Ікона чужого стилю. Чому Че Гевара це герой рівня Гітлера та Сталіна

50-річчя з дня вбивства латиноамериканського революціонера Ернесто Че Гевари сьогодні відзначається як одна з найважливіших історичних дат. Навіть через стільки десятиліть після своєї загибелі Че залишається кумиром мільйонів, він став персонажем масової культури, його зображення на футболках не соромно носити навіть далеким від комуністичних ідеалів людям. І в цьому - особливість міфу Че Гевари.

Тому що кожен, хто надягає футболку із зображенням Гітлера або Сталіна, точно розуміє, які погляди відстоює. Система цінностей Че Гевари практично не відрізняється від поглядів інших негідників.

Маніяк-вбивця, кривавий фанатик, цинічний брехун - мабуть, кожне з цих визначень не в повній мірі відображає характеристики цієї особистості. Че виявився латиноамериканської реінкарнацією російського революціонера Льва Троцького - тільки без організаторських талантів і інтелекту організатора Жовтневого перевороту і адепта «світової революції». Зате з куди більшою пристрастю до деструкції.

Політичну кар'єру Че Гевари часто пов'язують з Кубою, але насправді він не мав до цього острову ніякого відношення, його життя - поїздки по всій Латинській Америці, спроби приєднатися до будь-якого повстання, яке можна використовувати для подальшого насадження комунізму.

Че став своїм в банді братів Кастро, тому що повірив у можливість перемоги групи авантюристів. Він зіграв ключову роль у знищенні кубинської демократії, яка тільки вставала на ноги після втечі диктатора Батісти.

І він був одним з тих, хто переконав Фіделя Кастро в тому, що за допомогою комуністичної ідеології він зможе створити не просто бандитський, але «ідейний» режим.

«Не слід влаштовувати тяганини з судовими розглядами. Це революція, докази тут вторинні »- кричав активіст на суддів. Гевара був настільки одержимий вбивствами, що мріяв за допомогою радянських ракет на Кубі розв'язати третю світову війну.

Відмова Хрущова від розміщення ракет став ударом і для Кастро, і для Че. Але Кастро вирішив задовольнитися десятиліттями знущань над кубинцями. А Че Гевара просто покинув Кубу, острів став йому не цікавим. Маніяк воював то в Конго, то в Болівії - там і був знищений 50 років тому.

Але вже тоді він був «революційної іконою», вже тоді став святим альтернативної комуністичної релігії. Це шанування Че - відповідь на питання, чому так довго нічого не виходить у країн Латинської Америки, які розриваються між державою і анархією, між диктатурою і «справедливістю».

Якщо замінити відповідальність справедливістю, завжди з'явиться монстр. Він може бути не таким страшним, як Че Гевара. І він не завжди буде з іншої країни - хоча й у нас полюбляють іноземців-викривачів. Але він завжди буде плекати твою ненависть і не дасть тобі нічого побудувати.

Для сучасної України з її полулістамі і атрофією громадянської відповідальності за дії влади це є таким самим актуальним, як і для Латинської Америки.