У Європі не існує жодної країни без сепаратизму. Історії земель, які роками мріють про незалежність

У Європі фактично немає жодної країни, яка б не стикалася з проблемою сепаратизму. Деякі її успішно вирішили, домовившись з місцевими громадами. Деякі ж шукають компроміс і досі

Іспанія - Країна басків

Демонстрація басків на підтримку каталонців. Фото: Reuters

Ідеї автономії популярні не лише в Каталонії, а й багатьох інших іспанських провінціях - Галіції, Андалусії, Кастилії тощо. Втім, вони наразі не користуються великою популярністю.

А от де рух за автономію набув широких масштабів та приніс помітні результати, так це Країна Басків. У 2007 році журнал The Economist назвав її найбільш децентралізованим регіоном у Європі.

Баски, як і каталонці, хочуть провести референдум про незалежність. Але їм так само відмовляють у цьому, посилаючись на конституцію, яка вимагає, аби питання відділення того чи іншого регіону вирішувались на загальнонаціональному, а не місцевому референдумі.

Після референдуму в Каталонії місцевий рух за незалежність Gure Esku Dago (перекладається як "Ми з вами") організував тисячну демонстрацію на підтримку каталонців. Одне з гасел було таке: "Сьогодні Каталонія, завтра Країна басків".

Наприкінці 1950-х років у басків з'явилася організація ЕТА, яка почала виборювати незалежність терористичними методами.

Від її рук за 40 років загинуло 820 людей, з них 340 цивільних.

У 2011 році ЕТА оголосила про припинення збройної боротьби, а в квітні 2017-го заявила, що здала всю свою зброю та вибухівку.

Італія - Паданія та Південний Тіроль

Фестиваль культури Паданії, серпень 2016 рік. Фото: ecodibergamo.it

В Італії сепаратистські рухи відносно популярні в багатьох провінціях. На початку 1990-х партія Ліга Півночі (Lega Nord) заговорила про можливість відділення північних провінцій. Вона називала їх збірним терміном Паданія - від назви Паданської рівнини та річки По. Сепаратисти трохи розширили кордони і записали до Паданії не лише ті провінції, які лежать на рівнині (Ломбардію, Лігурію, Венето тощо), а й, наприклад, Тоскану та Умбрію.

У Паданії був свій тіньовий парламент у Мантуї та свій прапор у вигляді зеленого сонця на білому фоні. Очільники партії говорили про те, що більш економічно розвинута північ має припинити "годувати" більш відсталий південь.

Згодом Ліга Півночі стишила оберти та почала говорити про широку автономію, яка б дозволила лишати в місцевому бюджеті 75% доходів.

Ліга Півночі є партією євроскептиків та підтримує активні контакти з Кремлем. Зокрема, кілька депутатів цієї політсили відвідували окупований Крим та Донбас.

У Ломбардії та Венето 22 жовтня має відбутися консультативний референдум про додаткові умови автономії. Він не матиме юридичних наслідків, але дозволить місцевим політикам торгуватися з центральним урядом про розширення повноважень.

Окремо слід згадати про Південний Тироль. Цей автономний регіон також знаходиться на півночі Італії, але має іншу історію. До Першої Світової війни це була частина Австрії, а після неї була анексована Італією. Навіть зараз 70% тамтешнього населення говорить німецькою, яка визнається другою місцевою офіційною мовою.

Потужної місцевої партії, яка б висувала вимоги про незалежність там зараз немає, але розмови про відділення ведуться регулярно.

Данія - Фарерські острови

Прапор Фарерських островів. Фото: jyllands-posten.dk

У квітні 2018 року на Фарерських островах відбудеться референдум, під час якого жителям архіпелагу запропонують схвалити текст нової місцевої конституції. Це стане черговим кроком на шляху до поступового відділення островів від Данії.

До 1814 року Фарерські острови належали Норвегії, а потім перейшли під владу Данії. Там мешкає близько 50 тисяч людей, які окрім данської говорять фарерською мовою.

Центральний уряд контролює питання оборони, правоохоронну діяльность, міжнародні відносини та фінансову політику. Усі інші вирішуються місцевою владою.

Франція - Корсика

Активісти "Фронту національного звільнення Корсики". Фото: AFP

Французький острів Корсика завжди вважав себе окремою територією. Місцева мова визнана регіональною центральним урядом. У 1975 році після сутичок поліції з місцевими націоналістами почалась збройна боротьба за незалежність.

