Надія та постріл "Аврори"

Коли генпрокурор Юрій Луценко заявив, що вносить до Верховної Ради подання на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата Надії Савченко, в принципі це було очікуваною заявою.

Після того, як 8 березня при спробі вивезення зброї з окупованої території було затримано Володимира Рубана і голова Служби безпеки України Василь Грицак повідомив журналістам, що затриманий планував влаштувати теракти в Києві, Савченко була викликана на допит. Згодом стало відомо, що вона покинула межі країни. Вже тоді соцмережі почали обговорювати зв‘язок між Савченко та Володимиром Рубаном та можливість, або абсурдність підготовки ними серії терактів. Користувачі соцмереж робили ставки, чи повернеться Надія до України.

14 березня генпрокурор Луценко заявив, що у разі неявки Савченко на допит в СБУ він буде змушений звернутися до ВР з поданням на зняття з неї депутатської недоторканості. Було призначено крайній термін - 11 година ранку 15 березня - після збігу якого Савченко буде вважатися втікачем. Тож коли народний депутат перервала відвідини Страсбурга та повернулася до України, суспільство вже було в курсі підозр щодо неї та з нетерпінням чекало розвитку подій.

Але замість того, щоб спокійно дати пояснення у справі проти Рубана, пані депутатка на своєму брифінгу фактично закликала до повалення влади.

"У слідства є беззаперечні докази того, що нардеп Надія Савченко особисто планувала, вербувала і давала вказівки, як провести терористичний акт у залі парламенту, знищивши дві ложі: урядову і посадову, мінометами обрушивши купол Верховної Ради і автоматами добиваючи тих, хто виживе", - заявив Луценко.

Савченко ж в відповіла, виступаючи перед журналістами, що в країні немає жодної людини, яка б не мріяла підірвати Верховну Раду.

Крім того, вона звинуватила діючу владу у проведені антиукраїнської політики протягом всіх 27 років існування незалежної України, у розстрілах Майдану та у навмисному  винищені українських громадян на фронті.

Також Савченко звернулася до військовослужбовців, назвавши військовий переворот в Україні "очікуваним і правильним". “Я знаю, що зараз є дуже багато військових, які мене чують і які абсолютно погоджуються з точкою зору, що військовий переворот в Україні - це досить очікувана і, напевне, досить правильна подія. Я розумію, що таких немає при владі і в командуванні. Ті, хто в командуванні, завжди грають під владу, влада завжди грає під Росію, вони просто вбивають свій народ і посилають на смерть. Але є багато військових, які розуміють, що відбувається”.

Після цього всі подальші суперечки, чи правду про підготовку до перевороту, говорять СБУ і генеральний прокурор, втратили сенс.

Савченко не тільки звернулась із закликом, вона була впевнена, що отримає підтримку.

Російські пропагандисти та колишні депутати Партії Регіонів часто говорять, що взимку 2014 року до влади в Києві прийшла “хунта”. Причому не просто прийшла, а на тлі "саморозстрілів Майдану". Зауважимо, що на брифінгу Надія Савченко говорила те ж саме, в сому нас намагалися переконати адвокати Януковича в суді про держзраду.

Читайте також: 10 тез російської пропаганди щодо Майдану, які просувають адвокати Януковича в суді, та їх спростування

Але не варто відкидати промовки про тарифний геноцид, вигідну владі війну на Сході та заклики до підриву Верховної Ради як маячню маргіналів. Ці ідеї мають успіх в численних групах з чималою кількістю прихильників. Якби радикальні заклики не промовлялися з екранів телевізорів та на мітингах в підтримку українських і іноземних політиків, Савченко ніколи не наважилася б оприлюднювати їх. При всьому її радикальному популізмі, вона завжди говорить тільки те, що здається їй "модним".

Схоже Надія Савченко відвела собі роль “пострілу "Аврори”, який має оголосити про початок кривавого хаосу в країні. Її сьогоднішня промова має сенс тільки в разі здійснення провокацій. Адже як “в‘язень Київської хунти” Надія навряд здатна збудити маси. Ніхто не буде штурмувати суди через арешт. Ніхто не рушить колонами на Київ, щоб звільняти її з в‘язниці.

А от якщо стануться в Києві криваві події під час мирної акції протесту, народ вийде на вулиці і без Надіних закликів. Не будемо забувати, що цієї неділі в столиці планується чергова акція прихильників Саакашвілі. Якби раптом сталися провокацій проти мітингувальників, то навіть ті, хто не вірить ані Савченко, ані Саакашвілі, цілком можуь вийти на вулиці в знак обурення нездатністю влади забезпечити порядок в країні.

Настрій та тло для збурення досить переконливо можуть створити промовки про корупцію та збагачення на крові, про Мальдів, та кадри затоплених військових полігонів. А далі почати повстання руками диверсійних груп, захованих серед мирних обурених громадян - це вже справа техніки. Давайте згадаємо, як на роздмуханому страхами постмайданному Сході легко вдалося спровокувати захоплення влади всього лише зусиллями 50 диверсантів під командуванням Гіркіна.

Запобігти кривавим сценаріям можемо тільки ми з вами. Влада, має припинити бавитися в гібридну оборону і почати звільняти країну від ворожих агентів та демонстративно безкарних подільників Януковича. Суспільство ж повинно почати прагнути стати частиною політичних процесів, замість беззмістовного очікування чергового повстання, як "справжнього вияву народної волі".

Якщо люди, хочуть, щоб в країні відбулася зміна влади, вони самі мають почати вибудовувати партії, рухи та впливові громадські організації, які живляться їх, а не "грантовим" коштом. Громадяни мають навчатися контролювати партійні процеси. Без цього їм ніколи не вдасться проконтролювати владу.

Щоб не говорила Надія Савченко - а вона тільки повторює кремлівські методички - влада в незалежній Україні ніколи не змінювалася Майданами. Українці вже традиційно обирають собі представників на демократичних виборах. Інколи, ніде правди діти, вибори ставали можливі тільки після того, як мільйони людей виходили на вулиці, щоб припинити сповзання країни в авторитаризм. Але навіть після кривавого Майдану 2014 року до влади попали не всі політичні сили, що були на сцені.

Саме для того, щоб замінити цю демократичну традицію виборів на звичку до "а-ля рюс" бунту – "беззмістовного і безжального" – нам з вами сьогодні підкидається казочка про військовий переворот, як про останню надію ощасливити Україну.

І тут постає питання: якщо ми-українці не здатні розрізнити популістів від соціалістів, а агентів від патріотів в відносно спокійній обстановці виборчого процесу, то чи зможемо ми угледіти "справжнього лідера, який дбає про народ" серед тих, хто силою захоплює владу в країні?

Ми маємо навчитися вибудовувати владу, а не скидати її тільки тому, що хтось не може, або не хоче перемагати у конкурентній передвиборчій боротьбі. Громадяни мають стати суб‘єктами політичного процесу в країні, замість того, щоб бути підставками під прапори та кишенями для "безкоштовної" гречки.

Громадяни - це ті, хто більш за владців зацікавлені в збережені демократичних процедур. Тільки це може вберегти нас всіх від савченків та рубанів, яких для нас четвертий рік штампує Кремль.