Росія страчує дедалі більше українських військовополонених, а мільйони біженців з України все ще перебувають у стані невизначеності. Акценти світових ЗМІ 23 грудня

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 23 грудня.

Росія страчує дедалі більше українських військовополонених

розстріл українських полонених, Фото: Офіс генпрокурора

BBC нагадує про страту українського снайпера Олександра Мацієвського, який потрапив у полон у перший рік повномасштабного вторгнення та після своїх слів "Слава Україні!" був убитий росіянами. Його страта – одна з багатьох, наголошує видання.

У жовтні цього року, за повідомленнями, дев'ять полонених українських солдатів були розстріляні російськими силами в Курській області, пише BBC. Українська прокуратура розслідує цю справу, включаючи фотографію, на якій зображені напівголі тіла, що лежать на землі. Цієї фотографії було достатньо для того, щоб один із загиблих, оператор безпілотника Руслан Голубенко, був упізнаний батьками.

"Я впізнала його за спідньою білизною, – розповіла його мати. – Я купила її перед поїздкою на море. Я також знала, що у нього прострелене плече. Це було видно на фото".

Список страт продовжується, підкреслює BBC. Українська прокуратура розслідує повідомлення про те, що українського солдата зі зв'язаними за спиною руками вбили мечем і відрубали голову.

В іншому випадку на відео було показано, як 16 українських солдатів, очевидно, були вишикувані в лінію, а потім розстріляні з автоматів після того, як вони вийшли з лісу, щоб здатися в полон.

Деякі страти були зняті самими російськими силовиками, а за іншими спостерігали українські безпілотники, що літали над ними. Вбивства, зафіксовані на таких відео, зазвичай відбуваються в лісах або полях, які не мають характерних ознак, що ускладнює підтвердження їхнього точного місцезнаходження. Однак BBC Verify вдалося підтвердити в кількох випадках, наприклад, в одному випадку з відсіканням голови, що жертви носять українську форму і що відеозаписи зроблені нещодавно.

За інформацією української прокуратури, з початку повномасштабного вторгнення російські війська стратили щонайменше 147 українських військовополонених, 127 із них – цього року.

"Тенденція до зростання дуже чітка, дуже очевидна, – говорить начальник Головного військового управління Генеральної прокуратури України Юрій Бєлоусов. – Страти набули системного характеру з листопада минулого року і продовжувалися увесь цей рік. На жаль, їхня кількість особливо зросла влітку і восени цього року. Це говорить нам про те, що це не поодинокі випадки. Вони відбуваються на великих територіях і мають чіткі ознаки того, що є частиною політики, – є свідчення того, що видаються відповідні інструкції".

Міжнародне гуманітарне право, зокрема Третя Женевська конвенція, забезпечує захист військовополонених, а їхня страта є воєнним злочином, акцентує видання. Попри це лідер російської Чечні Рамзан Кадиров видав короткий наказ своїм командирам, які беруть участь у війні в Україні, "не брати полонених".

Заступниця директора відділу Європи та Центральної Азії Human Rights Watch Рейчел Денбер відзначає, що є чимало доказів, які підтверджують звинувачення у стратах українських військовополонених російськими військами. За її словами, ключову роль відіграє безкарність, і російська армія має відповісти на кілька серйозних запитань.

Досі не було жодних ознак того, що Росія офіційно розслідує звинувачення у стратах українських військовополонених, які висуваються її силовиками. Навіть згадка про такі звинувачення карається в Росії тривалим тюремним ув'язненням.

Українські сили також звинувачували у стратах російських військовополонених, але кількість таких звинувачень була набагато меншою. Юрій Бєлоусов каже, що українська прокуратура ставиться до таких звинувачень "дуже серйозно" і розслідує їх – але поки що нікому не було пред'явлено звинувачень.

За даними Human Rights Watch, від початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року російські війська вчинили "безліч порушень, у тому числі тих, які мають бути розслідувані як воєнні злочини або злочини проти людяності".

Послужний список зловживань російської армії такий, що деякі українські солдати вважають за краще смерть, ніж полон.

"Він мені сказав: мамо, я ніколи не здамся, ніколи. Пробач мені, я знаю, що ти будеш плакати, але я не хочу, щоб мене катували, – розповідає мати Руслана Голубенка. Її син досі офіційно вважається зниклим безвісти, але вона не втрачає надії. – Я зроблю все можливе і неможливе, щоб повернути свою дитину. Я весь час дивлюся на це фото. Може, він просто без свідомості? Хочеться вірити, не хочеться думати, що його більше немає".

Мільйони біженців з України все ще перебувають у стані невизначеності

Фото: Андріана Стахів

Після років війни життя 6,8 мільйона українських біженців все ще перебувають у стані невизначеності, пише CNN.

Вона приїхала до Лондона з однією валізою, наповненою здебільшого дитячим одягом, і з маленькою донькою на буксирі. Українська мати Яна Фелос, яка залишила свій дім, охоплений війною, опинилася у Великій Британії у квітні 2022 року без друзів, без сім'ї та без громади.

