш. З чим це пов’язано?

Звичайно буде відновлено слідство у справі. І його зупинення здійснене виключно з об’єктивних і законних підстав — у зв’язку із виконанням запиту про міжнародно-правову допомогу. Але слід зауважити, що за законом строк розслідувань - рік з моменту повідомлення про підозру. Такого немає в жодній країні світу.  В цей один рік ще входить і строк ознайомлення підозрюваного та його захисників.

Якщо брати практику суду, що ознайомлення в розумні строки — це один том в день, то коли ми беремо справу на 200 томів, то відповідно  законодавець дає тільки п’ять місяців на розслідування справи, а сім  на ознайомлення.

Тобто чим масштабніше провадження чим більше епізодів злочинної діяльності виявлено і більше фігурантів справи, то тим менше часу законодавець відводить на розслідування.

Якщо ми не закінчуємо у визначений термін, то справа має закриватися, бо закінчились терміни.  Такі обмеження строків слідства в КПК фактично створюють умови для уникнення відповідальності осіб, які вчинили масштабні злочини.

Які складнощі у розслідуванні злочинів щодо високопосадовців причетних до протидії протестним акціям?

Враховуючи, що більшість високопосадовців та їх оточення втекли і допитати їх немає можливості, то спосіб доведення провини — це збирання непрямих доказів.  А комплекс непрямих доказів може говорити про певну системність.

Якщо ми беремо декілька подій — події листопада, грудня, січня, лютого,  - тоді є більше шансів показати, що службова особа не просто не реагувала на протиправні дії, а і володіючи інформацією про ситуацію, все рівно віддавала накази по розгін. Те, що вони при певних подіях в певному місці перебували — це важливо, але найкраще було б мати дані про їхні домовленості.

Тому тут важливо направляти обвинувальні акти до суду лише після комплексного розслідування керівництва та збору доказів, достатніх для винесення обвинувального вироку. Але є розуміння, що є очікування суспільства і тому треба організовувати роботу для максимально оперативного досягнення результату, але повторюсь, не на шкоду збору доказів.

Як багато колишніх і нинішніх чиновників співпрацюють зі слідством?

Якщо брати з вищого керівництва, то майже немає таких, хто б відверто розповідав про якісь злочини. Є оціночні показання, що щось йшло не туди, що попереджали, що це неправильно. Загальні фрази.

Вони теж потрібні для оцінки ситуації, для підтвердження того,  що була вибудувана система під колишнього президента, що він вирішував одноособово все. Це і є отой комплекс непрямих доказів.

Чим більше таких показань, тим більше непрямих доказів, які дозволяють замінити 1 чи 2 прямих, котрих ми не можемо здобути, наприклад через втечу більшості фігурантів. Але те, що можна назвати прямими доказами, наприклад,  «я звинувачую», «я почув», «я знаю точно, що був наказ на силовий розгін», чи «мені відомі схеми» — то таких немає. Як і в більшості немає серед правоохоронців такого відчуття, що треба давати показання і правдиві. 

Однією з причин такої ситуації є перебування багатьох керівників підрозділів, що протидіяли протестним акціям на своїх посадах. Якщо брати тих самих командирів підрозділів київського "Беркуту",  підозрюваних у розгоні мітингу 30 листопада, то двоє ще працюють в реорганізованому підрозділі, а один є його командиром.

Вони пройшли переатестацію?

До січня поточного року він був командиром підрозділу, якщо не помиляюсь,то не було переатестації. На теперішній час я не можу стверджувати, що він там командир, а не тимчасово виконуючий обов’язки — але не звільнений точно.

Обвинувальний акт стосовно цих співробітників колишнього «Беркуту» за подіями розгону студентського Майдану суд теж не поспішає розглядати — вже більше року суд триває. Відповідно якщо у командира все добре, то чому хтось із підлеглих має давати показання? Навіть якщо хтось захоче, то йому певно розкажуть, що цього робити не варто.

