"Ла-Ла Ленд". Як зняти фільм, який отримає всі "Оскари"

Рідкісне явище у сучасному кіно - це фільм як фантазія у чистому вигляді, безтурботна і казкова. Саме таким є мюзикл "Ла-Ла Ленд", якому вже пророчать усі "Оскари", в тому  числі як "найкращому фільму року".

Фільм називається "Ла-Ла Ленд" не просто так. Назва фільму натякає на прізвисько міста Лос-Анджелес і американську ідіому, яка означає місце, в яке втікають від реальності.

"Місто янголів" у кіно звикли зображати небезпечним і марнославним. Згадати хоча б "Малголланд Драйв" Лінча і "Неоновий демон" Рьофна. Проте американцям, особливо тим, які закохані у класичний Голлівуд, ближча інша естетика, відображенням якої і є неймовірно світлий мюзикл "Ла-Ла Ленд".

У цьому фільмі все, починаючи від вступних ретро-титрів і до атрибутів знімального майданчика, говорить про незворотність повернення до жанрового кіно. Сучасне кіно чахне від жорстокості, ненависті і цинізму. А разом з ним задихається і глядач, для якого кінотеатр був, є і буде перш за все розрадою, місцем, де збуваються мрії.

Фільм "Ла-Ла Ленд" поділений на п’ять умовних частин: зима, весна, літо, осінь і знову зима. Проте погодні умови майже незмінні на екрані, пори роки виступають тут тлом для трансформацій головних героїв: баристи Мії, яка хоче стати акторкою (Емма Стоун), і піаніста Себастіана, який обожнює класичний джаз (Райан Гослінг).

Циклічність подій на екрані натякає, що ніщо у цьому фільмі не є унікальним, а герої насправді повторюють шлях інших людей, які були до них і так само боролися за реалізацію своєї американської мрії: амбіційна бариста стане актрисою, а любитель класичного джазу відкриє свій клуб, в якому йому ніхто не вказуватиме, що і як грати.

Світ музикантів і акторів у "Ла-Ла Ленді" показаний без прикрас. Якщо в тебе є талант, то маєш вибрати: грати, те, що приноситиме гроші, або назавжди залишитись нікому невідомим маргіналом. З таким конфліктним вибором в реальності стикаються усі творчі особистості, не є винятком і герої Гослінга і Стоун.

Друг Себастіана у виконанні відомого музиканта Джона Ледженда переконує головного героя, що можна любити класичний джаз, не відкидаючи нові віяння, граючи те, що людям до душі, за що вони готові викласти гроші.

"Ти не зробиш революцію, якщо ти - традиціоналіст", - каже герой Ледженда, і це одна з найважливіших цитат цього фільму.

Бо по суті за цими принципами і було зняте кіно "Ла-Ла Ленд". Це не просто ретро-драма під копірку старого Голлівуду чи приторно-солодка музична комедія, як може здатися на перший погляд. Цей фільм є осучасненим варіантом класичного мюзиклу, що робить його не менш революційним явищем, ніж спроби кінорежисерів знайти якусь нову кіномову після Тарантіно.

Звичайно, що фільм "Ла-Ла Ленд" має більше спільного із кіно, яке ми втратили. Недарма, герої неодноразово згадують класичну кінокартину "Касабланка" та йдуть в кіно на ретроспективний показ "Бунтаря без причини". Більше того, вони гуляють місцями, де були зняті ці стрічки. Але, все одно, минуле не повернути, плівка під час показу "Бунтаря…"  розплавиться, сеанс обірветься, а Міа і Себастіан продовжать жити своїм життям, у меркантильній реальності.

Тут варто зазначити, що Райан Гослінг і Емма Стоун чудово справились із своїми ролями і заслужено отримали статуетки "Золотого глобуса", після якого, без сумніву, будуть представлені до нагороди "Оскар".

Актори дуже органічні у танцювальних, драматичних і комічних сценах. За відсутності серйозних конкурентів, можна очікувати, що Гослінг отримає свого першого "Оскара".

Загалом, фільм "Ла-Ла Ленд" - це одна з найкращих стрічок останніх років, в якій призабуті масовки майстерно вкраплені в сюжет, музика підібрана зі знанням матеріалу, камера оператора створює атмосферу, а не фіксує реальність.

Цей фільм є справжнім різдвяним подарунком для кіноманів усіх вікових категорій і з 5 січня йде в українських кінотеатрах.