Кому вигідна дискредитація підручників для українських шкіл

Батьківські групи та пабліки лютують від фотокопії сторінки підручника для 3 класів, на якій датою заснування Києва, Софійського собору та Києво-Печерської лаври названо ХІХ століття.

Фото: фейсбук-сторінка Валерія Людмирського

Обурюються, що в підручнику з англійської мови 3 класу на двох сторінках аж 8 помилок! Мовляв, як тепер пояснити дитині, чому слід вживати артикль "a" замість "an" та писати "at Christmas", а не "on Christmas".

Фото: Вікторія Мельничук

Не вгамовують навіть роз’яснення Міністерства освіти і науки, що згадані помилки вміщені у підручниках, які вже вийшли з ужитку. До прикладу, підручник "Українська мова" для 1 класу видання 2012 року понад 5 років не використовується як базовий в освітньому процесі. "Але ж це академіки писали, а МОН грифи видавав!" – не здаються поборники грамотності у підручниках.

Чи справді шкільні підручники настільки погані і кому вигідна дискредитація праці їхніх авторів – розбирався "Еспресо.Захід".

Скільки живуть помилки у підручниках

Шкільні підручники в українських школах мали би оновлювати щоп’ять років. Цього вимагають санітарні правила. Проте Міністерство освіти і науки трактує їх по-своєму.

Повними накладами в останні роки видаються лише підручники для початкової школи за типовими освітніми програмами та вимогами "Нової української школи". З 2018 року оновлено навчальну літературу для 1-3 класів. Наступного року мають надрукувати підручники для 4 класу.

А от книжки для середньої та старшої школи МОН оновлює частинами. До прикладу, 2019 року було видано менше десятка нових підручників для 6 класу. Переважна більшість шестикласників продовжують навчатися за підручниками, виданими у 2014 році. Ці книги застаріли і морально, і фізично. Деякі з них містять фактологічні помилки та неточності. Проте МОН не поспішає вилучати такі підручники з освітнього процесу, і щороку недоліки навчальної літератури виринають у гнівних постах у соцмережах.

Хто ж відповідальний за помилки?

Кожен підручник перед друком проходить експертизу. Проводить її наукова установа "Інститут модернізації змісту освіти". Кожен проєкт підручника оцінюють вісім експертів. Здавалося б, крізь таке густе сито перевіряльників не проскочить жодна помилка. Проте від такої неприємності ніхто не застрахований.

"За помилки, які трапляються у підручниках, мають відповідати усі – від автора підручника до міністра освіти. І ті, хто створює підручник, і ті, хто зобов’язаний створити умови для підготовки проєктів підручників, їх вибору вчителями, видання і доставки до шкіл. На жаль, ми не можемо сказати, що створені всі умови, аби у школи потрапляли високоякісні підручники", – пояснила "Еспресо.Захід" голова правління Національної освітньої асоціації Вікторія Войціцька.

Вікторія Войціцька. Фото: Слово і діло

Помиляється той, хто робить

Насамперед, на підготовку проєктів підручників держава виділяє недостатнє фінансування, вважає Вікторія Войціцька.

"Держава купує підручник за 40-45 гривень. Близько 95% від цієї суми – це вартість паперу, картону, поліграфічних послуг. Саме написання підручника, його редагування, верстку, ілюстрування, а в ці процеси залучені десятки людей, оплачується фактично копійками. Чи можна зробити гарно роботу без відповідної мотивації? Думаю, ні", – веде далі Вікторія Войціцька.

Іще одна проблема – підготовка нових підручників відбувається у дуже стислі терміни. Для цього потрібно не менше одного року, а насправді авторам дають максимум 10 місяців. А коли є поспіх, то будуть і помилки.

За словами Вікторії Войціцької, помилок траплялося б менше, якби підручники проходили апробацію.