Справи Євромайдану

На сьогодні скільки є реально обвинувальних вироків у справах про злочини під час Майдану? Наскільки нам відомо, є і виправдальні.

Так, на жаль, є і виправдальні. Тут питання в тому, що на початковому етапі слідства велику кількість епізодів, окрім найбільш резонансних (вбивств, замахів на вбивства, розгонів Майдану), розслідувала територіальні прокуратури: прокуратура Києва і Київської області, Черкаси, Суми, Запоріжжя. 

При цьому керівництвом Генпрокуратури прокуратурам областей ставилися вимоги в першу чергу до якнайшвидшого завершення розслідування.

Ці зобов'язання у стислі терміни закінчити провадження про злочини на Майдані призводило до часто непідготовленого направлення обвинувальних актів по таких провадженнях до суду, у результаті чого судами постановляються виправдувальні вироки або обвинувальні акти повертаються прокурору.

Крім того у цих розслідуваннях не приймалися заходи до встановлення організаторів вчинення злочинів. І за результатами розслідування таких проваджень виходило так, що  «даішник» начебто з власного бажання фальсифікував рапорт щодо автомайданівця.

Тобто без встановлення організаторів. Відповідно ми  змушені забирати ці розслідування до себе. Зараз слідство іде саме по організаторах — вищестоящому керівництву ДАІ, по суддях.

І якщо ми говоримо, що кожний окремий випадок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності активістів — це окреме кримінальне провадження, то якщо ми змушені забрати більше 600 епізодів по Автомайдану — то відповідно і кількість слідчих має бути збільшена.

Якщо ми хочемо швидкого результату, то тільки над цими епізодами має працювати хоча б 50 слідчих і ми про це кажемо. Але, на жаль, розуміння немає.

То яка кількість вироків?

Загалом по Україні 34 вироки. Серед них є і такі, що винесені за угодою між потерпілим та підозрюваним. За результатами роботи нашого управління направлено до суду 29 обвинувальних актів, за результатами розгляду яких є 3 вироки стосовно «тітушок», які викрадали та катували активістів, 6 вироків по знущанню над Гаврилюком. Ті, хто катували, хто знімали, хто роздягали і хто спостерігали. Там є умовні терміни, а в трьох випадках і угода про примирення з потерпілим, яка затверджується вироком суду.

Інші вироки — з територіальних прокуратур  стосовно так званих тітушок, «даішників» і інших працівників правоохоронних органів. За вбивства вироків ще немає.

Спочатку з приводу Небесної сотні на лаві підсудних були Аброськін і Зінченко, а тепер там уже п’ятеро «беркутівців». Їм інкримінують спільні дії озброєного загону і спільні наслідки - 48 вбивств і 80 вогнепальних поранень. Зараз в суді здійснюється розгляд справи по суті.

По справі 18 лютого по подіях в Маріїнському парку, провулку Кріпосному, вулиці Інститутській направлено до суду обвинувальні акти щодо командира роти і командир батальону харківського та львівського «Беркуту». Їм інкримінується, що саме їхній підрозділ причетний до вбивств 3-х протестувальників і там більше 100 потерпілих.

У нас практично по кожному резонансному епізоду подій Майдану є направлені обвинувальні акти до суду.

По 22 січня немає...

Так, вбивства цього дня Нігояна, Жизневського, Сеника, на жаль не розкриті. Є розуміння, що слідство йшло не в ту сторону, виходячи з тих матеріалів, які були сформовані ще за колишньої влади. Там були проведені експертизи, у яких ми на теперішній час засумнівалися. Наразі розглядаємо інші версії. Ті експертизи говорять про те, що постріл був здійснений з відстані до 3 метрів.

Безпосередньо відеозаписів кожного з цих вбивств немає. Але є у Жизневського за 30 секунд і за хвилину після. Бачимо, що найближчі правоохоронці знаходять за 30 метрів.

