live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Моя мелодійна українська. У чому таємниця милозвучності нашої мови та гарні українські слова, якими говорять у всьому світі

Наша мова має такі особливості, за якою її впізнають і люблять у світі. Про милозвучність, багатство лексики і українізми - у літній мовній підбірці Еспресо-TV

Кожна мова світу має свої особливості. Не треба бути поліглотом, щоб визначити, яка мова звучить у певний момент: за тембром, інтонацією, артикуляцією. Мови світу розрізняють за структурою, кількістю їх носіїв,  писемністю, ступенем їх вивчення, суспільними, іншими функціями. Одна мова - ніжніша, і її називають мовою любові. Інша мова - велична, ще інша - тверда, є такі, що насамперед сприймаються як урочисті. Приміром, латинська гуманна, її вчать лікарі. Є музичні мови і виразні, є мови, які мають тональність. 

Хоча ці характеристики - досить умовні, бо кожен скаже головне: найкраща мова - своя, рідна. 

 

Наша мова також має свою особливість: у світі вона сприймається як одна з наймилозвучніших і наймелодійніших. Не будемо вкотре повторюватися, хоч це і приємно, що на початку минулого століття в Парижі зібралися представники від кожної нації. Міжнародне журі проводило конкурс краси й мелодійності мов світу. Оцінювалася краса звучання, представники прослуховували тексти різними мовами. І от наша мова зайняла дуже почесне - третє - місце за мелодійністю та красою лексики. Відтоді вона у світі таки звучить! 

 Хоча нам, носіям мови, тим, хто любить свою мову, спеціальних фактів і не потрібно. Ми знаємо все про себе і свою мову. Мої знайомі - літня пара з Німеччини, якось кілька років поспіль приїздили до нас як туристи і просили мене говорити. Вони майже не знали української і майже не розуміли того, що я говорю, але могли годинами слухати, казали, що я говорю - ніби співаю, їм подобається цей мовний спів, милозвучність.  

Влітку, коли сама природа, сонце, буяння квітів і танці теплих вітрів спонукають до легкості, хочеться говорити про красу, і краса нашої  мови - хороша літня тема. Тим паче - майже екватор літа і навіть екватор року, День Івана Купала - давнє свято українців спонукають до такої легкості і до бажання виділити як пріоритетну - красу. 

Наш мовний малюнок

Оксана Суховій, викладач Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, пояснює ці визначальні й характерні особливості нашої мови - милозвучність і мелодійність - її структурою, будовою і гнучкістю: "Милозвучність у нашій мові досягається різними фонетичними засобами, - каже вона. - Наприклад, в українській мові є таке поняття, як спрощення у групах приголосних. Є, навпаки, поява голосного чи приголосного звука в певній фонетичній позиції. Є чергування звуків, приміром, "у" з "в" чи "і" з "й", які допомагають уникнути скупчення багатьох голосних чи багатьох приголосних. І тоді такий мовний малюнок виходить досить плавний, у нас немає складних для вимови скупчень звуків".

"У нашій мові є таке явище, як приставні приголосні, - продовжує відтворювати наш милозвучний мовний малюнок кандидат філологічних наук Оксана Суховій. - Це є нормою української мови. Наприклад, такі слова, як "вухо", "вулиця", "гострий", "горіх" - ми до них звикли. У діалектах української мови це явище більш поширене, ніж у літературній мові. І вухові, яке треноване на літературну мову, іноді дивно чути такі форми, які є звичними для носіїв діалектів. Своїм студентам я наводжу, наприклад, такі імена:  "Анна" і "Ганна","Андрій" і "Гандрій", щоб показати, що це - одне й те саме явище. Для студентів слово "Андрій" звучить органічно, нормально, а при слові "Гандрій" вони починають усміхатися.

І коли ми спільно починаємо шукати різницю в цих словах, приходить розуміння, що ми є заручниками мовного консерватизму. Тобто ми звикли, що є певні норми, певні рамки, а все, що поза ними - такого бути не може. Але ж літературну мову формує мова народна: щось увійшло до правопису, щось лишається на його периферії, але люди так говорять, і для них це звично. І, скажімо, "до Гандрія" звучить милозвучніше, ніж "до Андрія". І от такі явища продовжують формувати дуже багато норм і в літературній мові, які, зокрема, стосуються і милозвучності".

