Віталій Портников: чому настав "нормандський параліч"

Напередодні конференції зустріч голів зовнішньополітичних відомств чотирьох країн багатьом здавалася питанням вирішеним. Хоча б через те, що міністрам не потрібно буде спеціально збиратися, вони і так приїдуть на конференцію.

Однак в результаті узгодити час, коли могли б зустрітися міністри всіх чотирьох країн, так і не вдалося. І це цілком зрозуміло. Тому що справа зовсім не в тому, в якому місті можуть зустрітися міністри. А в тому, що у будь-якої зустрічі має бути результат.

А ніякого результату в Мюнхені досягти б не вдалося. І це продемонструвала зустріч міністрів закордонних справ України і Росії, після якої Павло Клімкін констатував: "Ні про що не домовилися". Саме таким міг би бути і підсумок зустрічі в "нормандському форматі".

Читайте також: "Нормандської" зустрічі у Мюнхені не буде, - ЗМІ

Але в такому результаті немає зацікавленості ані у німців, ані у французів. Президент Франції Еммануель Макрон взагалі налаштований на участь в подіях, які приносять його країні успіх. Це, якщо хочете, політичний формат Макрона - і саме тому участь міністра закордонних справ Франції у зустрічі в Мюнхені  навіть не передбачалася.

А німецький інтерес знижений процесом формування нового уряду. При цьому навіть у партнерів по можливій коаліції немає єдності по ключовим підходам до вирішення проблеми. Християнські демократи вже встигли висловити незгоду з пропозицією глави німецького зовнішньополітичного відомства Зигмара Габріеля, який продовжує відстоювати традиційний підхід соціал-демократів - "поетапне зняття санкцій" в обмін на введення миротворців на Донбас. Ну і який сенс Габріелю брати участь у зустрічі, якщо він не може озвучити спільну позицію?

Якби учасники "нормандського формату" могли б хоча б приблизно домовитися по миротворцям, вони б зустрілися.

Але в тому-то і справа, що миротворчий контингент виявився черговою ілюзією через очевидне російського небажання відмовлятися від контролю над Донбасом.

Ініціатори введення контингенту вже встигли озвучити кілька наборів варіантів його розміщення. Але всі вони, в кінцевому підсумку, мають на увазі відхід Росії з окупованих територій і втрату нею контролю над Донбасом. А це як раз те, з чим в Кремлі не збираються погоджуватися.

А раз не збираються погоджуватися - значить, не збираються виконувати Мінські угоди. А раз не збираються виконувати Мінські угоди - тоді про що розмовляти міністрам країн "нормандського формату"?

Європейцям в цій ситуації набагато простіше поступитися ініціативою американцям - усвідомлюючи, втім, що Волкер із Сурковим теж ні про що суттєве не домовляться.

А нам потрібно вчитися жити в реальності довготривалого конфлікту і розуміти: Росія поступиться не тоді, коли їй запропонують "кращі умови", а тоді коли у неї просто не буде сил і засобів утримувати окуповані території.