Каталонський поїзд пішов

На перший погляд, після референдуму щодо незалежності Каталонії ситуація знаходиться в глухому куті. Прем'єр-міністр Іспанії Маріано Рахой каже, що референдум не відбувся. Президент Каталонії Карлес Пучдемон каже, що він завершився перемогою прихильників незалежності.

Обидві сторони говорять про готовність до діалогу, але разом з тим у Барселоні збираються проголосити незалежність, а в Мадриді не збираються її визнавати. Здається, ні на яку розв'язку ситуації зараз сподіватися не доводиться.

Але ключ до цієї розв'язки - позиція опозиційних політичних партій Іспанії. Нагадаю, що Маріано Рахой очолює уряд меншості, який потребує якщо не підтримки, то нейтралітету опозиції. Після референдуму в Каталонії ця підтримка, як і слід було очікувати, зменшилася.

Соціалісти - головна опора уряду - не підтримали дії влади. А лідери двох головних «нових» партій на іспанській політичній сцені - «Подемосу» і «Громадян» - висловилися за проведення «справжнього референдуму» по незалежності Каталонії. Тобто референдуму, який буде дозволений іспанським законодавством.

Якщо соціалісти приєднаються до цієї вимоги, в парламенті неважко буде забезпечити більшість, яка легалізує каталонський референдум - як і всі інші референдуми в іспанських регіонах.

Якщо цього не зроблять зараз - значить, після чергових дострокових парламентських виборів, які майже передбачувано приведуть до зміни влади.

І ось якраз в цьому і є відповідь на питання - на що ж розраховували каталонці, коли проводили свій нелегальний референдум? А ось саме на це вони і розраховували - на те, що жорсткі дії уряду призведуть до відповідної реакції іспанських лівих і лібералів і виникне можливість легалізації голосування за незалежність. А ще на те, що реакція офіційного Мадрида збільшить кількість прихильників незалежності.

Якщо б прем'єр Рахой включився б у переговорний процес з Барселоною після того, як стало ясно, що в Каталонії сформувалася парламентська більшість прихильників незалежності, якби Мадрид зіграв би на випередження і надав би каталонцям право проголосувати, якщо б іспанський уряд розгорнув в провінції кампанію на підтримку єдиної держави, тоді, поза всяким сумнівом, референдум закінчився б поразкою прихильників відокремлення Каталонії від Іспанії.

Але Маріано Рахой і його прибічники обрали захист закону замість захисту інтересів держави. І передбачувано програли.

Якщо тепер відбудеться легальний референдум про незалежність Каталонії, він завершиться перемогою прихильників незалежності і появою нової держави на політичній карті Європи.

Точно так, як Віктор Янукович і Володимир Путін своїми незграбними діями створили сучасну українську політичну націю, Маріано Рахой сприяв створенню політичної нації каталонців.