"А милозвучності нашій мові додають ще й суфікси емоційного забарвлення - рученьки, ніженьки, пташечка, квіточка, сонечко. І навіть дієслова в нас мають такі суфікси: спатоньки, їстоньки, гулятоньки. А суфіксів на позначення згрубілих форм у нас менше. І вже у вимові слова формується ставлення до самого поняття, яке виражає певне слово. Коли ми говоримо "рученята", "оченята" - це вже сприймається з теплотою, душевністю, звучить приємно, музично",  - підсумовує Оксана Суховій.  

Ллється, ніби пісня

"Питання щодо милозвучності моєї рідної мови для мене навіть ніколи не поставало. Очевидно, що вона ллється для мене, наче пісня... Ніби моя колискова, співана раніше багато років поспіль моїм нині вже досить великим синам: "Ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота...", - каже Олена Полевецька - редакторка видавничого дому "Простір".

"Мелодія мови звучала і звучить з вуст моїх рідних. Зокрема, з ніжністю згадую свої розмови з бабусею (простою, але мудрою жінкою з Буковини, яка любила, щоб все було добре і файно) чи з моїм татом, який може розповісти про все на світі, а в розповідь вміє доречно вплести прислів'я і приказки або ж смачно пожартувати. А як милозвучно линуть слова незнайомого дідуся на базарі: "Візьми, доню, кропику, свіженький". Не втомлююся милуватися і дивовижним словам, нині вони сплетені з літом, наприклад, "літечко", літепло", "купіль", "легіт", "любий", "любисток" , "липа" та іншим. Їх тисячі! 

Моя улюблена робота - це робота зі словом! З трепетом і любов'ю добираю слів, редагуючи різні твори. І намагаюся щоразу зберегти мелодію мови кожного автора", - додає Олена Полевецька. 

  А як там у світі? Українізми

Українська мова поширена в Білорусі, Росії, Польщі, Словаччині, Казахстані, Молдові,  Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, у Португалії, Іспанії, Великобританії, Канаді, країнах Латинської Америки, Австралії, Італії, Греції, нею, за підрахунками дослідників, послуговуються понад 45 мільйонів людей у світі.

Відтак можемо говорити про українізми, тобто слова, запозичені з української мови іншими мовами світу, які повноцінно функціонують у мовах різних куточків земної кулі. Найбільше, звичайно, їх у тих народів, які найближче до нас територіально - у польській, російській, білоруській, румунській мовах.

Власне українські, колоритні українські слова зустрічаються і в інших мовах - англійській, французькій, німецькій, італійській, угорській тощо.

Найчастіше вони позначають українські реалії, елементи українських звичаїв, предмети українського побуту, тобто є в названих мовах екзотизмами (слова, запозичені до якоїсь мови з інших мов на позначення реалій життя іншого народу чи країни), а також етнографізмами (слова, які позначають культурні та побутові явища певного народу в певний період його розвитку).    

Борщ

Приємно, що українські слова, які в іноземних мовах виступають як екзотизми, стають не просто лексичною одиницею в словнику, а набувають практичного застосування. Таким словом у багатьох народів світу є, приміром, слово "борщ". Ми можемо з певністю сказати, що наше слово "борщ" глобалізувалося, бо в усьому світі "український борщ" - це ще й одна з найвідоміших перших страв.  

Фото Марини Гармаш

  • боршч - білоруською
  • borsch - італійською
  • Borschtsch - німецькою
  • barszcz - польською
  • борщ - російською
  • borș - румунською
  • Borscht - французькою
  • boršč - чеською
  • borscs - угорською

Вареники

Найбільше українізмів - у російській та польській мовах. У російську мову деякі з них потрапили  ще  у 19 ст. і навіть раніше (бондарь, вареник, галушка, корж, кожух, хлопец, хлебороб, школяр). Деякі із них навіть витіснили свої російські відповідники: "пасека" (рос. "пчельник"), "сырник" (рос. "творожник"), "хлебороб" (рос. "хлебопашец"), "стерня" (рос. "жнивьё"), "гречка" (рос. "гречиха"). 

Фото Марини Гармаш

Українізм "вареники" так само міцно вкоренився як у словниках російської (англійської, білоруської) мов, так і в кулінарній культурі цих народів. 