Після майже трьох років повномасштабної війни жінка каже, що їй немає куди повертатися в Україні. Вона походить з регіону на сході України, і війна розбила ту невелику громаду, яка в неї залишилася. Її бабуся тимчасово переїхала до Білорусі ще до війни, а потім залишилася, коли почалося вторгнення. Її батьки померли багато років тому. А деякі друзі з дому стали на тривожний проросійський політичний шлях, розповіла вона в інтерв'ю CNN в Лондоні.

Яна Фелос та її донька є одними з 6,8 мільйона українських біженців, які залишаються за кордоном, здебільшого в Європі, і їхнє життя перебуває у стані невизначеності. Щодня вона думає про те, що станеться, якщо британський уряд не продовжить її візу біженця у 2025 році. 

"Запасного плану не існує", – каже вона.

Тим часом вона будує своє життя в Лондоні - винаймає квартиру і працює викладачем англійської мови у навчальному центрі. Після розлучення вона не має наміру повертатися в Україну і хоче зосередитися на можливостях дати своїй 6-річній доньці Алісі краще майбутнє.

У той час як громади стають все більш фрагментованими, а економіка зазнає труднощів, український уряд хоче заохотити тих, хто виїхав як біженці, більшість з яких – жінки та діти, повернутися. Уряд створює Міністерство національної єдності, завданням якого є розробка програм і стимулів для заохочення людей, які перебувають за кордоном, повернутися додому.

"Ми не можемо тиснути, підштовхувати людей до повернення. Я можу дати дуже гучний сигнал українцям, які перебувають за кордоном, щоб вони приїжджали і допомагали, працювали в оборонній промисловості, допомагали нашим солдатам, платили податки, підтримували Україну", – сказав президент Володимир Зеленський.

Це відбувається в той час, коли Україна намагається підняти національний моральний дух як серед цивільних, так і серед військових на передовій, багато з яких не мали можливості провести ротацію, щоб мати час для відпочинку.

Однак, зауважує CNN, із плином війни в Україні зростає занепокоєння економічними наслідками виснаження населення та майбутніми наслідками відтоку кваліфікованих кадрів.

"Кожен місяць гарячої фази війни призводить до того, що все більше людей адаптуються за кордоном і все більше руйнувань відбувається тут, тому все менше людей повертається", – каже професорка економіки і директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України Елла Лібанова.

А в найближчій перспективі, можливо, ще більше українців можуть виїхати. Загальна ситуація з безпекою залишається складною: Україна постраждала від нещодавньої хвилі ударів російських балістичних ракет, а кількість атак безпілотників зростає з кожним місяцем. Тільки в листопаді Росія запустила 2 434 безпілотники.

Росія також продовжує обстрілювати енергетичну інфраструктуру України з настанням зими і регулярно влучає в житлові райони. За оцінками Київської школи економіки, станом на січень 2024 року було пошкоджено та зруйновано майже 250 000 будівель, зокрема 222 600 приватних будинків та 27 000 багатоквартирних будинків. У значній кількості міст пошкоджено більше половини житлового фонду.

Попри це багато українців прагнуть повернутися додому. Для декого життя, яке вони колись побудували в Україні, здається надто важливим, щоб його просто покинути. Люди відкладали все своє життя, щоб купити там житло, побудувати бізнес і здобути професійну кваліфікацію.

Мар'яна Воронович, волонтерка, яка допомагає українцям облаштуватися в Австрії, розповіла CNN, що серед новоприбулих "80% українських біженців мають вищу освіту, університетські дипломи".

"Цю хвилю біженців називають найбільш професійною за останній час", – сказала Воронович, додавши, що більшість з них зараз не зайняті, працюють на "низькооплачуваних роботах", які не відповідають їхнім можливостям.

Для деяких українців рішення повернутися менше пов'язано з економікою чи державними стимулами, а більше з практикою повсякденного життя – матері чекають, коли знову відкриються школи або школи, які працюють під землею, щоб захистити учнів від російських атак, щоби повернуться до нормального життя.

40-річна Вікторія Рибка з Харкова провела перші кілька тижнів війни, переховуючись у підвалі зі своїми двома маленькими дітьми, а потім втекла з ними до Європи. Але в Німеччині одна з її доньок мала проблеми зі спілкуванням у школі, а в іншої розвинулося шкірне захворювання, яке, як вважають, було пов'язане зі стресом. Тож через два місяці Рибка вирішила повернутися, відчуваючи потяг до роботи в поліції та до своєї родини.

"Я не можу покинути свого чоловіка. Ми багато пережили разом", – додала жінка.

За її словами, Харків у той час був моторошно порожнім, в основному залишилися чоловіки та люди похилого віку. Лише одна мати з їхнього будинку повернулася в перші дні війни, але з того часу багато хто повернувся додому, оскільки школи знову відкрилися в укриттях.

"Кожен робить свій власний вибір, – визнає вона. - Я зробила свій вибір – це мій дім".