Віталій Портников: Буде не саміт, а конфлікт

Я не назвав би це великим політичним відкриттям. Те, що Росія не зацікавлена ​​в проведенні саміту лідерів в "нормандському форматі", відомо ще з 2016 року, коли лідери зустрічалися востаннє. Після цього Володимир Путін відмовився від таких зустрічей. Звичайно, якщо нічого не розуміти в політиці - а це важлива риса команди "Кварталу-95", її попутників і прихильників - можна вважати, що вся справа у Петрі Порошенку. А якщо хоча б щось розуміти, то стане ясно, що вся справа у Володимирі Путіні.

Путін не хоче безглуздих зустрічей і непотрібних компромісів. Він хоче повної і беззастережної капітуляції України на російських умовах. Але не висуває всі умови відразу. Він висуває одну умову за іншою. І Володимир Зеленський після свого приходу до влади заради тільки однієї цієї примарної зустрічі в "нормандському форматі" став виконувати ці умови. Тобто став на шлях капітуляції. Так, можливо, він просто не розуміє, що він робить. Але тоді такі радники, як Вадим Пристайко повинні йому це пояснювати і пояснювати. Поки він не зрозуміє або поки їх не відправлять у відставку. Тому що нести разом із Зеленським відповідальність за капітуляцію і її наслідки - не найбільше задоволення для людини, яка думає про майбутнє країни і навіть про своє майбутнє.

Питання - а що буде, якщо Зеленський перестане виконувати умови Путіна? Нічого нового. Путін буде шантажувати Зеленського так, як шантажував Порошенка. Тому що Путін шантажував не особистість, а інституцію - президента України. Буде нова ескалація, нове загострення конфлікту. Нові умови. Новий тиск з боку європейців - якщо Київ не продемонструє, що не збирається капітулювати. З усім цим доведеться жити довгі роки.

Чи можна просто "відмовитися" від окупованих територій, побудувати стіну, перестати домагатися реінтеграції - адже про цей варіант теж починають говорити? Ні, не можна. По-перше, це буде зрада власних громадян, які опинилися під окупацією. А, по-друге, Росія не для того захоплювала ці території, щоб Україна про них "забула".
Так що ж робити? Та все дуже просто. Зеленському - якщо він не хоче змиритися з цим конфліктом і не може його вирішити - відмовлятися від влади. Громадянам, які не хочуть жити в країні, яка весь час знаходиться в конфлікті - емігрувати. А всім іншим - навчитися жити в країні, яка приречена на довготривалий конфлікт із сильним і жорстоким ворогом.

Цей конфлікт не вічний. Рано чи пізно піде Путін, зміниться російський режим, сама свідомість російського суспільства. І якщо ми сьогодні вистоїмо, наші діти або онуки отримають можливість жити в мирній Україні.