"Книжку, яку написали за місяць після затвердження навчальної програми, відразу відправляють до школи. А варто було б бодай один рік попрацювати з підручником, уважно переглянути його і за потреби зробити виправлення. Це також допомогло б уникнути помилок", – переконана Вікторія Войціцька.

Дискредитована експертиза

У травні цього року Український інститут розвитку освіти та МОН оголосили про формування креативної команди фахівців для підготовки до експертної роботи з оцінювання якості підручників для 4 класу. Набір експертів мав закінчитися 20 вересня, проте у міністерстві вирішили передати проведення експертизи в ІМЗО. Зроблено це для того, аби й надалі руками контрольованих експертів розподіляти сотні мільйонів гривень на видання підручників наперед визначеними видавництвами.

"Ідея проведення експертизи проєктів шкільних підручників у такому вигляді, як це здійснює нині ІМЗО, дискредитована", – вважає Вікторія Войціцька.

Закріплення експертів за підручниками відбувається у таємному режимі. Не відомо, скільки коштів експерти отримують за свою роботу. Цю інформацію, які і імена експертів, у МОН тримають у суворій таємниці.

Така анонімність призводить до порушень процедури експертизи.

Цьогоріч під час експертного оцінювання експертизи проєктів шкільних підручників для 3 класу трапився ганебний випадок: двоє експертів подали майже ідентичні висновки щодо різних підручників, проте з протилежними оцінками. Настільки протилежними, що один підручник мав би отримати схвалення для використання у школі, а інший – авторського колективу на чолі з Катериною Пономарьовою – полетіти просто в кошик. Національна освітня асоціація викрила це експертне свавілля і звернулася до Апеляційної комісії конкурсу з проханням ретельно перевірити експертні висновки. Апеляційна комісія підтвердила обґрунтованість скарги на нефахову роботу експертів. Проєкт навчальної книги, у який цілили експерти, зберіг право участі в конкурсі й отримав високу оцінку від учителів початкової школи. Нині за ним навчається кожен третій третьокласник.

Проте Інститут модернізації змісту освіти висновків з цієї історії не зробив.  Експерти, які фальсифікували висновки, не були покарані.  Навіть не було проведено навіть службового розслідування. Ніщо не забороняє їм брати участь у новому оцінюванні проєктів підручників. Відтак матеріали щодо підробки результатів науково-методичної експертизи підручника для 3 класу "Українська мова та читання" авторів К. І. Пономарьової, Л. А. Гайової та О. Я. Савченко передали в Нацполіцію. Досудове розслідування вже розпочато.

Примітно, що відразу ж після відкриття справи Нацполіцією згаданий підручник почали атакувати в соцмережах, вишукуючи в ньому помилки і дискредитуючи працю авторського колективу. Випадковий збіг?

Як змінити процедуру оцінювання підручників?

Експертиза підручників у нинішньому вигляді не виконує роль фільтра, який виявляв би помилки, скаржаться учасники конкурсних відборів навчальної літератури для шкіл. Достеменно не відомо навіть, хто проводить експертизу, чи компетентні ці виконавці. Через таку закритість не можна зробити висновок, що експерти є незалежними при оцінюванні проєктів підручників.  

"Якщо через закритість та непрозорість процедура експертизи не викликає довіри в учасників конкурсу, то чи варто її взагалі проводити у такому вигляді?" – каже Вікторія Войціцька.

Але помилок у підручниках можна уникнути, якщо змінити функцію експертизи. Із заборонної – у допоміжну, пропонує Вікторія Войціцька.

"Коли експерти відкрито працюватимуть спільно з авторами, покращуватимуть зміст підручників, то ми отримаємо підручники за якістю близькі до ідеалу", – каже Вікторія Войціцька. – А які підручники мають потрапили у  школу – хай вирішують не експерти, не керівництво ІМЗО, не міністр освіти чи його заступники, а вчителі, які щодня навчають дітей і найкраще знаються на якостях підручника".