  • Vareniks - англійською
  • варэнікі - білоруською
  • вареники - російською

Козак

Ще з 16 століття українські слова з'являються і у французькій мові. Серед українізмів там з'являються такі: поріг, козаки, курінь, січ, отаман, гайдамак, сотник, джура, старшина, булава, бандура, староста, слобода, хутір, борщ та інші.

Слово "козак" - власне українське: вільна, незалежна людина, захисник своєї землі, шукач пригод, але з "легкої руки" українського словника воно чудово прижилося в словниках інших мов світу. 

  • Cossack - англійською
  • казак - білоруською
  • Kosak - німецькою
  • Kozak - польською
  • казак - російською
  • cazac - румунською
  • Cosaque - французькою
  • Cossack - чешською
  • kozák -угорською

Степ

 

Фото з "Вікіпедії"

Деякі мовознавці припускають, що англійське steppe є давнім запозиченням з нашого ареалу. Можливо, через польську мову, де слово step чоловічого роду, як і у нас і куди воно потрапило так само від нас. В російській мові степь змінює рід на жіночий.

  • Steppe – англійською
  • Стэп – білоруською
  • Стер – болгарською
  • Steppe – німецькою
  • Степь – російською
  • Stepă – румунською
  • Step – словацькою
  • Steppe – французькою
  • Stepa - чеською
  • Sztyeppe - угорською

Гопак

Гопак - традиційний український танець запорозького походження, а також власне українське бойове мистецтво - набули великої популярності у світі. Оскільки техніки виконання гопака містять у собі багато елементів, які не поширені в інших народів і схожі на бойову техніку, це слово не знайшло перекладу в інших мовах, але залишилося у них (як і саме понятття) у нашому,  українському, звучанні.   

  • Hopak - англійською
  • гапак - білоруською
  • Hopak - іспанською
  • Hopak - італійською
  • Hopak - німецькою
  • Hopak - польською
  • Hopak - румунською
  • гопак - російською
  • Hopak - французькою
  • Hopak - чеською
  • Hopak - угорською

Вечорниці

Специфічні українізми в англійській мові канадців, що позначають поняття побуту,  звичаїв, історичні значення (dumi "думи", Меtelitsya, Hopak — назви танців, bandura "бандура", borsch "борщ", Zaporozhtsi "запорожці", vechornytsi "вечорниці"). 

Фото "Етнохата"

  • вечерницы - білоруською
  • vechornytsi  - у канадців
  • вечерницы - російською

Читайт також: У цього народу мови "не было, нет и быть не может"? Мова і пам'ять

Черешня

Мелодійна назва соковитої ягоди, українізм "черешня" зустрічається в білоруській (чарэшня), польській (czeresnia (trzesnia), російській (черешня) мовах.

  • чарэшня - білоруською
  • czeresnia (trzesnia) - польською
  • черешня - російською

Бандура

Про походження назви нашого давнього народного інструмента також є багато версій. Можливо, до нас це слово прийшло ще з латині (пандура), але як там є, це слово характерне нашій культурі та історії, а через нас - і культурам інших народів.

 

Фото з "Вікіпедії"

  • bandura - англійською
  • bandura - польською
  • бандура - російською
  • bandura - чеською

Гречка

Назва поширеної в нас запашної і корисної культури не лише міцно вкоренилася в іноземних мовах, а, приміром, у російській навіть витіснила їх відповідник "гречиха".

Фото Тетяни Козак

  • hreczka - польською
  • грэчка - білоруською
  • гречка - російською
  • hrișcă - румунською

Сирник

Українізм "сирник" так само став російським словом, витіснивши там слово "творожник", а також був запозичений іншими мовами.

Фото Оксани Білінської

  • сырнікі - білоруською
  • sernik - польською
  • сырник - російською

"Яке прекрасне рідне слово!
Воно - не світ, а всі світи..."

Цими словами Володимир Сосюра дуже точно передав космічну велич рідного слова у всіх його гранях, значеннях, відтінках і відношеннях. Бо його "всі світи" звучить багатозначно, у найкращих значеннях: ми можемо констатувати, що наші колоритні, власне українські, слова, чудово прижилися у світі. За ними впізнають нас! 

новини партнерів

6 серпня, 2020 четвер

6 серпня, 2020 четвер

5 серпня, 2020 середа

Відео

Введіть слово, щоб почати