15 років тому після штурму Норд-Осту загинуло 130 людей. Питання, які залишились до російської влади

Захоплення будинку культури "Московський підшипник" сталося 23 жовтня 2002 року, коли там показували популярний мюзікл "Норд-Ост". Для Путіна він став зручним приводом позбутися внутрішнього та міжнародного тиску щодо припинення Другої чеченської війни та розпочати план облаштування маріонеткового режиму в бунтівному регіоні. За рік після теракту президентом Чечні було обрано Ахмата Кадирова, батька нинішнього президента Рамзана Кадирова.

Шахіди й шахідки

Захоплення заручників сталося невдовзі після початку другого акту мюзіклу. На сцену вийшов чоловік у камуфляжі з автоматом та зробив кілька пострілів угору. Одночасно по проходах зайшли дві вервечки озброєних чоловіків та жінок - усі також в камуфляжі. Керував терористами Мовсар Бараєв.

У заручниках опинилось 916 людей - глядачі та актори. Доволі довгий час бойовики не могли сформулювати своїх вимог, але врешті врешт вони заявили, що їхня мета - вивід російських військ з території Чечні.

По залу терористи розвісили вибухові пристрої. На жінок, які розсілися вздовж рядів, одягли пояси шахідок.

За три дні терористи звільнили 39 людей, переважно дітей, жінок та іноземців. Останніми перед штурмом були звільнені четверо громадян Азербайджану. Кільком заручникам вдалося втекти.

Штурм почався на третій день після захоплення - 26 жовтня. На світанку (близько 5:00) по вентиляційній системі в будівлю запустили присипляючий газ. Хвилин за 10-15 бійці підрозділів "Альфа" та "Вимпел" почали штурм. Усі терористи були вбиті - навіть ті, хто від дії газу заснув. Більшість жінок-шахідок застрелили переважно в несвідомому стані, у потилицю.

Та найбільша трагедія цього теракту, полягає в тому, що вже після штурму загинуло 125 заручників - хтось отруївся газом, а хтось просто задихнувся в автобусах, куди людей складали в буквальному сенсі штабелями.

П'ятьох заручників застрелили терористи, але їхні смерті були скоріше випадковастями або трагічним збігом обставин. Першою вбили Ольгу Романову, яка змогла потрапити в захоплену будівлю незважаючи на виставлені кордони міліції та спецслужб. Жінка почала сварку з Бараєвим, вимагаючи звільнити людей. Хтось із терористів вирішив, що вона - провокаторка й агент ФСБ, і жінку застрелили з автомата.

Жахлива доля заручників

У перші години й дні після штурму російська влада всіляко приховувала справжню кількість загиблих заручників та причини їхньої смерті. Родичі загиблих досі безуспішно вимагають, аби їм назвали склад речовини, якою приспали терористів.

Ось такі дані наводить громадська організація "Норд-Ост", яку заснували родичі загиблих: "В результаті проведеної операції як мінімум 130 заручників загинули, десять із них діти; близько 700 заручників отруєно, частина з них стала інвалідами II та III груп, 12 людей частково або повністю втратили слух; 69 дітей втратили батьків і залишились сиротами".

Частина людей загинула ще по дорозі в лікарні, бо їх замість автомобілів "швидкої допомоги" вантажили в автобуси, один на одного. Під грудою тіл затиснули 13-річну донька громадянки Казахстану Світлани Губарєвої. Дівчинка загинула.

"Пізніше я натрапила на статтю в газеті про те, як в Першу міську лікарню приїхав "Пазик", розрахований на 12 місць, який був набитий заручниками. Туди було запресовано 32 людини, і на дні цієї купи лежала моя донька", - розповіла вона в інтерв'ю BBC, присвяченому 15-річчю трагедії. Від газу загинув і наречений Губаревої, громадянин США Сенді Алан Букер.

Мати відомого барда Олександра Карпова говорила, що постраждалим кілька годин не надавали допомогу. За її словами, в неї є документи, які підтверджують, що син був живий 6,5 годин після штурму. Але його запхнули в автобус, набитий трупами, у якому він і помер.

