Подивитись і знову подивитись. Що треба знати перед походом на нового Тарантіно

Сказати, що це подія – нічого не сказати. Один з найвидатніших режисерів сучасності зафільмував свою найвидатнішу роботу.  Такими заявами, принаймні, рясніли відгуки ще після показу стрічки у Каннах. 

Українські соцмережі вже переповнені дифірамбами, хоча, невдоволені теж є, бо як без них. Але що я хочу сказати: "Одного разу в Голлівуді"– безумовний "маст сі" для культурної людини, бо це направду явище, яке неодмінно лишиться в історії кіно.

І одна з причин – ця стрічка не проста, на неї не можна ось так купити квиток і прийти. Вона наче "Ім‘я Рози" Умберто Еко – для непідготовленого читача це досить захопливий детектив, але він просто не бачитиме величезної кількості подвійних чи навіть потрійних сенсів, які ховаються за начебто зрозумілими сценами. 

"Одного разу в Голлівуді"– це історія, яка відбувається у 60-х на фабриці мрій.  Досвідчений, але не надто успішний актор Рік Далтон (Леонардо Ді Капріо) намагається знятися у чомусь пристойнішому, ніж телевізійні шоу. Поряд із ним – його друг та дублер Кліфф Бут (Бред Пітт), якому роботу взагалі не пропонують, бо є кілька на це причин. 

Цікаві пригоди, з традиційно для Тарантіно крутезними діалогами, зіграні одними з найкращих акторів сучасності. В принципі, вже достатньо і цього, аби вийти з залу задоволеними. Але для тих, хто хоче відчути більше – ось кілька підказок. Важливо - не спойлери. 

Історія Шарон Тейт

Одна з героїнь фільму, яка має прототип. (У цьому фільмі взагалі багато чого грунтується на реальних людях та подіях). Так ось, Шарон Тейт – акторка та дружина режисера Романа Поланського. Неймовірної краси молода жінка, яку зіграла така ж красуня Марго Роббі, померла у віці 26 років. 

Її вбили члени секти Чарльза Менсона, нанісши 16 ножових поранень у живіт. Ця трагедія не просто змусила вжахнутися Голлівуд та всю Америку, знаменитості тоді повністю переосмислили своє життя і статус небожителів, особливих людей, яким нічого не загрожує. 

Чарльз Менсон

Один з найвідоміших маніяків у світі, помер два роки тому у в'язниці. Наприкінці 60-х  йому вдалося зібрати цілу "сім'ю" шанувальників, точніше переважно шанувальниць, з якими він мешкав на закинутому ранчо поблизу Лос-Анджелеса. Вочевидь, він володів неабияким ораторським даром і здатністю переконувати, бо його ідеї були направду скаженими. 

На кшталт того, що невдовзі почнеться війна рас, бо темношкірі нападуть на білошкірих та знищать їх. Так само Менсон був ображений на Голлівуд, бо його кар'єра у цьому місці не вдавалася. Отже, він зміг запевнити своїх послідовниць, що знаменитостей варто "різати, мов свиней". Хоча, зрештою, як показує історія, людей можна переконати у ще більш диких світоглядах.

Роман Поланський

Режисер, біографію якого неодмінно треба прочитати перед переглядом. Хоча, в фільмі у нього просто мікроскопічна поява. Він пережив не лише жахливу смерть дружини, а й дитинство у Краківському гетто. А ще він один із тих чоловіків, яких звинувачують у сексуальних злочинах. Одна з жертв - Саманта Геймер, якій на той час було 13 років.

Вона була фотомоделлю, яку режисер запросив до вілли Джека Ніколсона,  там напоїв шампанським з наркотиками і згвалтував. Згодом на такі ж дії поскаржилися інші дівчата. Нині Поланського виключено Американської кіноакадемії, а до США він не їздить, бо його одразу заарештують. Зараз режисерові 85 років. Усе це важливо знати, щоб ширше бачити те насильство, про яке говорить Тарантіно у своєму фільмі. 

Насильство

Загалом, це одна з улюблених тем Квентіна Тарантіно. Але в "Одного разу в Голлівуді" воно показано зовсім з іншого ракурсу, ніж у попередніх стрічках. Нагадаю, режисер довго працював із Гарві Вайнштейном, зі звинувачень якого і почалася грандіозна кампанія проти сексуального насильства у Голлівуді. Парадоксально, але Вайнштейн продюсував обидві частини "Вбити Білла", які особисто я вважаю чи не найбільш феміністичними стрічками. 

Власне, як і робота Поланського "Дитина Розмарі", яка є екранізацією однойменної книги. Письменник Айра Левін під історію жаху завуалював соціальну проблему про те, що жінка у 60-х не могла повністю контролювати своє тіло. Головна героїня вагітніє від диявола, проти власної волі, а згодом терпить втручання у свій стан від сусідів.  Взагалі, інколи складається враження, що режисери своїх фільмів не дивляться. 

Деталі

Окрім цього - мільйон деталей. Приміром, герой Ді Капріо ненавидить італійські спагетті-вестерни і плачеться, що мусить у них зніматися, називаючи італійців "макаронниками". Втім, він сам наполовину італієць, як і Тарантіно. Більше того - останній обожнює спагетті-вестерни, які неймовірно вплинули на його авторський почерк. 

Інша сцена - герой Ді Капріо бачить, як повз його будинок проїздить Поланський з дружиною і страшенно радіє сусідству з таким гігантом. І додає, що задоволений, адже будинок його, а якщо ти в Голлівуді житло орендуєш, то ти тут ніхто. Разом із тим, режисер, яким так захоплюється наш герой, своє помешкання саме орендував.

У фільмі знялися діти деяких акторів, які були задіяні в інших стрічках Тарантіно. Приміром, Брюса Вілліса та Уми Турман. І перелік цих деталей просто нескінченний. Додайте як мінімум історію Голлівуду, тамтешні перипетії саме у 60-х і біографії купи людей. Здається, повністю зрозуміти Тарантіно можуть лише його найвідданіші фанати, а то і взагалі винятково знайомі. Але, як я вже писала, незнання усіх цих підтекстів зовсім вам не заважатиме. Ба більше - такі фільми можна дивитися хоч двадцять разів і щоразу бачити щось нове.