Кінець нафтової імперії Ігоря Коломойського

Для будь-якої мережі зникнення бодай однієї позиції з асортименту хоча б на годину – надзвичайна ситуація. "Приват" же стоїть "сухим" на окремих позиціях останні три місяці. 

На піку своєї могутності - десь наприкінці "нульових" приватівці контролювали понад 1600 АЗС – 25% від їхньої загальної кількості в Україні - і проливали кожен третій літр пального на ринку. 

Впливовість була настільки потужною, що дозволяла шантажувати уряди, смикаючи ціни або виключаючи цінові стели. Що вже казати про геноцид конкурентів, за допомогою якого було придбано чимало АЗС. 

Але секрет тієї могутності виявився дуже простим. Восени 2022 року держава націоналізувала напівдержавні Укрнафту й Укртатнафту, які були під контролем "Привату" з 2003 й 2007 років відповідно. Сам Ігор Коломойський опинився за ґратами. Відтоді мережа почала буквально сипатися. 

Спочатку свої 537 АЗС висмикнула з консолідованої мережі Укрнафта (колись ці заправки "за недорого" було продано "Приватом" Укрнафті, але вони продовжили працювати на колишнього власника до останнього). 

Потім 245 АЗС повернув собі "ПриватБанк", де їх було закладено під кредити, але 8 років вони теж використовувались приватівцями. 

Орієнтовно до 200 станцій залишилось на окупованих територіях. 

Читайте також: Про угорсько-словацькі погрози або, як ми самі собі привезли проблеми

Нині мережа нараховує близько 550 АЗС, з яких багато зачинено. Мобільний застосунок на сьогодні містить 430 адрес. Частка ринку в продажах – 5%. 

Та головне, що почали загинатися власні станції. 

Майже одразу спорожніли магазини – життєво важливий елемент сучасної АЗС. 

Улітку 2024 року почали надходити сигнали про затримки зарплат персоналу й зниження окладів регіональним менеджерам. 

Тоді ж з’явилися чутки про нестачу грошей для розрахунків із постачальниками пального. А в жовтні пальне почало зникати. На початку січня повністю зник дизель, на сьогодні бензин марки А-92 в наявності на 28% станцій оператора, А-95 — на 12%, скраплений газ — на 5%. Продаж через застосунок припинено, скільки залишилось на руках талонів і карт – невідомо, але, гадаю, чимало. 

Чому так сталося? Чому решта станцій працює й прагне до розвитку, а така розгалужена мережа занепадає? 

Бо в чистому вигляді на заправках "Приват" ніколи не заробляв. "Приват" заробляв на Укрнафті й Укртатнафті, перетворивши свої АЗС на банкомати з видачі готівки своїм власникам. 

Раніше я неодноразово писав про розквіт схем із пограбування Укрнафти, коли лише шляхом продажу нафти Укрнафти за заниженою ціною "Приват" заробив тільки у 2009-2010 роках понад $1 млрд. 

Аналогічну суму було виведено з компанії 2015 року, коли Укрнафта відвантажила без грошей приватівським фірмам 1 млн т нафти й у тих же фірм закупила величезні обсяги пального, яке досі не отримала. 

Зі слів голови Укрнафти і Укртатнафти Сергія Корецького, фірми "Привату" винні цим державним компаніям мінімум 100 млрд грн. 

Читайте також: Про джус і податки

Навіть війна нічого не змінила. Наприкінці квітня 2022 року було проведено аукціон з продажу скрапленого газу Укрнафти, ресурс злили на "Приват" за заниженою вартістю. Втрати Укрнафти – 380 млн грн. Зрештою активи було націоналізовано за відмову платити податки... 

Скажіть, навіщо мучитись із мережею, інвестувати, ризикувати, наймати тисячі людей, одягати й учити їх, якщо, сидячи в офісі, ти заробляєш гроші, які тим заправкам ніколи навіть не снилися?

Але коли основне джерело доходу в "Привату" забрали, занепад був лише питанням часу. Найбільшими перевагами були широке покриття й низька ціна, яка дотувалась коштом вищенаведених доходів від експлуатації державних активів. 

Водночас конкуренти, не маючи заводів-пароходів, займались удосконаленням своїх об’єктів і сервісу. Розгорнулась справжня гонитва "озброєнь": спешлті-кава, бургери з-під ножа, інші приємні для споживача збочення. Вирівнялась і ціна, бо "Приват" опинився у рівних умовах у закупівлі пального з рештою ринку. Хто поїде на стару заправку з туалетом у посадці, якщо поруч булочки з кленовим сиропом, чистота й пальне за такі ж гроші? 

Що далі? Протягом останнього року були повідомлення про намагання Михайла Кіпермана (очолює нафтовий бізнес "Привату") перегрупуватись у нових умовах. Були розмови про залучення зовнішніх управлінців, про передачу частини або всій мережі в управління. Були й пропозиції з ринку продати частину станцій. Але нічого не злетіло. 

Чим довше триватиме цей жах без кінця, тим жахливішим буде кінець. Повернутися на ринок цим заправкам з кожним днем буде складніше. Споживач тікає, багато людей з неотовареними талонами на руках - таке не забувається. 

І якщо активи рано чи пізно розподіляться, то про "Приват" як гравця на цьому ринку можна забувати. Приватівці виявилися неспроможними працювати в умовах жорсткої конкуренції, як і будь-який олігархічний бізнес. Паразитування на держактивах, монополія й доступ до регулювання тарифів – ось секрети успіху. А на ринку пального треба нахилятись за кожною копійчиною й облизувати клієнтів. 

Дуже показова й повчальна історія. Скільки державних грошей пішло у кишені олігархів? Скільки бізнесів не народилось або загнулось через придушення їхніми монополіями? Яку б країну ми мали, якби ефективно використовували державні ресурси й підприємства? Хтозна, може, ми б і не опинились у тій ямі, де перебуваємо зараз.

Джерело

Про автора. Сергій Куюн, директор консалтингової компанії А-95

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.