По Нігояну записів немає, але  є свідчення, що не ближче 30-40 метрів знаходяться міліціонери. Та сама ситуація по Сенику. Тобто виходить за цими експертизами, що нібито постріли могли здійснити переодягнуті провокатори або майданівці. Але підтвердження цьому немає. Експертиза робилась по нашаруванню на одязі слідів пострілу. Зараз ми призначили додаткові експертизи. Сподіваємось досягти результатів.

Європейський суд знімає чи не продовжує санкції українським чиновникам з припискою, що ГПУ не надала достатньо пояснень щодо їх вини. Це вина вашого управління?

Європейський суд виносив рішення щодо неправильного прийняття рішення Європейською комісією про застосування перших санкцій у 2014 року. У  їхніх нормативних документах детально непрописана процедура обрання санкцій.

На той час санкції застосовувалися стосовно екс-високопосадовців на підставі листа з ГПУ,
що стосовно цих осіб розпочато розслідування. І Європейський суд визначив принципи застосування санкцій, а саме: суд сказав, що так санкції застосовувати не можна, а можна їх застосовувати тільки якщо є повідомлена підозра у провадженнях.

Але станом на березень 2014 року про підозри більшості високопосадовцям мови іти не могло, в першу чергу по економічних злочинах, то що їх розслідування є більш тривалим.

Ми надаємо до Єврокомісії рівно те, що від нас просять надати, а саме інформацію про результати розслідування. Докази там не надаються. Я так розумію, що підозрювані ставили питання про скасування санкцій взагалі, але суд прийняв таке рішення щодо принципів початкового застосування санкцій.

Нові вже не скасовував, бо вони обиралися на підставі детальної інформації про повідомлення про підозру, завдані збитки. З точки зору інтересів України змін не відбулося.

Адвокат Януковича мав нещодавно надати пояснення екс-президента щодо подій на Майдані. Він це зробив?

Передав. Там загальні фрази. Непричетний, все робив для миру. Намагався в законний спосіб посприяти, щоби нічого поганого не було.

У цього адвоката тема з допитами з’являлася кожні три місяці. Каже, що хоче, щоби слідчі поїхали  допитали його підзахисного. Але ж до цього Росія не відповідала, чи Янукович  у них. На території Росії не можна без дозволу їх правоохоронних органів проводити слідчі дії.

Ми роз’яснюємо, що Януковичу необхідно прийти в консульство, буде проведена відеоконференція, щоб була офіційна особа держави Україна, яка засвідчить особу, щоб не виявилось потім, що якийсь пранкер буде з нами розмовляти. Його ж захисники кажуть, що це не передбачено КПК і вони не будуть цього робити.

Зараз вони дали пояснення. Ці пояснення з’явилися, на мою думку, у зв’язку з прийняттям змін до закону про заочне засудження. Там прописано, що підставою початку цієї процедури має бути перебування підозрюваного в  розшуку більше 6 місяців. А вони ж тепер захочуть сказати, що ось він є, ось він дає показання.

А в розшук оголошується особа, місцезнаходження якої не встановлено. Тобто  якщо нема розшуку — то і начебто немає підстав передавати справу до суду в порядку заочного судочинства. Але це не так, тому що він ухиляється від слідства.

Ваше управління розслідувало справу підпалу офісу «Партії регіонів». Чи були у вашому розпорядженні якісь документи на кшталт нещодавно оприлюдненої «чорної бухгалтерії»?

У нас був цей епізод і частину документів нам передавали, але нічого подібного до «чорної бухгалтерії». Матеріали, передані Трепаком до НАБУ у своїй більшості можуть бути доказами саме функціонування злочинної організації.

За погодженням із керівництвом НАБУ, на теперішній час нашим слідчим здійснюється огляд цих матеріалів на предмет використання їх у наших провадженнях. За результатами цієї роботи буде визначено, що саме категорично потрібно у наших провадженнях стосовно екс-високопосадовців, а що треба просто врахувати.