Змова з терористами

Критики Путіна вважають, що влада заздалегідь знала про захоплення театрального центру на Дубровці, але свідомо не запобігла трагедії. Більш того, багато даних свідчать про те, що російські спецслужби були в змові з терористами.

Російська влада й пропаганда одразу поклала провину за теракт на президента Чечні Аслана Масхадова, який на той момент переховувався у горах.

Саме йому, лідеру чеченців, які боролись за незалежність, але далекому від угрупувань радикальних ісламістів, теракт наніс непоправну шкоду. Відтоді його спроби добитись мирних переговорів з Москвою були приречені. В очах світових лідерів він втратив легітимність та набув образ терориста.

Політолог і публіцист Станіслав Белковський одразу після теракту в своєму блозі для газети "Завтра" писав, що командир бойовиків Бараєв вороже ставився до Масхадова. "Теракт стався дуже вчасно для тих, хто ні за яких обставин не хотів перемовин", - зауважував він.

Американський журналіст Девід Саттер, як і більшість його колег, був біля захопленої будівлі. "Те, що мені вдалося реконструювати з тих подій в наступні місяці, переконало мене, що влада сприяла захопленню Театрального центру", - пише він у своїй книзі "Менше знаєш, краще спиш".

Перш за все, незрозуміло, як у воєнний час чеченські ісламісти могли непомітно підготувати масштабний теракт: завезти зброю, вибухівку, людей. До того ж, як з'ясувалося згодом, деякі з нападників були відомі спецслужбам, сиділи у в'язницях, а Бараєва взагалі кілька разів оголошували загиблим.

Незрозуміло, навіщо спецназівці застрелили всіх терористів, навіть тих, які перебували в непритомному стані. Саттер пише, що це було безглуздо, якщо російська влада хотіла дізнатися більше про організацію нападу. Але це було логічно, якщо потрібно було приховати незручні подробиці.

Про те, що бойовики не збиралися вмирати, писав і російський політолог Станіслав Белковський: "Розповіді колишніх заручників свідчать: "шахіди" не просто не готувались до загибелі, вони були впевнені, що не помруть. Хтось дуже надійний та сильний дав їм гарантію життя".

Про це ж говорить і Губарєва, яка стала згодом однією із засновниць організації "Норд-Ост":

"Мої знайомі, які не заснули одразу в момент пуску газу, чули, як Бараєв став шукати електрика - газ подавався через вентиляцію. Він став кричати: "Де електрик? Треба відключити вентиляцію!" Замість того щоб дати команду розстрілювати. І вибіг із залу організовувати оборону".

15 років брехні

Якщо метою терористів було залякування росіян, щоб вони почали вимагати від Путіна припинити війну в Чечні, то якомога більша кількість жертв була б ідеальна для досягнення мети. Тим не менш, терористи, які мали кілька хвилин на реакцію після газової атаки, не запустили в дію жоден із вибухових пристроїв - ані закріплені поміж глядачами, ані закріплені на жінках-шахідках.

І хоча ФСБ запевняло, що вибухівка була справжня, багато хто вважає, що то були лише муляжі. Зокрема, Девід Саттер пише про це, як про доведений факт.

Родичі загиблих досі намагаються з'ясувати правду та судяться з російською владою. Зокрема, в інтерв'ю телеканалу "Дождь" адвокат постраждалих Сергій Панченко розповів, що на даний час позови подано від 20 осіб.

"Моїх довірителів цікавлять не гроші, а правда про те, як і чому загинули їхні родичі. Вони хочуть знати, як і чому ті, хто вижив, отримали настільки важкі травми", - пояснив він.

Прикметно, що путінський режим систематично "зачищає" тих, хто намагається з'ясувати правду про те, чому стався теракт і хто керував терористами.

У 2003 році був застрелений біля власного будинку депутат Держдуми Сергій Юшенков. Він ініціював запити щодо правомірності засекречування складу газу, яким отруїли бойовиків і заручників.

У 2006 році була застрелена журналістка Анна Політковська, якій вдалося потрапити в захоплений Театральний центр та передати воду для заручників. Вона називала "Норд-Ост" керованим терактом.