Про звільнення Галущенка: не варто керуватися емоціями

Ще зовсім недавно я негативно висловлювався з приводу звільнення керівника ОСП Кудрицького, про спосіб, у який це було зроблено, аргументацію, яку було використано, час, на який це припало (напередодні, можливо, найскладнішої зими в новітній історії) etc. І це було про принципи та переконання, а не про персональні симпатії. 

Точно так само в публічній манері я висловлював незгоду (а інколи просто нерозуміння підстав та необхідності) з фактом звільнення Макогона (ОГТСУ), Ковальчука (Укренерго), Недашковського (Енергоатом) і ще деяких керівників енергетичних компаній. Зрештою, я був далеко не прихильником більшості міністрів енергетики за останнє десятиліття.

Читайте також: Чому Галущенко збрехав Зеленському про гігават

Але принципи на те і принципи, що їх не змінюють коли зручно, навіть коли тебе не зрозуміють. 

Підсумую: мені не подобається непрозорий, непроцедурний, кон’юнктурний підхід до заміни керівників.

Звісно, мова не про мої вподобання, а про правила роботи управлінського апарату демократії (так-так, дехто з моїх друзів знову скаже, що я "загрався в цю Європу"). Свого часу мене вчили однаково не сприймати ані "друзям усе, ворогам закон", ані "мета виправдовує засоби". Політична доцільність не може замінити дотримання  процедур. 

Я ніколи не був компліментарним до нинішнього міністра енергетики. Але сказати, що я підтримую таке його звільнення через анонсування блокування трибуни після взаємного обміну образами з вимогою відставки, теж не можу. Згадаймо про "на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

Читайте також: У Раді зареєстрували постанову про звільнення міністра енергетики Галущенка

Парламентські дебати, політична боротьба, звісно, неодмінна частина життя сучасного демократичного суспільства. Але вона не може переважати неупереджений розгляд питання згідно з процедурою. Не можна просто так обмінятись кпинами, звинуваченнями, образами й на цьому розійтись, на емоціях запропонувавши вигнати посадову особу. Особливо, коли така ініціатива виходить від представників єдиного законодавчого органу України, якими б "залізними" аргументами це не підкріплювалися.

Називайте мене наївним, називайте мене ідеалістом. Але звільнення міністра лише тому, що зійшлись планети й склалась кон’юнктура так, щоб можна вибити ненависного комусь опонента без процедури, ніколи не змінить систему. 

Цей пост явно нетиповий для більшості моїх публічних висловлювань. Щобільше, розумію, що хтось із моїх друзів, реальних чи віртуальних фейсбучних, його не зрозуміє або вважатиме його за недоречний. Але повторюсь: принципи на те і принципи, що їх не змінюють, навіть коли це болісно, неприємно та незручно. I stated my case.

Джерело

Про автора. Андріан Прокіп, аналітик із питань енергетики Українського інституту майбутнього

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.