За 40 років "Фронт національного звільнення Корсики" здійснив близько 10 тисяч збройних нападів на будинки іноземців, поліцейські дільниці, політиків.

На рахунку фронту до 40 вбивств, найбільш гучним з яких була ліквідація призначеного з Парижу префекта Клода Ерін'яка.

У 2003 році була проведена невдала спроба референдуму щодо розширення автономії. Після цього центральний уряд пішов на ряд поступок, зокрема, надав пріоритет місцевим мешканцям в питані придбання нерухомості.

В результаті у 2014 році Фронт оголосив про те, що складає зброю. Втім, вде у 2016 він знову оголосив про себе заявою, що чинитиме спротив терористам-ісламістам.

Бельгія - Фландрія

Демонстрація прихильників "Нового фламандського альянсу", 2014 рік. Фото: Tijl Vercaemer/Flickr

У Фландрії, яка є однією з трьох частин Бельгії, говорять місцевим варіантом голандської мови. У травні 2014 року місцева націоналістична партія "Новий фламандський альянс" увійшла до складу спільного уряду країни.

Її лідер Барт де Вевер підтримує зусилля каталонців відділитися від Іспанії та засудив насильство іспанської поліції. Політик вважає, що рано чи пізно Бельгія припинить своє існування як єдина країна.

Німеччина, Баварія

Активісти Партії Баварії, яка виступає за незалежність регіону. Фото: bayernpartei.de

У Баварії люблять поговорити про відділення від Німеччини. Наприклад, у 2012 році місцевий журналіст Вільфрід Шарнагль опублікував книгу "Баварія може впоратися й сама". Але баварці не роблять практичних кроків в цьому напрямі. Про що свідчать дуже скромні результати на виборах Партії Баварії, яка виступає за створення незалежної Баварії, яка лишалася б членом Євросоюзу.

Баварці і так мають дуже широку автономію. Чого варта хоча б офіційна назва їхньої землі - Республіка Баварія. Вони єдині мають регіональну партію, яка представлена на федеральному рівні в Бундестазі.

Християнський соціальний союз входить до спільного альянсу з Християнсько-демократичним союзом на чолі з Ангелою Меркель. Позиція баварської "сестри" сильно впливає на політичну програму хритиянських демократів.

Велика Британія - Шотландія, Уельс, Північна Ірландія

У Шотландії покладали великі надії на референдум. Фото: Reuters

Об'єднане Королівство має три частини, які час від часу виступають з прагненнями про розширення автономії або й відділення.

Північна Ірландія порівняно нещодавно страждала від збройного конфлікту між британським урядом та ІРА. Воно забрало життя 3524 людей. Сторони спромоглися досягти перемир'я - 10 квітня 1998 року було підписано Белфастську угоду, яка поклала край протистоянню.

У Шотландії 18 вересня 2014 року відбувся референдум, на якому громадян питали, чи не хотіли б вони відділитися від Великої Британії. З перевагою в 10% перемогли прибічники спільного існування. Проте, місцеві політики заговорили про можливість проведення повторного референдуму після Брекзіту, оскільки шотландці були проти виходу країни з ЄС.

В Уельсі сепаратистські настрої найслабші. Проте й там були незадоволені Брекзітом.

Польща - Сілезія

Марш за автономію Сілезії, 25 липня 2017 року. Фото: LOTA

Після нещодавніх подій у Каталонії міністр внутрішніх справ Польщі Маріуш Блащак сказав, що це має слугувати застереженням його країни, де "існує рух, в назві якого є слово "автономія". Це "Рух Автономії Сілезії".

Названа ним організація існує з 1990 року. З 2001 року її штаб-квартира базується в Катовіце - центрі Сілезського воєводства. Регіон відрізняється тим, що там мешкає доволі велика німецька меншина. Втім, ідея автономії базується не стільки на етнічних відмінностях, скільки на економічних міркуваннях - Нижня Сілезія є традиційно потужним промисловим регіоном.

Мета РАС - це в жодному разі не відділення від Польщі, а набуття регіоном широкої автономії з власним сеймом, урядом та податкою. Остання залишала б левову частку доходів у місцевій казні, а невелику частину переказувала в центральний бюджет. Питання фінансової, оборонної та міжнародної політики лишалися б у віданні центрального уряду.